ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 11/Б-5022/1326/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.12.2012

у справі господарського суду№ 11/Б-5022/1326/2011 Тернопільської області

за заявоюТернопільської об`єднаної державної податкової інспекції

доМалого підприємства "Подолянка"

про визнання банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Шимечко А.Я.,

за участю представників сторін:

Тернопільської ОДПІ - Переймибіда Р.Б. (дов. від 06.04.2012),

встановив:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05.10.2012 (суддя Сидорук А.М.) в задоволенні заяви кредитора Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання поточних грошових вимог відносно боржника Малого підприємства "Подолянка" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.10.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція (ОДПІ) просить ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.10.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Тернопільської ОДПІ про визнання поточних грошових вимог відносно боржника МП "Подолянка" в сумі 3866,94 грн. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 78.1, ст. 250 Податкового кодексу України, ст. 6, ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга Тернопільської ОДПІ задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.06.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Малого підприємства "Подолянка", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дідича В.Є.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 29.11.2011 Мале підприємство "Подолянка" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дідича В.Є.

13.07.2012 Тернопільська ОДПІ звернулася до суду із заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника в сумі 3866,94 грн. Заява обґрунтована тим, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 30.12.2011 № 12060/23-05/1402826 "Про результати позапланової виїзної перевірки МП "Подолянка" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р.".

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Згідно з нормою ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Тобто, Закон пов'язує сплив строку подання заяв з вимогами до боржника саме з моменту звернення кредитора до суду.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про порушення справи про банкрутство МП "Подолянка" опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" від 11.08.2011 № 146 (4544).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені Тернопільською ОДПІ кредиторські вимоги на суму 2 412,26 грн. є такими, що виникли до порушення справи про банкрутство (з жовтня 2008 по грудень 2010), однак заявлені після закінчення строку, встановленого ст. 14 Закону для їх подання, а тому дійшли до законного та обґрунтованого висновку про те, що ці вимоги вважаються погашеними.

Крім того судами встановлено, що згідно акта від 30.12.2011 сума поточних грошових вимог кредитора включає в себе також нараховані штрафні санкції та пеню в сумі 1454,68 грн., а саме: 341,62 грн. пені за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб (податкова вимога № 80 від 17.02.2012); штрафні (фінансові) санкції в сумі 603,06 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000021703 від 06.01.2012) та штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000012304 від 06.01.2012).

Однак, вищенаведені поточні вимоги ОДПІ складаються з штрафних санкцій та пені, які нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено ухвалою суду від 20.06.2011, що було вірно встановлено судами попередніх інстанцій,

Відповідно до абзацу 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (в редакції статті, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 4 ст. 12 Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (в редакції статті, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суди попередніх інстанцій підставно визнали заяву Тернопільської ОДПІ про визнання поточних грошових вимог відносно боржник МП "Подолянка" в сумі 3866,94 грн. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України у постанові від 18.12.2012 у справі № 5/34-09.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування прийнятого у справі рішення апеляційного суду, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують законності його висновків.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 у справі № 11/Б-5022/1326/2011 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Погребняк В.Я.

Хандурін М.І.