РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 0616/6333/12

провадження у справі № 2/0285/122/13

28 лютого 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючого-судді Коцюби О.М.

за участю секретаря Гопанчук Н.О.

представника позивача-відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_5 до Новоград-Волинської районної державної адміністрації, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання не дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району про визнання рішення сільської ради незаконним, -

встановив:

20.12.2012 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області № 460 від 23.06.2010 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки та визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1399 від 31.05.2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 недійсним.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району від 23.07.1992 року їй було виділено в постійне користування земельну ділянку для ведення підсобного господарства розміром 0,11 га. за рахунок земель Суслівської сільської ради. Даною ділянкою вона користується по теперішній час. В 2011 році вона звернулася до Новоград-Волинської райдержадміністрації із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення їй державного акту на вказану земельну ділянку. Із відповіді вона дізналася, що її земельну ділянку передано у власність жительці м. Новоград-Волинський ОСОБА_7, яка в подальшому продала її ОСОБА_8. Тому позивач змушена звернутися з даним позовом до суду.

11.01.2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_5 та Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району про визнання незаконним Рішення Суслівської сільської ради від 23.07.1992 року «Про затвердження зав громадян про додаткове виділення землі для ведення підсобного господарства», мотивуючи тим, що воно не відповідає вимогам про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 первісні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Вважає, що на підставі Рішення Суслівської сільської ради від 23.07.1992 року, ОСОБА_5 набула право користування ділянкою. Крім цього, вказав, що позивач сплачувала земельний податок за користування цією ділянкою землі. Вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, оскільки відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно набули право власності на спірну земельну ділянку, якою позивач правомірно користувалася. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача Новоград-Волинської райдержадміністрації ОСОБА_2 та представник відповідачів-позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_3, заперечуючи щодо задоволення первісних позовних вимог, пояснили, що розпорядження Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області № 460 від 23.06.2010 року яке намагається визнати незаконним ОСОБА_5 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. ОСОБА_5 не має права користуватися спірною земельної ділянкою, оскільки вона їй не відводилась у встановленому законом порядку і вона не набула на неї ні права власності, ні права користування.

Крім того, представник Новоград-Волинської райдержадміністрації зазначив, що відповідно до ст. 56 Земельного кодексу в редакції від 18.12.1990 року, земельні ділянки громадянам для ведення особистого підсобного господарства передавались рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів безплатно у власність лише в межах населених пунктів, а оскільки спірна земельна ділянка знаходилась за межами села, то сільська рада не могла позивачу ОСОБА_5 надати земельну ділянку.

Представник відповідачів-позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_3, зустрічні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Представник Суслівської сільської ради - ОСОБА_4, пояснила, що у той час як виносилось рішення сільською радою від 23.07.1992 року «Про затвердження зав громадян про додаткове виділення землі для ведення підсобного господарства» вона ще не перебувала вказаній посаді. Однак пояснила, що згідно вказаного рішення сільської ради ОСОБА_5 не виділялась земельна ділянка, а лише було затверджено списки громадян на додаткове виділення землі для ведення підсобного господарства (огородництва). В останньої дійсно знаходилась в тимчасовому користуванні земельна ділянка, однак яка саме земельна ділянка і в якому місці, невідомо, її межі ніким не погоджувались, викіпіровка не робилась. Стосовно пояснень представника позивача щодо того, що ними сплачувались податки роз'яснила, що дійсно податки сплачувались, оскільки земля перебувала у користуванні в людей. Але зазначила, що земля надавалась лише тимчасово.

Суд, заслухавши представника позивача-відповідача ОСОБА_1, представника відповідачів-позивачів ОСОБА_3, представника Новоград-Волинської райдержадміністрації ОСОБА_2, представника Суслівської сільської ради ОСОБА_4, дослідивши матеріали справ та давши їм належну оцінку, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Рішенням Суслівської сільської ради від 23.07.1992 року було затверджено заяви громадян на додаткове виділення землі для ведення підсобного господарства/огородництва (а.с. 5). Згідно списку ОСОБА_5 мала отримати земельну ділянку у розмірі 0,11 га. (а.с. 6).

Розпорядженням голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 23.06.2010 року № 460 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5000 га., та видано державний акт на право власності на ім'я ОСОБА_7 (а.с. 9).

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_7 31.05.2011 року продала ОСОБА_8 (а.с. 20).

Згідно відповіді виконкому Суслівської сільської ради дані про земельну ділянку ОСОБА_5 не обліковані у земельно-кадастровій книзі (а.с. 45).

Статтею 17 ЗК визначено, що передача земельних ділянок у приватну власність громадянам провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Для чого до останніх подається відповідна заява, яка ними розглядається і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину, відповідна Рада народних депутатів замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 ЗК. Проте дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року (далі - Декрет).

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Рішенням Суслівської сільської ради від 23.07.1992 року ОСОБА_5 земельна ділянка не виділялась, а лише була затверджена її заява на виділення землі.

Крім цього, дані про облік спірної земельної ділянки в Земельно-кадастровій книзі відсутні.

Відповідно до ст.ст. 3, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

За відсутності у ОСОБА_5 належних документів, які б посвідчували її право власності чи користування на спірну земельну ділянку, суд вважає, що права власності на вказану земельну ділянку, а також право користування на неї у позивача не виникло, а тому підстав для скасування Розпорядження голови Новоград-Волинської райдержадміністрації № 460 від 23.06.2010 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки - немає.

Також слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, оскільки в судовому засіданні ні позивачем ні її представником не було надано суду жодних доказів для визнання вказаного договору недійсним.

Також, на підставі відсутності доказів слід відмовити й у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви. Відповідачами-позивачами та їхнім представником не надано жодного доказу на те, що вказаним у зустрічному позові рішенням Суслівської сільської ради порушені їхні права чи охоронювані законом інтереси.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених первісного та зустрічного позовів.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_5 до Новоград-Волинської районної державної адміністрації, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання не дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки - відмовити.

У задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та Суслівської сільської ради Новоград-Волинського району про визнання рішення сільської ради незаконним - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28.02.2013 року.

Повний текст рішення складено 05.03.2013 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий: О.М. Коцюба