У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
|
Головуючого |
Шелеста М.А. |
|
суддів |
Самелюка П.О., Мороза М.А. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 травня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, раніше судимий
20.05.2002р. за ст.185 ч.3 КК України на
3 роки позбавлення волі, з іспитовим строком
на 1 рік 6 місяців,
засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі,
за ст.121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України призначено покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.71 КК України приєднано частину невідбутого покарання за вироком суду від 20.05.2002 року один рік позбавлення волі і остаточно призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_2, раніше не судимий,
засуджений за ст.296 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
за ст.121 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.69 КК України.
На підставі ст.70 КК України призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.
Вирок суду щодо засудженого ОСОБА_2 у апеляційній інстанції не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 25.06.2003 року, близько 18 годин, перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп¢яніння, під час вчинення хуліганських дій, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, спочатку ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 неодноразову кількість ударів кулаком в обличчя і шию, від чого той впав, з рота в нього пішла кров, і виникла гематома біля ока. Потім ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 удари ногою по тулубу, від чого той схопився за живіт та присів від болю. Закінчивши побиття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхали з двору. Пізніше, від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер у своєму будинку, де був виявлений ІНФОРМАЦІЯ_1.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що досудове та судове слідство по справі проведено однобічно і неповно, порушено його право на захист, оскільки суд відмовив йому в проведенні додаткових експертиз, а також в відтворенні обстановки та обставин події. Крім того вважає, що суд безпідставно врахував як обставину, що обтяжує покарання, перебування його у стані алкогольного сп¢яніння під час вчинення злочину, хоча ця обставина нічим не підтверджена. Не погоджується з тим, що в його діях був склад злочину, передбачений ст.296 ч.2 КК України, громадського порядку він не порушував, у справі є дві судово-медичні експертизи, що суперечать одна одній. З цих підстав просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що його дії неправильно кваліфіковані за ст.121 ч.2 КК України. Крім того зазначає, що писав апеляційну скаргу і просив викликати в апеляційну інстанцію, але цього суд не зробив. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вважає, що підстав для задоволення скарг немає.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, наведених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, а саме - показаннями самих засуджених, а також свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколу огляду місця події, висновків судово-медичних експертиз про характер та локалізацію заподіяних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, а також причини смерті, показаннями експертів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, іншими доказами.
Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1, визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки перевірялися судами першої і апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.
Викладені у судових рішеннях мотиви про їх безпідставність колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки ці доводи спростовуються сукупністю доказів, зібраних по справі, а також даними протоколу судового засідання, з якого вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у дослідженні доказів, ставив питання експерту, після закінчення слідства ніяких клопотань не заявляв, підтвердивши повноту досудового і судового слідства, після ознайомлення з матеріалами справи зауважень на протокол судового засідання не подавав.
Не знайшли свого підтвердження і доводи скарги засудженого ОСОБА_2 про те, що його не викликали для надання пояснень під час розгляду справи у апеляційній інстанції, оскільки апеляційну скаргу він направив до суду з порушенням строку на апеляційне оскарження і суд визнав її такою, що не підлягає розгляду через порушення строків на оскарження.
Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про правильність висновків суду та повну доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинених злочинах.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності та кваліфікації дій органами досудового слідства та судом не допущено.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, так і дані про їх особи, а також обставини, що обтяжують та пом¢якшують покарання. Підстав для пом'якшення покарання колегія не знаходить.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду, відповідно до вимог ст.389 КПК України, немає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні касаційних скарг.
Судді: