АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22-ц/790/1026/2013р

Справа № 10539/12 . Головуючий 1 інст. - Бородіна Н.М.

категорія - інші Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 березня 2013 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Пономаренко Ю.А.

суддів - Бобровського В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 27 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Філдес Україна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Філдес Україна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, шляхом стягнення з відповідача на її користь сплачених за правочином коштів в сумі 69100,58 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що між нею та відповідачем 24.11.2008 року був укладений контракт № 0602212 з метою отримання у власність автомобілю. Вона сплатила кошти за контрактом в розмірі 69100,58 грн., однак автомобіль по теперішній час не отримала. Вважаючи, що така діяльність відповідача є нечесною підприємницькою діяльністю з метою введення її в оману, а тому на підставі ч.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст.215 Цивільного кодексу України контракт є нікчемним правочином, просить повернути кошти, які вона сплатила внаслідок виконання контракту на підставі ч.1 ст. 216 ЦК України.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - контракту №0602212 від 24.11.2008 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції у своєму рішенні посилався на те, що сторони під час укладання контракту досягли згоди, щодо всіх істотних умов договору та передбачені контрактом умови сторонами виконуються. Крім того, посилання позивача та його представника на здійснення відповідачем "нечесної підприємницької практики" та введення в оману, суд вважав безпідставним та не доведеним, оскільки підписання контракту та відповідної заяви щодо повноти отримання інформації є свідченням того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення, умови та зміст угоди та додатків до неї.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виходячи із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Матеріали справи свідчать, що 24.11.2008 року між позивачем та ЗАТ «Філдес Україна» правонаступником якого є ПАТ «Філдес України» був укладений контракт № 0602212. Даний контракт був укладений з метою придбання легкового автомобілю ВАЗ 2115 за суму 62535 грн.

Відповідно до ст.1 Контракту предметом договору є надання особі, що уклала контракт, послуг з адміністрування системи, умовно іменованої CAR CREDIT з метою придбання автомобіля в групі.

01.06.2011р. між сторонами була укладена додаткова угода до контракту, якою передбачені дії сторін щодо сплати вартості автомобіля та вчинення дій по передачі автомобіля.

За змістом позовної заяви позивач вважав, що укладений з ним 24.11.2008 року договір нікчемним, таким, що суперечить положенням ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», та просив застосувати наслідки нікчемного правочину, стягнувши з відповідача на відновлення порушеного права споживача сплачені ним на виконання умов нікчемного правочину 69100, 58 грн.

Проте вказана вимога судом першої інстанції фактично залишилася не вирішеною.

Доводам позивача, що між сторонами укладено договір, нікчемність якого встановлена законом, судом першої інстанції ніякої оцінки не дано.

Фактично позивачем пред'явлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошової суми, сплаченої на виконання умов контракту.

Згідно до ст. ст. 202,204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . Правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статті 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорюванні - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в-цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір про надання послуг у письмовій формі, на виконання умов договору позивачем сплачено 62535 грн.

Позивач пред'явив позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме укладений контракт № 0602212, між сторонами в письмовій формі 24.11.2008 року, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин), та стягненню грошової суми, сплаченої на виконання умов цього нікчемного правочину .

При ухваленні рішення суд першої інстанції в межах заявлених позивачем вимог про стягнення грошової суми, сплаченої на виконання умов укладеного між сторонами договору не з'ясував до якого виду правочинів відноситься укладений між сторонами контракт: нікчемного чи оспорюваного.

Згідно до вимог ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Положеннями ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" наведені форми та характерні ознаки нечесної підприємницької практики, яка забороняється. Указаний Закон установив недійсність, а не нікчемність, правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності.

Відповідно укладений 24.11.2008 року у письмовій формі між сторонами контракт, на виконання умов якого позивачем вносилися щомісячні платежі, є оспорюваним договором, дійсність якого з підстав, встановлених ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", заперечує позивач. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Проте таких вимог позивачем до суду не пред'являлося. Суд за власної ініціативи позбавлений можливості за наслідками оцінки змісту та умов укладеного між сторонами правочину, наданих сторонами доказів в межах заявленого позову , визнати договір недійсним, як укладений із використанням нечесної підприємницької діяльності, та застосувати наслідки його недійсності шляхом стягнення на користь позивача грошової суми, сплаченої ним на виконання умов оспорюваного договору.

Оцінюючи встановлені у справі, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ст.ст.10,11,58,59,60,303 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для визнання укладеного між сторонами контракту № 0602212 від 24.11.2008 року про надання послуг та додаткову угоду до контракту від 01.06.2011 року нікчемним правочином, таким, що не потребує визнання його недійсним у судовому порядку для задоволення вимоги споживача про застосування наслідків нікчемного правочину.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків та способи їх захисту встановлені положеннями ст.ст.11, 16 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту прав споживача, набутих ним на підставі укладеного між сторонами контракту про надання послуг та доповнень до нього цивільних прав та обов'язків, шляхом відновлення порушеного права та стягнення грошових коштів, сплачених на виконання умов укладеного між сторонами правочину, недійсність якого прямо не встановлена законом та який не визнаний судом недійсним, не передбачено чинним законодавством. .

Неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав споживача унеможливлює прийняття судом рішення про задоволення позову про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошової суми, сплаченої ОСОБА_1 на виконання умов укладеного між сторонами договору, який не є нікчемним та який не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м .Харкова від 27 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Філдес Україна» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді