Справа № 22ц-0590/13374/12 Головуючий у 1-ій інстанції Ларіонова Н.М. Категорія 48 Доповідач Солодовник О.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Супрун М.Ю.,
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 06 червня 2012 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу питання про поділ майна не вирішувалось, вона з відповідачем домовились поділити майно у добровільному порядку. Однак на теперішній час відповідач відмовляється поділити майно. У 1993 році бабуся подарувала їй квартиру, яку вона у 2004 році продала для придбання більшої квартири за площею. На початку 2004 року вона знайшла трикімнатну квартиру. Оскільки грошей, отриманих з продажу подарованої їй квартири, не вистачало на придбання більшої квартири, то вони з відповідачем взяли кредит, який оформили на відповідача, оскільки на той час він отримував більшу заробітну платню. 28 квітня 2004 року відповідач уклав іпотечний кредитний договір, згідно якого отримав 10 000 доларів США, також у той же день було укладено договір купівлі - продажу, згідно з яким ОСОБА_3 купив трикімнатну квартину АДРЕСА_1. В сплату за придбану квартиру були передані 63 960 гривень, котрі позивачка отримала від продажу своєї особистої власності та частка кредитних коштів в сумі 26 650 гривень. Після купівлі квартири відповідач висловив бажання відремонтувати її, у зв'язку з чим він повністю забрав залишок грошей по кредиту. На сьогоднішній день сума іпотечного кредиту повністю погашена. Внесок позивачки у вказану квартиру складає 77 285 грн, тобто 85/100 або 17/20 частки спільної квартири, внесок відповідача складає 13 325 грн, тобто 15/100 або 3/20 частки спірної квартири. На час розірвання шлюбу за відповідачем на праві власності був зареєстрований автомобіль ВАЗ 2104, НОМЕР_1, який коштує 12000 грн. Просила визнати за нею право власності на 17/20 часток квартири, що розташована у АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на відшкодування вартості 1/2 частки автомобіля ВАЗ 2104, держ.номер НОМЕР_1 6000 грн.
У липні 2012 рокуОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що 28.04.2004 року позивачем спільно з відповідачкою була придбана спірна квартира за загальну суму 90610 грн. З вказаної суми для купівлі квартири 37 300 грн. належали ОСОБА_2, 53 300 грн. позивачем були отримані за іпотечним кредитом. Відповідачка дійсно продала належну їй квартиру та отримала за неї 63 960 грн, але надала для купівлі квартири тільки 37 300 грн. Спільно з відповідачкою вони виплатили в рахунок погашення кредиту суму у розмірі 11 300 грн, всю іншу суму він сам погасив. Через зайнятість на роботі грошові кошти передавав відповідачці, а вона проводила відповідні платежі. Спірну квартиру позивач сам ремонтував, покупав для ремонту матеріали, але вказані матеріали він покапав за свої кошти не за кошти від кредиту. У 2004 році він продав земельну ділянку, гроші з якої він потратив на ремонт квартири.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання права власності задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя задоволений : розподілено майно подружжя, визнано право власності за кожним на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2012 року залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині стягнення витрат на благоустрій спірної квартири та розподілу обіходного майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 травня 1987 року по 06 червня 2012 року (а. с.10). 11 лютого 2004 року позивачка продала належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 за 63960 грн (а.с.5-6). 28 квітня 2004 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 за 90610 грн (а.с.7). Згідно іпотечного договору № 66/2 від 28.04.2004 року ОСОБА_3 від АБ «Ікар-Банк» отримав грошову суму у розмірі 10 000 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 (а.с.71). Вказаний кредит виплачено повністю (а.с.72, 77-106). На підставі договору поруки від 28.04.2004 року, укладеного між АБ «Ікар-Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання у разі невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за іпотечним договором, відповідати за його зобов'язаннями (а.с.9).
Апеляційним судом встановлено наступне.
Між сторонами склалися сімейні правовідносини.
На покупку спірної квартири ОСОБА_2 було витрачено її особисті кошти в сумі 37300 грн, отримані від продажу належної їй квартири АДРЕСА_3. У зареєстолваному шлюбі сторони придбали у 2007 році автомобіль ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_1 (а.с.30).
Відповідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На підставі ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині належності їй 85/100 частин спірної квартири, суд першої інстанції вказав, що вони не засновані на законі, оскільки особистою приватною власністю одного з подружжя може бути окреме майно, а не його частина. Крім того, позивачкою не представлено суду відповідних доказів, що саме кошти від продажу її квартири в повному обсязі були затрачені на придбання спірної квартири.
Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, тому що вони не грунтуються на законі та обставинах справи.
У відповідності до п.3 ч,1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини є майно, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто.
Згідно з ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно з ч.2 ст.357 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
На підставі ч.4 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами по справі визнані обставини, що на покупку спірної квартири ОСОБА_2 було витрачено її особисті кошти в сумі 37300 грн, отримані від продажу належної їй квартири АДРЕСА_3 (а.с.22-25, 147-149).
Таким чином при ухваленні рішення судом першої інстанції, порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3.
Апеляційний суд вважає за необхідне з урахуванням того, що на покупку спірної квартири ОСОБА_2 було витрачено її особисті кошти в сумі 37300 грн визнати за нею право власності на 41,18 % квартири АДРЕСА_1.
Також необхідно визнати спільним сумісним майном подружжя 58,82 % квартири АДРЕСА_1, розподілити майно подружжя, визнавши право власності по 29,41 % квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Оскільки спірний автомобіль був придбаний під час перебування сторін у шлюбі, апеляційний суд вважає за необхідне визнати автомобіль ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_1 спільним сумісним майном подружжя, розподілити його, визнавши право власності на нього за ОСОБА_3, стягнути з нього на користь ОСОБА_2 вартість 1\2 частини автомобілю в сумі 6000 грн.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені судові витрати в сумі 699, 62 грн (90610 грн х 70,59% : 100% : 100% =639.62 грн + 60 грн).
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2012 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 41,18 % квартири АДРЕСА_1.
Визнати спільним сумісним майном подружжя 58,82 % квартири АДРЕСА_1.
Розподілити майно подружжя, визнавши право власності по 29,41 % за кожним квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Визнати автомобіль ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_1 спільним сумісним майном подружжя, розподілити його, визнавши право власності на нього за ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість 1\2 частини автомобілю в сумі 6000 (шість тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 699.(шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 62 коп..
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий:
Судді: