ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

П О С Т А Н О В А

 "01" червня 2006 р.                                                  Справа № 15/95

Позивач- заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, м. Чернігів, пр. Перемоги, 141.

До відповідача- федерації профспілкових організацій Чернігівської області, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5.

Про стягнення 2979,85 грн.

                                           Суддя Ю.В.Федоренко            секретар Фурник К.В.

                       Представники  сторін:

Від позивача –Леоненко О.В., дов. від 11.01.06.

Від відповідача- Шумар Д.Ф., дов. від 27.04.06.

В розгляді справи приймав участь прокурор прокуратури Чернігівської області Козакова І.М.

           С У Т Ь   С П О Р У:

Заявлено позов про стягнення з відповідача боргу щодо різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України „Про наукову та науково –технічну діяльність” та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з 01.01.05 по 31.12.05.

Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що він не є платником зазначеної різниці, не проходженням державної реєстрації як наукова установа та не внесенням до державного реєстру наукових установ, не є державною установою, підприємством та організацією, невідповідності зазначеного у позові наукового стажу роботи Петрика О.І. необхідного стажу для призначення пенсії, як науковому працівнику.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 30.06.05 по справі № 22-1343 зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Чернігова перерахувати та виплатити Петрику О.І. пенсію як науковому працівнику за період з 01.01.04 по 01.03.05.

Як вбачається з мотивувальної частині рішення Петрик О.І. має наукову ступінь кандидата медичних наук з 19.11.81, право на отримання пенсії як науковому працівнику  має з 1 січня 2004 р., з дня набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про наукову та науково –технічну діяльність”  і саме з цього часу йому повинна нараховуватись та виплачуватись пенсія як науковому працівнику.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З зв’язку з цим суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність у Петрика О.І. необхідного стажу для призначення пенсії, як науковому працівнику.

Відповідачу направлено повідомлення ( уточнене ) про суму витрат на виплату пенсії, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України „Про наукову і науково –технічну діяльність” і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів  на суму 2979,85 грн.

Повідомлення отримано відповідачем 26.12.05, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення на а.с. 15.

26.04.04 відповідачем видано Петрику О.І. довідку для пред’явлення пенсійному фонду Деснянського району м. Чернігова на предмет призначення пенсії відповідно до Закону України від 20.11.03 „Про наукову і науково –технічну діяльність” в якій зазначено, що стаж його роботи на вказаних в довідці посадах зараховується до стажу роботи наукових працівників.

Ця ж інформація підтверджується і довідкою відповідача на а.с. 22.

Згідно з розділом ХУ п. 13 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.03 у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, відповідно до Закону України „Про наукову та науково –технічну діяльність” та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, то розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України „Про наукову та науково –технічну діяльність”.

Відповідно до ст. 24 ч. 5 Закону України „Про наукову і науково –технічну діяльність” від 13.12.91 № 1977, з відповідними змінами, ( далі –Закон № 1977 ) різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових ( науково –педагогічних ) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації –за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових ( науково –педагогічних ) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації –за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим ( науково –педагогічним ) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових ( науково –педагогічних ) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації –за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Науково –дослідна ( науково –технічна ) установа ( далі –наукова установа ) –юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково –технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт ( стаття 1 Закону № 1977 ).

24.03.04 постановою Кабінету Міністрів України № 372 затверджено „Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною науковим ( науково –педагогічним ) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації згідно із Законом України „ Про наукову і науково – технічну діяльність”, та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи ( далі –Порядок № 372 ).

Порядок визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною науковим ( науково –педагогічним ) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ , організацій та „Про наукову і науково – технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації згідно із Законом України відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи ( далі –різниця у розмірі пенсії ), ( п. 1 Порядку № 372 ).

Різниця у розмірі пенсій наукових ( науково –педагогічних ) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівній акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку ( п. 9 Порядку № 372 ).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.99 № 1045 професійна спілка ( профспілка ) –добровільна неприбуткова громадська організація, що об”єднує громадян, пов”язаних спільними інтересами за родом їх професійної ( трудової ) діяльності ( навчання ).

Статтею 1 Статуту відповідача передбачено, що Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є добровільним об”єднанням обласних, первинних організацій всеукраїнської і регіональних профспілок, обласних, місцевих та первинних профспілок, що діють на території Чернігівської області, створена 11 грудня 1990 року.

З статуту відповідача і матеріалів справи не вбачається, що він займається науковою або науково –технічною діяльністю яка є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Оскільки федерація профспілкових організацій Чернігівської області не є  державним підприємством, установою, організацією, недержавною науковою установою, організацією та вищим навчальним закладом ІІІ-ІУ рівнів акредитації, а тому на неї не розповсюджується ч. 5 ст. 24 Закону України № 1977, що є підставою для відмови у позові.

      Керуючись ст. 2, 158,160,162,163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                    В И Р І Ш И В:

    У позові відмовити повністю.

    Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

    Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

     У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

     Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

     Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

     Постанову підписано 02.06.06.

Суддя                                                      Ю.В.Федоренко