АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/514/13 Суддя першої інстанції: Крохмалюк І.П.

Категорія: ч.1 ст. 122 КК України Доповідач: суддя апеляційного суду: Дрибас Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Дрибаса Л.І.

суддів - Коваленко В.Д., Бровченко Л.В.

за участю прокурора - Брусєнцової І.В.

захисника, адвоката - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Меюс Ю.С., потерпілого ОСОБА_2 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2012 року, -

В с т а н о в и л а:

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2012 року кримінальна справа щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України, -

повернена прокурору для проведення додаткового досудового розслідування.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 органами досудового розслідування обвинувачу-ються в тому, що вони, 28 червня 2009 року, приблизно об 11 годині, на березі о. Солоне в с. Новоселівка Новомосковського району, під час виниклої сварки між ними та ОСОБА_2, спричинили останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості, які потягли тривалий розлад здоров'я більше ніж на 21 день.

Повертаючи справу на додаткове розслідування суд прийшов до висновку, що по справі допущена така неповнота та неправильність досудового розслідування, яка не може бути усунута під час судового розгляду справи. Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на те, що обвинувачений ОСОБА_4 фактично не був ознайомлений з постановою про призначення експертизи, висновки судово-медичної експертизи №943/Е від 17.11.2009 року неконкретні, по справі наявні розбіжності в показаннях учасників процесу з приводу місця вчинення злочину. Зазначене вище, на думку суду, потягло пред'явлення неконкретного обвинувачення та порушення права обвинувачених на захист. Крім того, суд вказав, що під час судового засідання свідок ОСОБА_6 дала показання, які за своїм змістом є повідомленням про злочин, яке підлягає перевірці у відповідності зі ст.ст. 94,97 КПК України, також органом досудового слідства не встановлено місце вчинення злочину, що призвело до необхідності проведення виїзного судового засідання, в результаті якого суд також не зміг встановити місце події.

В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_4 з постановою про призначення експертизи ознайомлений, але відмовився підписати протокол. Висновки суду про неконкретність висновків експертизи є необґрунтованими, оскільки дану неповноту та неправильність можна усунути в ході судового розгляду справи. Місце скоєння злочину було чітко встановлено в ході досудового розслідування, а вказівки суду на протиріччя в показаннях свідків, підсудних і потерпілих про місце події не може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування. Таким показанням необхідно давати оцінку під час винесення остаточного рішення по справі.

В апеляції потерпілий просить постанову суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд в той же суд. Вважає, що доводи суду про неконкретність висновків експертизи не відповідають дійсності. На його думку експертиза є повною, конкретною, містить тяжкість, характер та кількість тілесних ушкоджень. Також вказує, що місце скоєння злочину встановлено, розбіжності в показаннях учасників процесу не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. Звертає увагу на затягнутий строк розгляду даної справи.

В запереченнях обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять постанову суду залишити без змін, а апеляції прокурора та потерпілого без задоволення. Вважають, постанову суду законною та обґрунтованою, оскільки допущена під час досудового розслідування неповнота та неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Розглянувши апеляції, вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь в суді першої інстанції і просив постанову суду скасувати, пояснення підсудних та їх захисника, які вважали подані апеляції необґрунтованими і просили постанову суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи, які викладені в апеляціях та в судовому засіданні, колегія судів приходить до висновку, що апеляції прокурора та потерпілого підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 281 КПК України (в ред. 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 3151 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК).

Згідно з абз. 3 п. 13 вказаної постанови Пленуму у рішенні про направлення справи на додаткове розслідування має бути обґрунтовано висновок про наявність підстав для повернення справи на додаткове розслідування і може бути зазначено, які слідчі дії необхідно провести під час нього.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказані вимоги закону не виконав належним чином, а формально пославшись на ст. 281 КПК України (в ред. 1960 року) неправильно витлумачив зміст вказаної норми закону та застосував її до обставин справи, які не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Так, суд в постанові зазначив, що ОСОБА_4 на досудовому слідстві не ознайомлений з постановою про призначення експертизи, що на його думку потягло порушення його права на захист. Колегія суддів вважає, що дані висновки є хибними і не відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного. Матеріали справи містять протокол ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_4 з постановою про призначення експертизи, але він відмовився від підпису даного протоколу. Разом з цим висновку суду, що ОСОБА_4 фактично не ознайомлювався з даною постановою, тому що в протоколі записано ОСОБА_3, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки приходить до висновку, що це є механічної помилкою слідчого з огляду на те, що на а.с. 121 т. 1, є інший протокол ознайомлення ОСОБА_3 з даною постановою. Також, в матеріалах справи є протокол виконання ст.218-220 КПК України (в ред. 1960 року) згідно якого ОСОБА_4 ознайомлений з усіма матеріалами справи.

Крім того, вказана постанова про призначення судово-медичної експертизи стосується характеру та механізму утворення тілесних ушкоджень у обвинуваченого ОСОБА_3, результати якої стали підставою для виділення матеріалів в окреме провадження за фактом наявності у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. При цьому суд в постанові, посилаючись на ст. 275 КПК України (в ред. 1960 року) згідно якої розгляд справи здійснюється щодо підсудних і тільки в межах пред'явленого обвинувачення, необґрунтовано не застосував її і в цьому випадку, не давши належної оцінки тому, що фактично результати даної експертизи мають значення для іншої кримінальної справи. У зв'язку з цим дані висновки суду не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування, а тому відповідні доводи прокурора слід вважати обґрунтованими.

Необгрунтовані, на думку колегії суддів, і твердження суду про неконкретність висновків судово-медичної експертизи. Якщо суд встановив, що висновок експерта є неконкретним або незрозумілим, він, відповідно до ст. 311 КПК України (в ред. 1960 року), може допитати експерта під час судового слідства для роз'яснення і доповнення висновку. Більше того, суд мав можливість усунути таку неконкретність, оскільки в судовому засіданні експерт допитувався, але ні учасники процесу, ні суд не задавали йому питання для усунення недоліків які, на думку суду, є у висновку експерта. Не ставив питання про роз'яснення висновку та про його доповнення. (т. 3 а.с.51-52).

Однією з підстав для повернення справи на додаткове розслідування, на думку суду, є розбіжність в показаннях підсудних, потерпілого, свідків. Колегія суддів вважає, що вказана обставина не є підставою для повернення справи на додаткове розлідування, оскільки дані показання, під час винесення рішення по суті, підлягають оцінці на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, з наведенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відхиляє інші.

Не відповідають матеріалам справи і висновки суду про неможливість встановлення місця скоєння злочину. Показання свідків, потерпілого, підсудних, протокол огляду місця події за дорученням суду, результати виїзного судового засідання, містять достатньо даних для того щоб встановити місце скоєння злочину.

Висновки суду, що показання свідка ОСОБА_6 фактично місять повідомлення про злочин і підлягають перевірці відповідно до ст. 94, 97 КПК України (в ред. 1960 року), не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. Колегія суддів вважає, що у такому випадку після розгляду справи, за наявності до того підстав, суддя, відповідно до вимог ст. 278 КПК України (в ред. 1960 року), повідомляє своєю постановою прокурора про вчинення злочину.

Відповідно до ст. 371 КПК України (в ред. 1960 року) неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови), є: застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Таким чином суд, на думку колегії суддів, необґрунтовано дійшов висновку про необхідність проведення додаткового досудового розслідування.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів розцінює відповідні доводи прокурора та потерпілого як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню, та вважає, що висновки суду щодо неповноти та неправильності досудового слідства необґрунтованими, а постанова суду не відповідає вимогам ст. 281 КПК України.

Також, колегія суддів звертає увагу суду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифіковану Україною 17.07.1997 року, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом…

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України (в редакції 1960 р.) та п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Меюс Ю.С. та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити попередню - підписку про невиїзд.

Судді апеляційного суду: