РІШЕННЯ

                                               ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

29 вересня 2008 року                                                          м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

            головуючого судді                Забуранного Р.А.

            при секретарі                        Таран С.М.

            за участю представника позивача  Б..,  відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації «К.» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди,-

                                               ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулося відкрите акціонерне товариство  по газопостачанню та газифікації «К.» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди, вказавши, що відповідач по справі ОСОБА_1 , працюючи на посаді начальника Н. виробничого управління житлово-комунального господарства (далі ВЖКГ) будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, дав вказівку підлеглим провести демонтаж групових резервуарних установок, якi забезпечували скрапленим газом багатоповерхові житлові будинки у місті Н., за адресами: АДРЕСА_1, у кiлькостi 3 шт., АДРЕСА_2, у кiлькостi 2 шт., АДРЕСА_3., у кiлькостi 2 шт.,АДРЕСА_4., у кiлькостi 2 шт., АДРЕСА_5., у кiлькостi 4 шт., АДРЕСА_6., у кiлькостi 2 шт., АДРЕСА_7., у кiлькостi 2 шт., а загалом 17 (сімнадцять) установок загальною балансовою вартістю 5 358 гривень 22 копійки (п'ять тисяч триста п'ятдесят вiсiм гривень 22 копійки), що підтверджується бухгалтерською довідкою про перелік основних засобів, що було незаконно демонтовано у місті Н. протягом серпня 2004 року.

            Даний факт підтверджується постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області про закриття кримінальної справи внаслідок акту амністії вiд 01 лютого 2007 року, яка виносилась у вiдношеннi ОСОБА_1. У цій постанові зазначається, що ОСОБА_1 підтвердив свою причетність до вчинення протизаконних дій, у тому числі i крадіжку майна, яке зазначено у позові та належить позивачу на правi приватної власності.    Адмiнiстрацiя позивача, неодноразово зверталася до вiдповiдача з пропозицiєю вирішити питання щодо виплати вартості демонтованого майна у добровільному порядку (у тому числі шляхом сплати заборгованості у розстрочку), але ОСОБА_1 категорично відмовився сплачувати дану суму у будь-який спосіб, що i змушує позивача звернутися за захистом охоронюваного законом інтересу до суду за місцезнаходженням відповідача, а тому, позивач просить стягнути з громадянина ОСОБА_1 на користь ВАТ «К.» 5 358 гривень 22 копійки (п'ять тисяч триста п'ятдесят вiсiм гривень 22 копійки) як відшкодування шкоди завданої в наслідок незаконних дій та стягнути з відповідача витрати у справі.

            Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.

            Відповідач в судовому засіданні позову не визнав , вказавши, що він дійсно працював у 2004 році керівником Н. ВУЖКГ до нього, на скільки він пам'ятає, звернулися його знайомий, житель м. Н. ОСОБА_2 разом з невідомою йому раніше жінкою, яка представившись представником ВАТ «К.» з проханням про найм екскаватора для демонтажу газових установок, розташованих на територіях багатоквартирних будинків у м. Н.. Оскільки вона за вказану послугу обіцяла допомогти очолюваному ним підприємству допомогти у виготовленні проектно - кошторисної документацію на установку опалювального газового котла у адмінприміщенні ВУЖКГ він на вказане погодився , надавши екскаватор з водієм для проведення даних робіт. Сам особисто він ніяке обладнання не демонтував, не реалізовував, а тому позивачеві будь яких збитків не спричиняв. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи , яка закрита у зв'язку з актом амністії то він там давав аналогічні пояснення і вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнавав, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

            Заслухавши дані пояснення та вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за такими обставинами.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами  є будь - які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

            Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

            Доказуванню підлягають обставини, які мають  значення для ухвалення рішення у справі і  щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір (ч. 3 ст. 60 ЦПК України).

            В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що у серпні 2004 року були демонтовані групові резервуарні установки, якi забезпечували скрапленим газом багатоповерхові житлові будинки у місті Н., за адресами: АДРЕСА_1, у кiлькостi 3 шт., АДРЕСА_2, у кiлькостi 2 шт., АДРЕСА_3., у кiлькостi 2 шт.,АДРЕСА_4., у кiлькостi 2 шт., АДРЕСА_5., у кiлькостi 4 шт., АДРЕСА_6., у кiлькостi 2 шт., АДРЕСА_7., 8 у кiлькостi 2 шт., а загалом 17 (сімнадцять) установок загальною балансовою вартістю 5 358 гривень 22 копійки (п'ять тисяч триста п'ятдесят вiсiм гривень 22 копійки), що підтверджується бухгалтерською довідкою про перелік основних засобів позивача від 08 травня 2008 року за № 07\359.

            Вказане обладнання належало позивачеві, що підтверджується Актом передачі майна у власність від 22 червня 2000 року від Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України до ВАТ «К.».

            За наслідками проведеної прокуратурою Н. району Кіровоградської області перевірки за заявою позивача, щодо вищевказаного демонтажу газового обладнання прокурором  району  порушено кримінальну справу за фактом заволодіння майном ВАТ «К.» у великих розмірах  шляхом зловживання службовим становищем службовими особами Н. ВУЖКГ за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

            18 січня 2007 року відповідачеві по вищевказаній кримінальній справі пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, в тому числі і за фактом демонтажу газового обладнання по ч. 2 ст. 191 КК України.

            В подальшому постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2007 року провадження по даній кримінальній справі було закрито внаслідок акту амністії.

            Вищевказане, крім пояснень учасників судового розгляду підтверджується матеріалами кримінальної справи за № 1-п-1\2007 р., які були оглянуті в процесі судового розгляду, з яких вбачається, що відповідач протягом усього часу проведення досудового слідства не визнавав власної причетності до демонтажу газового обладнання та давав аналогічні пояснення, що і під час судового розгляду по даній цивільній справі / а.с. 99 -101\..

            Крім того, допитані в ході судового розгляду у справі в якості свідків ОСОБА_2та ОСОБА_3 підтвердили, що відповідачем як керівником Н.. ВУЖКГ надавався лише екскаватор для проведення земельних робіт по демонтажу газового обладнання та ОСОБА_1 не причетний до самого демонтажу та вивезеню даного газового обладнання, у зв'язку з чим збитки позивачеві не спричиняв. Крім того, свідок ОСОБА_3 пояснив, що на той час він працював головним інженером Н. ВУЖКГ і він з достовірністю знав би, за своїми службовими обов'язками, про використання транспорту підприємства  для демонтажу даного газового обладнання. Однак, таранспорт Н. ВУЖКГ, крім екскаватора, для демонтажу та вивезенню газових установок від багатоповерхових будинків у м. Новомиргороді не використовувався, а вказані газові установки вивозилися  невідомою йому жінкою, яка представилася представником позивача.

            Частиною 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

            Преюдиційне значення вироку та постанови суду у справі про адміністративне правопорушення для суду, що розглядає цивільну справу, суворо обмежене зазначеними даною статтею двома групами фактів і не підлягає розширеному розумінню і застосуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  статтею 61 цього Кодексу.

            Крім того, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ч. 1 ст. 212 ЦПК України).

            Враховуючи викладене те, що в ході судового розгляду по справі представником позивача не було надано до суду належних та допустимих доказів того, що саме відповідач причетний до спричинення збитків позивачеві, суд не вбачає підстав для  задоволення позову.

            Керуючись ст. ст. 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,-

                                                                       ВИРІШИВ:

            У задоволенні позову відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації «К.» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди - відмовити.

            Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області  через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів  апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції  або в порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя:                                                                       Р.А. Забуранний