Справа №22- 1367/ 2007р.                                                   

Категорія:20                                                                          

УХВАЛА

Іменем України

6   серпня   2007   року   Колегія   суддів   Судової   палати   в   цивільних   справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Юхименко А.Г., Суддів: Мікуш Ю.Р., Бермес І.В., При секретарі: Щербатій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_3  на  рішення  Золочівського   районного     суду Львівської області від 13 листопада 2006 року по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про   відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановила: Оскаржуваним рішенням позови задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3в користь ОСОБА_1 1361 грн. 93 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди, в користь ОСОБА_2 54 грн. 21 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 800 грн.   у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 ЗО грн. за інформаційно-технічне забезпечення та в дохід держави 68 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач.

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення судом постановлено шляхом неправильного та неповного дослідження доказів та встановлення обставин у справі, а також неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.

Крім цього, зазначає, що відносно нього відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якими він був би визнаний винним в порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода. Посилання суду на ті обставини, що його вина доведена матеріалами кримінальної справи по звинуваченню його по ст.286 ч.2 КК України та постановою про закриття кримінальної справи в зв'язку з актом амністії є незаконними та необгрунтованими. При закритті кримінальної справи він себе винним не визнав і наполягав на встановлені дійсного винуватця ДТП.

З протоколу огляду місця ДТП та доданої до нього схеми видно, що зіткнення автомобілів сталося на його полосі руху, про що свідчить осип скла та інших часток з автомобіля, і зокрема місце знаходження бампера його автомобіля.

Він вважає, що винним у зіткненні автомобілів є водій автомобіля Ауді-100 держномер НОМЕР_1 ОСОБА_4, який на порушення Правил дорожнього руху, значно перевищив дозволену швидкість руху і у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, побачивши перешкоду не виконав вимоги п.п. 12.1-12.9 ПДР, не зменшив швидкість, а виїхав на його смугу руху, де і сталося зіткнення.

Суд належним чином не перевірив надані докази, не встановив хто дійсно винний в ДТП і тому постановив незаконне рішення.

Крім того, позивачі не надали суду будь-яких доказів на підтвердження завданих їм матеріальних збитків та моральної шкоди.

Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що вона змушена була звільнитись з роботи та змінити місце проживання в зв'язку з необхідністю постійного догляду за нею, суперечить наданим нею ж доказам. З копії її трудової книжки видно, що з роботи вона звільнена 15.06.2004 року, тобто через чотири місяці після ДТП і за власним бажанням, а не через стан здоров'я. Вважає, що вона змінила місце проживання та звільнилась з роботи в зв'язку з необхідністю догляду за сином інвалідом, а не через власну хворобу.

Не враховано, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2005 року частково задоволений позов акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" в особі Кіровоградської філії акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" до нього, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором кредиту і з нього стягнуто 28261 грн.52 коп. На виконання рішення суду виданий виконавчий лист і стягнення звернуто на вказаний автомобіль.

Просить скасувати рішення районного суду, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовами про те, що 15.02 2004 р. відповідач, керуючи автомобілем ГАЗ-310221 д.н. НОМЕР_2 на автодорозі Львів-Кіровоград-Знамянка. поблизу с Словіта Золочівського району, порушив вимоги Правила дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем в якому вони знаходились в якості пасажирів. ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження в виді закритих переломів лівого стегна, нижніх третіх обох кісток лівого передпліччя, нижньої щелепи, забійних ран в ділянці голови та струсу головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження. В зв'язку з отриманими травмами вони знаходились на лікуванні і відповідно ОСОБА_1 на придбання медикаментів затратила 1380 грн., а ОСОБА_2 - 54 грн. Тому просили стягнути з відповідача заподіяну їм вище вказану матеріальну шкоду.

Крім того ОСОБА_1 вважала, що її заподіяно і моральну шкоду, яку вона оцінила в розмірі 40 000 грн, т.я. в результаті ДТП вона перенесла фізичні та моральні страждання, до ДТП вона працювала, а в зв'язку з погіршенням стану здоров'я змушена була звільнитись з роботи, крім того були втрачені життєві зв'язки, вона змушена була переїхати з м Броди в м. Золочів до родичів, бо потребувала стороннього догляду, вона тепер постійно змушена лікуватись амбулаторно, а за нею повинен доглядати син, котрий являється інвалідом. ОСОБА_2. моральну шкоду оцінила в розмірі 15000 грн., бо перенесла фізичні та моральні страждання, були порушені її життєві зв'язки та стосунки з оточуючими її людьми, вона не працювала, також погіршились сімейні стосунки, що привело до розірвання шлюбу, на даний час її стан здоров'я погіршився.

Встановлено, що 15.02.2004 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода в результаті якої позивачі отримали тілесні ушкодження, відповідно ОСОБА_1- тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_2. - легкі. Винним в даній дорожньо-транслортній пригоді визнано відповідача, що стверджується копією постанови Золочівського районного суду від 03.02.2006 р. про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 в зв'язку з актом амністії.

В зв'язку з отриманими травмами позивачі лікувались і на медикаменти ними потрачено, відповідно ОСОБА_1 - 1361 грн. 93 коп., ОСОБА_2 - 54 грн. 21 коп. Оскільки матеріальну шкоду позивачам заподіяно внаслідок дій відповідача, то відповідно з нього вірно стягнуто вищевказані суми в їх користь.

Крім того суд встановив, що позивачам також заподіяно і моральну шкоду, так як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та доданих нею документів, що в результаті отриманих нею травм вона перенесла фізичні та моральні страждання, до ДТП вона працювала, а в зв'язку з погіршенням стану здоров'я змушена була звільнитись з роботи, крім того були втрачені життєві зв'язки, вона змушена була переїхати з м. Броди, де до того проживала, в м Золочів до родичів, бо потребувала стороннього догляду, вона тепер постійно змушена лікуватись амбулаторно, а за нею повинен доглядати син, який є інвалідом. ОСОБА_2. також перетерпіла фізичні та моральні страждання, були порушені її звичайні життєві зв'язки та стосунки, вона зазнала душевного дискомфорту, однак розмір моральної шкоди з врахуванням того, що й сам відповідач отримав травми, а скоєний ним злочин є необережним, суд вірно визначив відповідно ОСОБА_1 в розмірі - 8000 грн., ОСОБА_2 - 800 грн.

Не заслуговують на увагу покликання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що посилання суду на ті обставини, що його вина доведена матеріалами кримінальної справи по звинуваченню його по ст.286 ч.2 КК України та постановою про закриття кримінальної справи в зв'язку з актом амністії є незаконними та необгрунтованими, оскільки останні не скасовані та апелянтом не оскаржені.

В той же час рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 06 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 1158 грн.ЗЗ коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Вказане рішення суду вступило в законну силу.

Тому голослівними є покликання апелянта на те, що винним у зіткненні автомобілів є водій автомобіля Ауді-100 держномер НОМЕР_1 ОСОБА_4

Безпідставними є покликання в апеляційній скарзі на те, що позивачі не довели розмір моральної шкоди, т.я. встановлено, що позивачам також заподіяно і моральну шкоду- вони перетерпіли фізичні та моральні страждання, тривалий час були на лікуванні з 15.02 по 13.03. 2004 року.

Крім того апелянт не заперечує, що ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження в виді закритих переломів лівого стегна, нижніх третіх обох кісток лівого передпліччя, нижньої щелепи, забійних ран в ділянці голови та струсу головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Не заслуговують на увагу і покликання на те, що ОСОБА_1 не довела, що вона змушена була звільнитись з роботи та змінити місце проживання, т.я. в судовому засіданні вона ці обставини підтвердила (а.с. 69).

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч.1 п.1 ст.307,ч.1 ст.308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.