РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/314/13Головуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"26" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 27 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 майнову та моральну шкоду у розмірі 15 грн. та 3000 грн. відповідно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 червня 2012 року, під час посадки в маршрутне таксі та закриття двері водієм автобусу - ОСОБА_9, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна третього та четвертого пальців правої руки, внаслідок чого ОСОБА_6 зазнала матеріальної шкоди в розмірі 15 грн. Крім того, доньки позивачки було заподіяно моральну шкоду, що виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких дитина зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Позивач вважає, що ОСОБА_8 як роботодавець має відшкодувати майнову та моральну шкоду.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 27 листопада 2012 року у позові відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст.. 1187 ЦК України і дійшов помилкового висновку про те, що водій маршрутки не перебував з відповідачем у трудових відносинах, задовольнивши клопотання позивачки про витребування документів, за їх відсутності вирішив спір.

В запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач просить її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на той факт, що відповідальність за вказану шкоду повинен нести водій маршрутки, не оспорюючи при цьому належність йому транспортного засобу.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Зазначеним вимогам ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не є фізичною-особою підприємцем, а за відсутності відомостей про наявність трудових відносин водія автомобіля з відповідачем, а також відомостей щодо належності транспортного засобу відповідачу, вимоги позову задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.

З таким висновком повністю не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, власником автомобіля ГАЗ Рута державний номер НОМЕР_1 є відповідач, який зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців як фізична особа підприємець з 2002 року (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців № 389870) і якому видана ліцензія на перевезення пасажирів автобусами серії НОМЕР_2, до якої видана ліцензійна картка НОМЕР_3 на транспортний засіб ГАЗ Рута державний номер НОМЕР_1.

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 та ОСОБА_9 01 червня 2012 року укладено трудову угоду, за якою ОСОБА_9 взяв на себе зобов'язання виконувати роботу водія маршрутного такси у період з 01.06.2012 року до 05.06.2012 року.

ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

03 червня 2012 року, під час посадки в маршрутне таксі державний номер автомобіля НОМЕР_1 і закриття водієм автобусу - ОСОБА_9 двері автомобіля, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна третього та четвертого пальців правої руки, вказані тілесні ушкодження є легкими за ступеню тяжкості.

Вказані обставини підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема постановою про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 4), актом судово-медичного дослідження; 424 від 03 червня 2012 року (а.с. 5), довідкою (а.с. 6), показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, допитаних судом першої інстанції.

Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Таким чином, оскільки водієм ОСОБА_9 під час виконання обов'язків водія маршрутного таксі, на виконання яких між ним та ОСОБА_8 була укладена трудова угода, було завдано шкоду ОСОБА_6, в силу положень ст.1172 ЦК України саме відповідач - ОСОБА_8 повинен відшкодувати позивачці матеріальну та моральну шкоду.

Зазначення в трудовій угоді про те, що відповідальність за шкоду перед третіми особами несе водій маршрутного такси колегія суддів не бере до уваги, оскільки це суперечить вимогам діючого законодавства, зокрема положенням ст.1172 ЦК України.

Згідно положенням ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення майнової шкоди внаслідок завдання ушкодження здоров'я позивачем надано копію фіскального чеку на придбання ліків. Проте ліки, які стосуються ушкодження здоров'я малолітньої ОСОБА_7 вищезазначеними діями водія маршрутного такси, придбані лише на суму 2,15 грн.

Таким чином, у відшкодування майнової шкоди з відповідача слід стягнути 2,15 грн.

Виходячи з презумпції вини заподіювача шкоди, матеріалів справи, посилання відповідача та третьої особи на те, що тілесні ушкодження було завдано не внаслідок дій водія транспортного засобу, а сторонньою особою є неспроможними.

Однак, суд першої інстанції вказані обставини не з'ясував, в порушення вимог норм процесуального права, задовольнивши клопотання позивачки про витребування доказів, ухвалив рішення про відмову в позові за недоведеністю, їх не отримавши і не з'ясував належність транспортного засобу і відносин між водієм маршрутки ОСОБА_9 і відповідачем ОСОБА_8, що призвело до неправильного вирішення спору.

Також заслуговують на увагу доводи апелянта щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи за наведеного, колегія вважає, що у зв'язку зі вказаним ушкодженням здоров'я ОСОБА_7, законним представником якої є ОСОБА_6, безумовно зазнала фізичний біль та страждання.

Водночас з огляду на вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи з характеру правопорушення, враховуючи, що ушкодження здоров'я не призвело до погіршення здібностей потерпілої і є легкими тілесними ушкодженнями, глибину фізичних та душевних страждань, ступень вини особи, яка її завдала, вимог розумності і справедливості, розмір компенсації моральної шкоди підлягає визначенню в сумі 200 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , що відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 27 листопада 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 27 листопада 2012 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6, що діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування майнової шкоди 2 (два) грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 200 (двісті) грн. 00 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова