АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/791/827/2013 Головуючий в І інстанції: Коваленко А.В. Категорія: 27 Доповідач: Вейтас І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року березня місяця 04 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Вейтас І.В.
Суддів:Цуканової І.В.
Склярської І.В.
При секретарі:Лукашевич Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 квітня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки; за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», приватного нотаріуса Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, про визнання договору іпотеки недійсним, скасування реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 червня 2008 року ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 38 тисяч доларів США строком до 11 червня 2018 року зі сплатою 18% річних. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 червня 2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_5 передала в іпотеку власний житловий будинок з відповідними приміщеннями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 11 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений договір поруки. Свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі ОСОБА_6 не виконала, в зв'язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» після уточнення позовних вимог (а.с.125-127 т.2) просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 27.12.2011 року в сумі 432922,74 грн., що за курсом 7,99 складає 54183,75 доларів США звернути стягнення на житловий будинок з початковою ціною для продажу 208879,00 грн. та земельну ділянку загальною площею 0,1414 га з початковою ціною для продажу 74758 грн., які розташовані за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу указаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, згідно ст.38 ЗУ «Про іпотеку» з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, передати в управління ПАТ КБ «Приватбанк» на період його реалізації, а також надати ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
У червні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з указаним вище позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса, посилаючись на те, що договір іпотеки був укладений всупереч вимогам закону, а саме - без дозволу органу опіки і піклування з порушенням прав її неповнолітньої онуки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час укладення договору постійно проживала у спірному будинку з батьками та всі вони були зареєстровані у ньому.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 27 квітня 2012 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» та позову ОСОБА_5 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови їй в задоволенні її позовних вимог щодо визнання договору іпотеки недійсним. Просить рішення суду у вказаній частині скасувати і ухвалити у вказаній частині нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
ПАТ КБ «ПриватБанк» також подало апеляційну скаргу, зазначивши, що рішення суду винесено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку та просить винести нове рішення яким задовольнити позов банку в повному обсязі.
В письмових запереченнях ОСОБА_5 вважає рішення суду в частині відмови ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки законним та обґрунтованим. Просить рішення суду в цій частині залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, які підтримали кожен свою апеляційну скаргу, посилаючись на підстави, викладені в них, пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_8, який пояснив, що договір іпотеки, був укладений відповідно до вимог законодавства, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання зобов'язання не настав, і, оцінюючи співмірність суми заборгованості та вартість іпотечного майна і тих обставин, що порушення основного зобов'язання не змінює обсягу прав іпотекодержателя, не вбачав підстав для звернення стягнення на спірний будинок, та для визнання спірного договору іпотеки недійсним, вважаючи, що укладення договору відбулось за письмовою згодою батьків неповнолітньої дитини, наданою нотаріусу, без порушень житлових прав неповнолітньої дитини.
Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 червня 2008 року ОСОБА_6 отримала у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 38 тисяч доларів США строком до 11 червня 2018 року зі сплатою 18% річних (а.с.6-11 т.1). Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 червня 2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.12-15 т.1). 11 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 був укладений договір поруки (а.с.17 т.1). Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 у повному обсязі не виконує і станом на 27.12.2011 року утворилась заборгованість в сумі 432922,74 грн.(аюсю125-127 т.2).
Згідно із ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно із ч.2 ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при визначенні правочинів щодо нерухомого майна та визнає неприпустимим зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна (ч.ч.3,4 ст.12 цього Закону).
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, попередня згода повинна бути надана щодо будь-яких правочинів, право власності на яке, або право користування яким мають неповнолітні діти.
Одним з правочинів, які не можуть вчиняти без дозволу опіки та піклування, відповідно до ст.177 СК України, статті 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема і право користування жилим приміщенням.
Згідно з ч.2 ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» діти члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до положень ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Відповідно до свідоцтва про народження неповнолітня ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.14 т.2).
Як слідує з ксерокопії домової книги будинку АДРЕСА_1 (а.с.10-13 т.2) та ксерокопій погосподарських книг Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області (а.с.65,66 т.2) у вказаному будинку з 13.12.2004 року зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7 та неповнолітня ОСОБА_11.
Факт реєстрації місця проживання та проживання обох батьків неповнолітньої ОСОБА_11 в будинку АДРЕСА_1 підтверджується також ксерокопіями їх паспортів (а.с.18,20 т.1), а також договорами з банком (а.с.6-10, 17).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним, що неповнолітня ОСОБА_11 на момент укладення договору іпотеки мала право користуватися будинком, що став предметом іпотеки, цей будинок був постійним і єдиним місцем її проживання в зв'язку з чим для укладання договору іпотеки необхідна була згода органу опіки та піклування.
Відповідно до листа виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 2-12/51 від 03.02.2012 року питання про надання згоди органу опіки та піклування на укладення оспорюваного договору іпотеки не вирішувалось (а.с.137).
Посилання приватного нотаріуса ОСОБА_8 та представника ПАТ КБ «Приватбанк» на те, що в довідці виданій Чорнобаївською сільською радою 10.06.2008 року (а.с.26 т.2), наданій ОСОБА_5 під час укладення договору іпотеки, не було зазначено, що у вказаному будинку проживає неповнолітня дитина, в зв'язку з чим не було підстав для звернення до органів опіки та піклування за відповідним дозволом, колегія суддів не бере до уваги, оскільки наявність такої довідки не спростовує факту проживання та реєстрації неповнолітньої ОСОБА_11 у вказаному будинку, який був єдиним місцем її проживання.
За фактом видачі вказаної довідки сторони звертались до правоохоронних органів але результатів розгляду даних звернень суду не надали.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 цього Кодексу.
Згідно до ч.6 ст.203 ЦК правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатніх дітей.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що договір іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, укладений 10 червня 2008 року між банком та ОСОБА_5, укладений в порушення вимог ч.6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України і тому є недійсним, позов ОСОБА_5 в цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги ОСОБА_5 щодо зобов'язання приватного нотаріуса Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_8 скасувати реєстрацію в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо спірного предмету іпотеки, колегія виходить з наступного.
Відповідно до наказу міністерства юстиції України, від 14.12.2012 року № 1844/5, що набрав чинності 01.01.2013 року, «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна», чинного на час винесення рішення судом апеляційної інстанції, припинено доступ державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек. Повноваження на вчинення дій, які просить вчинити позивач, покладено на державних реєстраторів, який не залучався до участі у справі. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 в цій частині не підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що позов ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки задоволено, колегія суддів приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню, а рішення суду в частині позовних вимог банку підлягає скасуванню, оскільки в позові відмовлено з інших підстав, ніж зазначав суд першої інстанції.
На підставі викладеного, ч.6 ст.203, ст.215 ЦК України, 177 СК України, ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства», ст..12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», керуючись ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 квітня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір іпотеки від 10 червня 2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_8, реєстраційний номер ВКО № 495606, зареєстрований в реєстрі за № 1933.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий :
Судді: