21.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/397/2013 р. Головуючий

в першій інстанції Гаркуша О.М.

Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Єфімової В.О., Сундукова В.М.,

при секретарі: - Марушевській Т.В.,

за участю: - прокурора Години Д.А., представника позивача Семенця М.І., представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 квітня 2011 р. по цивільній справі за позовом Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та його структурного підрозділу військової частини А 0235 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої державі в особі військової частини А0235,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та його структурного підрозділу військової частини А 0235 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої державі в особі військової частини А 0235. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної перевірки було виявлено безпідставне та незаконне використання державних коштів розпорядником коштів військової частини А 0235 - командиром цієї частини майором ОСОБА_6, яке допущене з його вини. Чим було завдано шкоду державі на загальну суму 35 268,14 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 квітня 2011 року позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь військової частини А 0235 у відшкодування шкоди завданої державі в особі військової частини А 0235, суму у розмірі 35 268,14 грн.. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду від 13 квітня 2011 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія судців, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, керувався положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів не погоджується з данними висновками суду, вважає що до зазначених правовідносин норми ЦК України по відшкодуванню шкоди не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається, що майор ОСОБА_6 проходив військову службу у військовій частині А0235 на посаді командира військової частини у період з січня 2010 року по вересень 2010 року.

Відповідно до акту документальної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А0235, було встановлено, що за період навчання військовослужбовців в/ч А0225 у 2008-2010 роках у зв`язку з навчанням у Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на заочній формі навчання, з вини розпорядника коштів майора ОСОБА_6, у порушенні вимог «Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження», відшкодовано останнім добові та витрати, які пов`язані з проїздом та проживанням на суму 34 399,64 грн. Крім того, у порушенні вимого зазначеної інструкції, без дозволу відповідного керівника, майором ОСОБА_6, безпідставно оплачено адміралу ОСОБА_7 витрати вартості проживання у готелі понад установлені граничні норми на загальну суму 868,50 грн. (а.с.4-8).

Згідно з ч.8 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року, до військовослужбовців застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Відповідно до ч.13 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

З матеріалів справи не вбачається жодних підстав для застосування до відповідача матеріальної відповідальності у повному обсязі. Позивачем до суду не було надано жодних доказів, які б підтверджували той факт, що дії майора ОСОБА_6 носили умисний характер або мали ознаки злочину.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ч.10 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» встановлюється, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

На підставі викладеного, колегія суддів, враховуючи розмір грошового забезпечення майора ОСОБА_6 на час проведення ревізії, тобто на 27.04.2010 р., що підтверджується довідкою про нараховане та сплачене грошове забезпечення за період з січня 2010 р. по вересень 2010 р., наданою представником військової частини А0235, вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі місячного грошового забезпечення відповідача за квітень 2010 року, тобто у розмірі 2792,65 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, рішення суду, відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, згідно вимог ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст.88,303,304,307, ч.1 ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 квітня 2011 р. скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та його структурного підрозділу військової частини А 0235 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь військової частини А 0235 у відшкодування шкоди завданої державі в особі військової частини А 0235, суму у розмірі 2792 грн. 65 коп..

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.П. Клочко

Судді: В.О. Єфімова

В.М. Сундуков