АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/1490/13 Головуючий 1 інстанції: Золотарьова Л.І.
Справа № 2-2018/83/12 Доповідач: Івах А.П.
Категорія: спадкове
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Івах А.П.,
суддів - Пшенічної Л.В., Ізмайлової Г.Н.,
при секретарі - Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: державний нотаріус Восьмої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, державний нотаріус Першої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом.
На обґрунтування своїх вимог вказували, що вони є співвласниками 48/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки під час зареєстрованого шлюбу придбали вищезазначену частину домоволодіння за договором купівлі-продажу від 14 липня 1981 року та за договором міни від 28 грудня 1994 року. Співвласником іншої 52/100 частини будинку є ОСОБА_3, який успадкував це майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року своєї матері ОСОБА_7 Позивачі зазначали, що розмір часток у домоволодінні повинен бути змінений у зв'язку з тим, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_7 її доля складала 51/100 частин, тому ОСОБА_3 міг успадкувати тільки цю частину. ОСОБА_3 при оформленні у Восьмій Державній нотаріальній конторі м. Харкова спадщини без відповідного перерозподілу часток, який мав бути проведеним з огляду на те, що ним були знесені надвірні будівлі: житловий будинок літ. «Б-1», житловою площею 15, 2 кв. м., вбиральня літ. «Г», «Д» та на його місці самовільно збудований двоповерховий житловий будинок літ. «У-1» з мансардою літ. «Ум», верандою літ. «у2», прибудовою літ. «у», тамбуром літ. «у1» загальною площею 177, 4 кв. м. отримав незаконне свідоцтво про право на спадщину у розмірі 52/100 частин житлового будинку, у якому зазначені надвірні будівлі: сарай літ. В, вбиральня літ. Д, льох літ. Е, сарай літ. П, які відповідно до договору купівлі-продажу та договору міни є власністю позивачів. Отримане ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом вважають недійсним.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням уточнених вимог просили:
- визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 8 квітня 2008 року державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстроване в КП «Харківське МБТІ» 22 квітня 2008 року за реєстраційним № 22694666 - недійсним та скасувати його;
- скасувати в КП «Харківське МБТІ» правову та державну реєстрацію на ім'я ОСОБА_3 відносно 52/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, анулювавши реєстраційний № 22694666 від 22 квітня 2008 року;
- визнати частково недійсним укладений 28 грудня 1994 року договір міни нерухомості між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що посвідчений державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 2-6277. Вважати, що ОСОБА_4 поміняла ОСОБА_1 належні їй 25/100 частин домоволодіння;
- змінити розмір часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та перерозподілити ідеальні долі між співвласниками наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на 79/100 частин замість 48/100 частин в домоволодінні по АДРЕСА_1 визнати за ОСОБА_3 право власності на 21/100 частин замість 52/100 частин в домоволодінні АДРЕСА_1
- зобов'язати КП «Харківське МБТІ» внести зміни у правову та державну реєстрацію права власності: на ім'я ОСОБА_1, визначивши його частку у домоволодінні АДРЕСА_1 в розмірі 79/100 частин; на ім'я ОСОБА_3, визначивши його частку у спірному домоволодінні у розмірі 21/100 частин.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково: суд визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 08.04.08р. державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, в частині зазначення, що в складі спадкового майна входять надвірні будівлі: сарай літ. В, вбиральню літ. Д, льох літ. Е; суд перерозподілив ідеальні долі у домоволодінні АДРЕСА_1 та визнав за ОСОБА_1 ідеальну долю - 79 / 100 частин замість 48 / 100 частин; суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи - 1 407 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши їхні позовні вимоги щодо:
- визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 08.04.08р. державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстроване в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 22.04.08р. за реєстраційним № 22694666 недійсним в цілому та його скасування;
- скасування в КП Харківське МБТІ» правової та державної реєстрації на ім'я ОСОБА_3 відносно 52/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, анулювання реєстраційного номеру 22694666 від 22.04.08р.;
- визнання частково недійсним укладеного 28 грудня 1994 року договору міни нерухомості між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в частині розміру відчужуваної частки будинку; вважати, що ОСОБА_4 поміняла ОСОБА_1 належні їй 25/100 частин будинку АДРЕСА_1;
- змінення розміру часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та перерозподілу ідеальних часток між співвласниками наступним чином: визнання за ОСОБА_3 права власності на 21/100 частин замість 52/100 частин у домоволодінні АДРЕСА_1;
- внесення змін у правову та державну реєстрацію права власності в КП «Харківське МБТІ»: на ім'я ОСОБА_1, визначивши його частку у домоволодінні АДРЕСА_1 у розмірі 79/100 частин, на ім'я ОСОБА_3, визначивши його частку у вказаному домоволодінні у розмірі 21/100 частин.
В іншій частині рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з`явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та яким доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вимогам вказаного процесуального закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.
Розглядом справи достовірно встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 1981 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_8 24/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. За вказаним договором у користування покупця перейшли такі приміщення: ? частини тамбура -1, розм. 4, 940 кв. м., ? частини коридору 2 №1, розм.. 13, 20 кв. м., жила кімната 2-2, розм.. 10, 60 кв. м., жила кімната 2-3, розм.. 15, 40 кв. м., кухня 2-6, розм.. 7, 10 кв. м., ? частина надвірних будівель: сараю літ. В, льоху літ. Е, сараю літ. К, туалету літ. Д, воріт № 2, огорожі № 1, асфальту -1.
На підставі договору міни від 28 грудня 1994 року ОСОБА_1 став власником 24/100 частини жилого будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 На земельній ділянці площею 1 727 кв. м. розташовані: жилий будинок літ. А-1, жилою площею 75, 6 кв. м., жилий будинок літ. Б-1, жилою площею 15, 2 кв. м., надвірні будівлі: сараї літ. «В», «Р», «Ж», «З», «П», «К», вбиральні літ. «Г», «Д», льох літ. «И», огорожа та спорудження №1-4,1, льох літ. «Е».
Інші 52/100 частини вказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину (реєстраційний № 2-4843) від 16 серпня 1979 року належало ОСОБА_7 (а. с. 72).
Після смерті останньої відповідач ОСОБА_3 успадкував 52/100 частини домоволодіння. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 квітня 2008 року спадкове майно складається з 52/100 частин домоволодіння, яке складається з житлового будинку літ. А-1, житловою площею 75, 9 кв. м., житлового будинку літ. Б-1, житловою площею 15, 2 кв. м. з відповідною частиною надвірних будівель: сарай літ. «В», вбиральня літ. «Г», «Д», льох літ. «Е», «И», сарай літ. «П», споруди № 5-10, 1, що знаходиться у АДРЕСА_1
Виходячи з того, що надвірні будівлі: сарай літ. «В», вбиральня літ. «Д» та льох літ. «Е» на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 1981 року були включені у 24/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, які були придбані позивачем ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності виключення їх зі складу спадкового майна ОСОБА_3
Судова колегія з рішенням суду першої інстанції в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 8 квітня 2008 року державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, в частині зазначення, що спадкове майно складається з надвірних будівель: сарай літ. «В», вбиральні літ. «Д», льоху літ. «Е» - погоджується та знаходить його таким, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.
Обгрунтовано судом відмовлено у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_2 як дружиною власника ідеальної долі - 48/100 частин спірного домоволодіння. На виконання вимог ст. 215 ЦПК України суд у своєму рішенні навів мотиви, з яких вважав встановленою відсутність фактів, якими ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 ідеальної долі - 79/100 частин замість 48/100 частин, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6075 від 1 жовтня 2012 року, ідеальні частки співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 на час пред'явлення позову позивачами ОСОБА_2 змінилися наступним чином: з урахуванням рішення Київського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2009 року, зносу і відсутності на території домоволодіння АДРЕСА_1 сараю «В», сараїв «К», «Р», «Ж», «З», туалетів «Д», «Г», житлового будинку «Б-1» житловою площею 15,2 кв. м. та без урахування самочинно збудованих споруд: житлового будинку «У-1», мансарди «Ум», прибудови «у», тамбуру «уі», веранди «у2» - частка ОСОБА_9 складатиме 79/100 часток замість 48/100, частка ОСОБА_3 - 21/100 часток замість 52/100.
При цьому суд прийняв до уваги, що ОСОБА_3 в цій частині позовні вимоги визнав та не ставив питання про визначення його ідеальної частки у розмірі 21/100 частин замість 52/100 частин у домоволодінні АДРЕСА_1.
За положеннями ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про той факт, що ОСОБА_1 є власником 48/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 10-14), а ОСОБА_3 - 52/100 частин того ж домоволодіння (а. с. 5).
За ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
На зазначену норму матеріального закону суд першої інстанції уваги не звернув та не застосував її до правовідносин, що виникли між сторонами.
Допущені судом порушення норм матеріального закону призвели до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визначення розміру часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок.
Судова колегія вважає за необхідне, в порядку ч. 3 ст. 303 ЦПК України, рішення суду у цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.
Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року - змінити, скасувати його в частині:
- вирішення питання про перерозподілення ідеальної долі у домоволодінні № 24 по вулиці Проспектній у місті Харкові та визнання за ОСОБА_1 ідеальної долі 79/100 заміть 48/100 частин;
- стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1 407 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -