Справа №784/563/13 05.03.2013 05.03.2013 05.03.2013

провадження № 11/784/226/13 року головуючий суду 1-ї інстанції: Тустановський О.М.

категорія: ч. 1 ст.115 КК України доповідач апеляційної інстанції: Івченко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Чернявського А.С.

суддів: Івченко О.М., Пісного І.М.

за участю прокурора: Цибух Т.І.

потерпілої: ОСОБА_3

засудженого: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, раніше судимого:

- 10.07.2003 року Вознесенським міським судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75,104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- 06.02.2004 року Вознесенським міським судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 309, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільненого умовно-достроково, невідбута частина покарання 1 рік 7 місяців 26 днів;

- 14.06.2007 року Вознесенським міським судом Миколаївської області за ч.1ст. 263, ч.2 ст. 263, ч.2 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 14.06.2010 року;

- 01.04.2011 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01.04.2011 року та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 11 років позбавлення волі.

Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 9827 грн., моральної шкоди - 70000 грн.; на користь фінансового управління Вознесенської міської ради витрати на стаціонарне лікування - 213 грн. 66 коп.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 22.00 год., по вул. Жовтневої революції біля кафе «Пивний Сад» м. Вознесенська Миколаївської області, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки з ОСОБА_5, на ґрунті виниклих особистих неприязнених відносин, умисно наніс останньому удар в область голови ножем, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення голови, проникаючого до порожнини черепу з крововиливом в головний мозок, в результаті чого наступила смерть ОСОБА_5

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії з ч.1 ст.115 КК України на ст. 124 КК України. Посилається на те, що заподіяні ним тілесні ушкодження ОСОБА_6, які спричинили смерть, були вчиненні ним з метою самозахисту від нападу. Також зазначає що умислу на вбивство в нього не було. Він застосував ніж, оскільки ОСОБА_6 був кандидатом майстра спорту по боксу і фізично сильніше його. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 помер через добу після нанесення удару ножем.

В запереченнях на апеляцію потерпіла ОСОБА_3 просить вирок залишити без змін, а апеляцію - без задоволення. Вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4 на підтримку апеляції, з'ясувавши думку прокурора Цибух Т.І., потерпілої ОСОБА_3, які просили залишити вирок без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 132, 334 КПК орган досудового слідства у постанові про притягнення як обвинуваченого, а суд у вироку повинні зазначити поряд з іншими обставинами час, місце, спосіб вчинення злочину, його наслідки, форму вини і мотиви.

Ці вимоги закону в даній справі не виконано.

Так, у постанові про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого та мотивувальній частині вироку викладені фактичні обставини заподіяння ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Разом з тим, орган досудового слідства та суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство.

При цьому, у постанові та у вироку не описана спрямованість умислу ОСОБА_4 та мотив злочину.

Між тим, під час досудового слідства і в суді ОСОБА_4 вину у вчиненні умисного вбивства не визнав та стверджував, що заподів тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_6, що спричинило смерть потерпілого з метою захисту.

Виходячи із роз'яснень, які містяться у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Таким чином, під час досудового слідства ОСОБА_4 пред'явлено неконкретне обвинувачення, зокрема не вказані мотив та спрямованість його умислу, що виключало здійснення ним свого захисту, а також можливість прийняття судом законного рішення у справі.

Зазначене є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і у відповідності із вимогами п.1 ч.1 ст.374 КРК України є підставою для скасування вироку з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування.

Під час досудового слідства необхідно дослідити обставини, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_4 та пред'явити останньому обвинувачення у відповідності із вимогами закону.

Оскільки вирок суду скасовується з процесуальних підстав, доводи апелянта по суті не підлягають розгляду.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 грудня 2012 року відносно ОСОБА_4 скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити той же - тримання під вартою.

Головуючий:

Судді: