УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/255/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"26" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим, третя особа - Комунальне підприємство "Феодосійське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" про визнання неправомірним та скасування рішення виконкому Феодосійської міської ради АР Крим, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на домоволодіння та вилучення запису про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, виконавчого комітету Феодосійської міської ради, у якому просить: поновити строк позовної давності, визнати рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 21 листопада 2008 року № 1290 «Про затвердження Акту державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом індивідуального домоволодіння» неправомірним та його скасувати, визнати свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, виданого 15 грудня 2008 року на підставі вказаного рішення виконкому недійсним та скасувати, вилучити відповідний запис про реєстрацію з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Феодосійської міської ради АР Крим від 28 березня 2008 року № 1494 позивачка отримала у власність земельну ділянку площею 0,0315 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, про що їй було надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 080363 від 19 червня 2008 року. Власником суміжної земельної ділянки з 2003 року є ОСОБА_7 Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 21 листопада 2008 року № 1290 затверджений Акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення виконкому відповідачці 15 грудня 2008 року видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1. Позивач вважає, що вказане рішення виконкому та свідоцтво є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були наданні на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано. До того ж, відповідач здійснила самочинне будівництво, зокрема сарай літ. «Д», в супереч проекту забудови, чим створила собі перешкоди у користуванні домоволодінням, що стало приводом для звернення нею до суду з вимогами про встановлення сервітуту, при цьому посилаючись на спірні рішення та свідоцтва.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 09 січня 2013 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неврахування судом обставин, які мають суттєве значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував положення ст.ст.16,386 ЦК України і дійшов помилкового висновку про те, що оспорюване рішення та свідоцтво не порушують прав позивачки, як власника земельної ділянки.

Також суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, не врахував при вирішенні спору факти, які встановлені рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 24 квітня 2009 року і не підлягали доказуванню в силу ч.2 ст.61 ЦПК України, яким встановлено, що відповідачка здійснила самочинне будівництво, зокрема збудувала сарай літ. «Д». Вказаним рішенням також встановлено, що відповідачка отримала 22 червня 1981 року погодження відповідних установ на самовільно збудовані нею споруди та будівлі, зокрема сараї літ «Д,И», але тільки після того, як нею 17.06.1981 року були знесені і це знесення зафіксовано документально, сараї літ. «В,І», які перешкоджали використанню літ. «Д» з виходом на мостіння домоволодіння і виїзду на вул. Степова.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що прийняття до експлуатації об'єктів, визначених в акті було здійснено на підставі рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2008 року, яке скасоване.

В запереченнях відповідачка та її представник просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної та реєстраційної справи на домоволодіння відповідачки, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 080363 від 19 червня 2008 року, виданого на підставі рішення Феодосійської міської ради АР Крим від 28 березня 2008 року № 1494, є власником земельної ділянки площею 0,0315 га по вул. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КМ № 147014 від 09 вересня 2003 року є власником земельної ділянки площею 0,0572 га по АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

На підставі договору купівлі-продажу від 27.09.1973 року ОСОБА_7 є власником житлового будинку АДРЕСА_1

На підставі рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25.07.2008 року про визнання права власності, державного акту про право власності на земельну ділянку, рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим про затвердження протоколу міжвідомчої комісії від 17.10.2008 року №1161, технічного висновку, довідки БТІ, довідки експлуатаційних організацій актом від 12.11.2008 року, який зареєстрований за №1150 в ДАБІ в АР Крим прийнято в експлуатацію закінчених будівництвом житловий будинок та господарські споруди, розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 21 листопада 2008 року № 1290 затверджений Акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінчених будівництвом житлового будинку та господарських споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_7

На підставі вказаного рішення виконкому відповідачу 15 грудня 2008 року видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.14).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання неправомірним та скасування рішенням виконкому Феодосійської міської ради АР Крим від 21.11.2008 року, яким затверджений акт про прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 від 12.11.2008 року, оскільки позивачкою не доведено порушення її прав внаслідок прийняття вказаного рішення.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З вищенаведених вимог закону випливає, що умовою задоволення позову є встановлення порушення прав позивачки спірним рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 21 листопада 2008 року № 1290.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту позовної заяви випливає, що на обставини, які порушують права позивачки, ОСОБА_6 посилається на наявність на території домоволодіння ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 гаражу літ. «Д», та щільної забудови земельної ділянки господарськими спорудами, які введені в експлуатацію спірним рішенням, та перешкоджають відповідачки виїзду з гаражу літ «Д» на вул. Степову, що стало приводом для звернення відповідачки до суду з позовом до ОСОБА_6 про встановлення сервітуту на земельній ділянки позивачки для проїзду до нього.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 21 листопада 2008 року № 1290 затверджений Акт державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінчених будівництвом: жилого будинку літ. «Б», «Б1», «б2», «б3» загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м., прибудови літ. «а3», тамбуру літ. «а2», вбираьні літ. «О», сараїв літ. «З», «Ж», «М», «Н», навісів літ. «Л», «Е», розташованих на земельній ділянці по вул. по АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_7

Таким чином, питання щодо прийняття в експлуатацію гаражу літ. «Д», наявність якого позивач пов'язує з порушенням своїх прав, або будь-які інші питання, які б були пов'язані з вказаним гаражем, спірним рішенням виконкому не вирішувалося, а тому підстави вважати, що рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 21 листопада 2008 року № 1290 порушенні права позивача відсутні.

Посилання позивачки на той факт, що відповідачка щільною забудовою земельної ділянки, які зокрема прийняти в експлуатацію оспорюваним рішенням виконкому, створила собі перешкоди у користуванні гаражем - відсутність виїзду на вул. Степову, що стало підставою для звернення відповідачки з позовом до ОСОБА_6 про встановлення сервітуту на належній ОСОБА_6 земельній ділянці, не є підставою для визнання неправомірним та скасування рішення виконкому, оскільки не свідчить про порушення прав позивачки на земельну ділянку і має враховуватися при вирішенні питання про встановлення сервітуту, яке не вирішувалося рішенням, що переглядається.

За таких обставин, суд першої інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 21 листопада 2008 року № 1290 «Про затвердження Акту державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом індивідуального домоволодіння» неправомірним та його скасування.

За відсутністю порушень прав позивачки внаслідок прийняття оспорюваного рішення виконкому не є підставою для визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету посилання апелянта на факт скасування рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 липня 2008 року, яким було визнано право власності за ОСОБА_7 на самочинно побудовані споруди (крім літ. «Д»).

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не були враховані факти, встановлені рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 24 квітня 2009 року щодо самочинного будівництва з боку відповідачки на належній їй земельній ділянці, не можна визнати обґрунтованими, оскільки вказані обставини щодо самочинного будівництва за відсутністю порушень прав позивачки внаслідок їх забудови не є підставою для задоволення заявлених вимог.

Виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 15 грудня 2008 року та його скасування, а також про вилучення відповідного запису про реєстрацію з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно, заявлені як похідні від вимог про визнання неправомірним та скасування рішення виконкому, у задоволенні яких обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та вилучення запису з Єдиного реєстру прав власності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши всі зібрані і справі докази, повно і правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, з урахуванням встановлених обставин справи та вимог ст.ст.10,60 ЦПК України обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 січня 2013 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова