копія
Провадження №11/792/197/13
Справа № 2218/20300/2012 Головуючий в 1-й інстанції Антонюк О.В.
Категорія: ст126 КК України Доповідач Ващенко С.< П >.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Бондар В.В., Курдзіля В.Й..,
з участю потерпілого ОСОБА_1,
його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
його захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, водія ПП «ОСОБА_7», раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 800 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з засудженого ОСОБА_4 на його користь 300 грн. - матеріальної шкоди та 2500 грн. - моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
За вироком суду близько 21 год. 30 хв. 23 червня 2011 року, поруч з будинком №17, що по вул. Л. Українки у м. Хмельницькому, ОСОБА_4, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, через відмову потерпілого ОСОБА_1 негайно пригостити його спиртними напоями з нагоди дня народження потерпілого, умисно наніс останньому взутою в кросівок ногою один удар в ліве вухо та один удар кулаком в голову. Внаслідок вказаних дій підсудного потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно фізичний біль.
За змістом апеляції, не заперечуючи обставин вчинення злочину та погоджуючись з кваліфікацією дій засудженого, потерпілий просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 більш суворе покарання - у виді виправних робіт на строк 1 рік, а також задовольнити його цивільний позов в повному обсязі. При цьому посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і вважає таке покарання за своїм видом та розміром явно несправедливим внаслідок його м'якості. Звертає увагу на зухвалість вчинення злочину, яка виразилася у тому, що ОСОБА_4 наніс йому удар несподівано, в той час, коли він (ОСОБА_1) сидів у автомобілі ремонтуючи його і не міг захиститися; що до нанесення ударів та після того ОСОБА_4 висловлював образи на його адресу та на адресу його близьких, а також, що в перервах між судовими засіданнями підсудний продовжував ображати його та його сім'ю. Акцентує увагу й на тому, що ОСОБА_4 наніс йому удари у день, коли йому виповнилося 30 років, завідомо знаючи, що застосовує насильство до хворої людини. Наголошує на тому, що засуджений не попросив у нього вибачення і не відшкодував йому жодної копійки. Вказує на те, що рішення про часткове відшкодування матеріальної шкоди необґрунтоване, а оцінка моральної шкоди у 2500 грн. є несправедливою, оскільки така сума не може компенсувати витрат на відновлення його здоров'я та нормалізацію життя.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілого та його представників на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, заперечення засудженого та його захисника проти апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів уважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах. Фактичні обставини справи та кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.126 КК України в апеляції не оспорюються.
Як видно з протоколу судового засідання, свою вину у вчиненні злочину ОСОБА_4 визнавав з початку розгляду справи судом. З матеріалів справи також видно, що він раніше не судимий, у скоєному розкаюється, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце роботи, характеризується позитивно.
За таких обставин та даних про особу винного, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, у суду не було підстав для висновку, що цей вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Тому, виходячи з положень ст.65 КК України суд обґрунтовано призначив ОСОБА_4 менш суворий вид покарання з передбачених санкцією частини першої ст.126 КК України.
Фактичні ж обставини скоєння злочину, у тому числі обізнаність ОСОБА_4 про день народження потерпілого та про його стан здоров'я, а також поведінка підсудного після вчинення злочину дають підстави для призначення покарання у виді штрафу у визначеному судом розмірі, який є наближеним до максимального, але вони не можуть бути підставою для призначення більш суворого виду покарання з числа передбачених ч.1 ст.126 КК України.
Отже колегія суддів уважає, що призначене засудженому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для його зміни на більш суворе не убачає.
Разом з тим, розмір компенсації заподіяної злочином моральної шкоди, визначений судом першої інстанції у 2500 грн., не відповідає характеру та обсягу фізичних, душевних та психічних страждань, їх тривалості, засадам розумності виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що після скоєного щодо потерпілого злочину він з 04.07. по 30.07.2011 року, тобто більше трьох тижнів, знаходився на лікуванні в денному стаціонарі Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру з діагнозом: „Стресовий розлад післятравматичний на фоні органічного емоційно-лабільного розладу"; що в даному випадку стресовий розлад виник у ОСОБА_1 і розвився у нього як реакція організму на психотравмуючу ситуацію, пов'язану з його індивідуальними особливостями, - на фоні вже існуючого у нього органічного емоційно-лабільного розладу, який пов'язаний з дитячим церебральним паралічем.
З матеріалів справи видно й те, що стосовно потерпілого також було порушено кримінальну справу і в обох кримінальних справах він змушений був упродовж півтора року з'являтися у правоохоронні органи та до суду за їх викликами.
Враховуючи, що внаслідок нанесених ударів ногою і рукою в голову потерпілий переніс фізичний біль та душевні і психічні страждання, які були обтяжені вже існуючим у нього органічним емоційно-лабільним розладом, пов'язаним з дитячим церебральним паралічем; що вимушене відвідування правоохоронних органів та суду змінило його звичайний ритм життя, виходячи з характеру, обсягу та тривалості цих страждань і життєвих змін, а також з засад розумності виваженості та справедливості, колегія суддів уважає, що достатньою компенсацією заподіяної злочином шкоди є сума в 10000 грн.
У зв'язку з цим, відповідно до п.3 ст.373 КПК України, вирок в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди підлягає відповідній зміні.
Що стосується цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, то він, в порушення вимог ст.64 КПК України, вирішений без належного дослідження доказів, що підтверджували б фактичні витрати потерпілого, пов'язані саме з вчиненням щодо нього злочину. Зокрема, суд не вжив заходів до з'ясування переліку ліків, процедур тощо, які були призначені йому саме для лікування зазначеного вище діагнозу і оплачувалися безпосередньо потерпілим; перевірки доводів потерпілого щодо дійсних причин поломки слухового апарату та можливості його забруднення внаслідок злочину, а також необхідності поїздки до Києва його батька. Самі ж по собі не персоніфіковані чеки про придбання медикаментів взагалі та квитки на проїзд до Києва і назад, як і факт забруднення слухового апарата та наявність люфту у ньому не дають належної, достовірної та достатньої інформації, яка підтвердила б чи спростувала б обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
До того ж деякі ксерокопії з наданих потерпілим фіскальних чеків мають нечіткий текст та недостатню інформацію, що також позбавляє можливості встановити дійсну назву ліків, які були придбані по цих чеках, та їх вартість.
Зазначена неповнота та однобічність розгляду позовних вимог щодо матеріальної шкоди виключали можливість прийняття судом обґрунтованого рішення у цій частині. Тому, відповідно до ч.1 ст.370, ч.2 ст.374 КПК України, вирок в цій частині слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію потерпілого задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2012 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди змінити: стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.
Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до того ж суду в іншому складі.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко