СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2013 року Справа № 5002-26/3170-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
прокурор: Алісов Олег Володимирович, посвідчення №005827 від 25.09.12 року, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;
позивача: не з'явився, Фонд державного майна України;
відповідача: не з'явився, виконавчий комітет Ялтинської міської ради;
відповідача: Фунтіков Дмитро Геннадійович, довіреність №28-12/02 від 28.12.12 року, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";
третьої особи: не з'явився, Федерація незалежних профспілок України;
третьої особи: Власенко Влада Володимирівна, довіреність № б/н від 04.03.13 року, приватне акціонерне товариство "Санаторій "Золотий пляж";
розглянувши апеляційні скарги приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 29.09.2011 року у справі № 5002-26/3170-2011
за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, м. Ялта, 98600)
в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ 133, 01133)
до виконавчого комітету Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, м. Ялта, 98600),
приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Ш. Руставелі, 39/41, м. Київ, 01023),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Федерації професійних спілок України (майдан Незалежності, 2, м. Київ 12, 01012), приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" (Алупкінське шосе, 2, смт. Курпати, м. Ялта, 98659)
про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», третя особа - Федерація незалежних профспілок України, у якому, просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №264 (5) від 02.07.2001 року; зобов'язати закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» повернути державі в особі Фонду державного майна України об'єкти нерухомості санаторія «Золотий пляж», а саме - спальні корпуси №1, №2, розташовані за адресою: Автономна Республіка Краим, м.Ялта, смт.Курпати, Алупкінське шосе, 2.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2011 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Федерацію незалежних профспілок україни.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2011 року до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено закрите акціонерне товариство «Санаторій «Золотий пляж».
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №264 (5) від 02 липня 2001 року «Про оформлення права власності на спальний корпус №1, №2 санаторію «Золотий пляж» по Алупкінському шосе, 2 в смт.Курпати».
В задоволенні позовних вимог про зобов'язання приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» повернути об'єкти нерухомості санаторію «Золотий пляж», а саме - спальні корпуси №1 та №2 за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, смт.Курпати, Алупкінське шосе, 2 державі в особі Фонду державного майна України відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та приватне акціонерне товариство "Санаторій "Золотий пляж" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційних скарг обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявників апеляційних скарг, місцевий господарський суд, приймаючи рішення у справі, дійшов помилкового висновку про те, що нерухоме майно санаторію „Золотий пляж", передане приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю.
Апеляційні скарги прийняті до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Фенько Т.П., судді Проценко О.І., Ткаченко М.І.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2011 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 5002-34/5302-2011.
У зв'язку з відпустками суддів Фенько Т.П., Проценко О.І. та звільненням судді Ткаченка М.І. на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року здійснено заміну судді Фенько Т.П. на суддю Антонову І.В., судді Проценко О.І. на суддю Євдокімова І.В., судді Ткаченка М.І. на суддю Градову О.Г., головуючим у справі призначено суддю Антонову І.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року провадження у справі поновлено.
У судове засідання, призначене на 05 березня 2013 року, представники позивача - Фонду державного майна України, відповідача - виконавчого комітету Ялтинської міської ради та третьої особи - Федерації незалежних профспілок України не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 1990 року між Загальною Конфедерацією профспілок СРСР та федерацією незалежних профспілок України укладений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном, право власності на яке закріплено за Федерацією незалежних профспілок України.
Постановою Ради Загальної Конфедерації профспілок СРСР від 18 листопада 1990 року відповідно до Статуту Загальної Конфедерації профспілок СРСР «Про власність профспілок СРСР» затверджено договір про закріплення по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном.
Відповідно до переліку об'єктів профспілкового майна, закріплених за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності, що є додатком до договору від 18 листопада 1990 року, до об'єктів, закріплених за Федерацією незалежних профспілок України відноситься також санаторій «Золотий пляж».
22 листопада 1991 року постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» створено на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, обєднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціально страхування України акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
04 грудня 1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця».
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва від 23 грудня 1991 року №971 зареєстровано закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».
24 січня 1992 року між Федерацією незалежних профспілок України та акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» підписано акт приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого Федерація незалежних профспілок України передає, а акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» приймає майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в об'ємі та сумі згідно з додатком.
Відповідно до переліку територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, що передаються акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця» у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» передано, зокрема, санаторій «Золотий пляж».
Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №264 (5) від 02 липня 2001 року «Про оформлення права власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію «Золотий пляж» по Алупкінському шосе, 2 в смт.Курпати» оформлено право власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію «Золотий пляж» по Алупкінському шосе, 2 в смт.Курпати за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профсоюзів України «Укпрофоздоровниця».
На підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №264 (5) від 02 липня 2001 року закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профсоюзів України «Укпрофоздоровниця» видано свідоцтво № 823 від 28 серпня 2001 року та свідоцтво №822 від 28 серпня 2001 року на право власності на спальні корпуси №1 та №2 санаторію «Золотий пляж».
Стверджуючи, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №264 (5) від 02 липня 2001 року прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, заступник прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання вказаного рішення недійсним. Також заступник прокурора просить зобов'язати приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію «Золотий пляж».
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №264 (5) від 02 липня 2001 року, заступник прокурора міста Ялти посилається на те, що вказане рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України, оскільки майно, передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає неспроможними висновки місцевого господарського суду, який погодився із зазначеними твердженнями заступника прокурора, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2003 року рiшенням Ради закритого акціонерного товариства лiкувально-оздоровчих закладiв профспiлок України „Укрпрофоздоровниця" № РЗ-19 «Про створення закритого акціонерного товариства „Санаторiй «Золотий пляж» було створене закрите акцiонерне товариство на базi майна дочiрнього пiдприємства «Санаторiй «Золотий пляж».
Рiшенням № 4 загальних зборiв закритого акціонерного товариства лiкувально-оздоровчих закладiв профспiлок України «Укрпрофоздоровниця" вiд 18 квітня 2003 року затверджено установчi документи закритого акціонерного товариства «Санаторiй «Золотий пляж» и встановлено внесок закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" до статутного фонду закритого акціонерного товариства „Санаторiй „Золотий пляж" в розмiрi основних i оборотних активiв реорганiзованого дочiрнього пiдприсмства „Санаторiй „Золотий пляж" закритого акціонерного товариства лiкувально-оздоровчих закладiв профспiлок Украiни «Укрпрофоздоровниця».
Вiдповiдно до п.3.3 засновницького договору про створення i дiяльнiсть закритого акціонерного товариства „Санаторiй „Золотий пляж", що зареєстрований виконавчим комiтетом Ялтинської мiської ради 12 червня 2003 року, товариство є власником грошових та майнових вкладів засновникiв, що переданi до його статутного фонду.
Згідно зі Статутом закритого акціонерного товариства «Санаторiй „Золотий пляж" товариство є власником майна, що передане йому засновниками у власнiсть.
03 червня 2003 року закритим акціонерним товариством „Укрпрофоздоровниця" та закритим акціонерним товариством «Санаторiй «Золотий пляж» пiдписано акт №1 приймання-передачi майна, що належить на правi власностi закритому акціонерному товариству лiкувально-оздоровчих закладiв профспiлок України „Укрпрофоздоровниця" як внеску до статутного фонду закритого акціонерного товариства „Санаторiй „Золотий пляж", відповідно до якого санаторію у власнiсть передано цiлiсний майновий комплекс з активами (рухоме та нерухоме майно) дочірнього підприємства «Санаторiй «Золотий пляж» закритого акціонерного товариства лiкувально-оздорончих закладiв профспiлок України „Укрпрофоздоровниця".
Згідно з частиною 1 статтею 115 Цивiльного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Установчі документи закритого акціонерного товариства „Санаторiй „Золотий пляж" не були визнані недійсними і є доказом того, що воно створене правомірно, а передане майно є власністю товариства.
Крім того, стосовно створення закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та форми власності належного йому майна, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 23 квітня 1960 року N 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок:
- всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинків відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР згідно з додатками NN 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління;
- Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, та курортні контори згідно з додатком N 3.
Передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій приписано здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, житловими будинками, земельними ділянками, парками станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.
Наведене свідчить про те, що Українська республіканська Рада профспілок стала управляти вказаним майном на праві повного господарського відання, оскільки в радянський період в УРСР і в Україні до 01.01.2004 року, коли набули чинності Цивільний та Господарський кодекси України, майно за державними підприємствами закріплювалось на праві "повного господарського відання", а за державними організаціями - на праві "оперативного управління".
При цьому, доводи заступника прокура міста Ялти та висновки суду першої інстанції про те, що передача майна Українській республіканській Раді профспілок в 1960 році у відання не передбачала перехід права власності на це майно до профспілкових організацій, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до ст.24 Цивільного кодексу УРСР 1963 року юридичними особами, зокрема, були колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об'єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що мають відокремлене майно і самостійний баланс.
Правовий зміст терміну "відання", що вживається в нормативних актах колишнього Союзу РСР та Української РСР стосовно керування, управління підприємствами, установами, організаціями, не має законодавчого трактування у чинному законодавстві України.
В Українській РСР керування передбачало всі права щодо володіння, користування та розпорядження майном цих юридичних осіб, що сучасним законодавством України трактується як право власності.
Отже, передання профспілковим організаціям, які відповідно до своїх статутів наділялись правами юридичних осіб, певного відокремленого майна, яке закріплювалось за цими особами та обліковувалось на їх самостійному балансі, можна ототожнювати із сучасним поняттям набуття права власності на таке майно.
Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 6 Рішення від 11 листопада 2004 року N 16-рп/2004, Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної. Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року N 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року N 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже, викладені висновки Конституційного суду України за аналогією можуть бути застосовані до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були суб'єктами права власності. Таким чином, відповідно до наданого Конституційним судом України тлумачення передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих недержавних організацій.
Колегія суддів також вважає, що господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов помилкового висновку про те, що майно колишніх профспілкових організацій у радянські часи після 24.08.1991 року і на даний час було та залишається державною власністю з огляду на наступне.
Так, Цивільний кодекс УРСР 1963 року містив окрему главу № 9 "Власність профспілкових та інших громадських організацій", у якій профспілкові організації розглядались як самостійні суб'єкти права власності.
Відповідно до положень статті 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи України становили соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю було також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Отже, державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, мають розцінюватися як видове та родове поняття, а до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.
Відповідно до статті 11 Конституції УРСР державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.
За загальним правилом у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Згідно зі статтею 87 Цивільного кодексу УРСР соціалістичною власністю були: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.
Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу УРСР профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві
власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.
Статтею 98 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Відповідно до статті 10 Конституції УРСР держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.
Віднесення майна профспілкових організацій до соціалістичної власності не означало, що це майно ставало державною власністю, оскільки соціалістична власність є поняттям збірковим, та відповідно ст.87 Цивільного кодексу УРСР мало свої різновиди, серед якого також була і власність інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність громадських організацій.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що майно профспілок не відносилось до державної власності, а, отже, доводи заступника прокура міста Ялти щодо належності спірного майна до державної власності є помилковими та спростовуються вищезазначеним.
В обґрунтування своїх доводів заступник прокурора міста Ялти посилається на Закон України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", постанову Верховної Ради УРСР від 29.11.1990 року №506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР", постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 року №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР" і від 04.02.1994 року №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР".
Проте, вказані посилання заступника прокурора міста Ялти судова колегія вважає неспроможними з огляду на наступне.
Так, введений постановою Верховної Ради УРСР від 29.11.1990 року №506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна не розповсюджується на майно профспілок, оскільки з урахуванням викладених вище обставин воно не було об'єктом державної власності, як це прямо передбачалося наведеними нормами статтей 10 Конституції УРСР 1978 року, 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та положеннями глави 9 Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
Крім того, даний нормативний акт не має жодного відношення до спору у даній справі, оскільки передбачає застереження про те, що мораторій поширюється на випадки, коли ініціаторами і учасниками зміни форми власності є органи державної влади і управління.
07.02.1991 року був прийнятий спеціальний Закон, що визначав відносини власності -Закон УРСР "Про власність", відповідно до статті 20 якого суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.
З набранням чинності Цивільним кодексом України було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.
Відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Отже, власність всіх юридичних осіб приватного права, в тому числі і профспілок, була визнана приватною.
Крім того, 18.11.1990 року (до прийняття вищенаведених нормативних актів) загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згідно з переліком. Цим було підтверджено відсутність прав загальносоюзних профспілкових органів на майно українських профспілок.
Федерація незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фонд соціального страхування України 04 грудня 1991 року уклали установчий договір про створення акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", згідно з яким внеском Федерації професійних спілок України були майнові комплекси санаторно-курортних закладів.
Акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця" було створено на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок на підставі постанови президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22 листопада 1991 року № П-ІІ-І та установчого договору від 04 грудня 1991 року між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фонду соціального страхування України.
Як зазначалося вище, рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради м. Києва № 1971 від 23.12.1991 року було зареєстровано закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України, що створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., які передаються товариству у власність, що становить 92,92 % розміру статутного фонду. Відповідно до свого статуту товариство здійснює згідно з законодавством володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Право власності закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на майно, передане йому до статутного фонду, підтверджується рішенням Вищого арбітражного суду України від 20 січня 1997 року у справі №137/7 та Постановою Вищого арбітражного суду України від 17 червня 1997 року у справі №137/7-7/30.
Так, Вищим арбітражним судом України у рішенні від 20 січня 1997 року та постанові від 17 червня 1997 року встановлено, що Федерація незалежних профспілок (правонаступник Укрпрофради) правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
При цьому суд касаційної інстанції, спростовуючи посилання Фонду державного майна України на постанову Верховної Ради України від 10.04.1992 р. №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР", зазначив, що за вказаним нормативним актом до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонду державного майна України передано тимчасово майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. У той же час до статутного фонду акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" були передані санаторно-курортні заклади, що перебували у віданні "Укрпрофради" і діяли в системі підприємств Української республіканської ради з управління курортами профспілок. Ця ж обставина підтверджується постановою Ради Міністрів Української РСР від 23 квітня 1960 року N 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", якою у відання Української республіканської ради профспілок безоплатно передані від Міністерства охорони здоров'я УРСР санаторії, будинки відпочинку і пансіонати за переліком. Таким чином, майно, яке передано Укрпрофраді відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 23 квітня 1960 року N 606 і згодом увійшло до статутного фонду акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", не перебувало у віданні ВЦРПС і на нього не поширюється дія постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 року.
Також судова колегія вважає безпідставним застосування судом першої інстанції до правовідносин сторін положень Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 року №1540-ХІІ виходячи з того, що даний Закон регулював майнові відносини, що виникли у зв'язку з припиненням існування однієї держави (Союзу РСР) та виникненням на частині її території нової держави (України), яка є правонаступником прав та майна свого правопопередника.
Тобто від моменту проголошення незалежності України згідно з даним Законом до України переходить все майно, що раніше належало на праві державної власності вже неіснуючого Союзу РСР та знаходиться на території України (в тому числі майно підприємств, установ та організацій, що знаходилися на території України, але підпорядковувалися безпосередньо союзному керівництву).
Вказаний Закон не розкриває поняття "підприємства, установи та організації союзного підпорядкування". Однак при його тлумаченні слід враховувати наступні положення Конституції (Основного Закону) СРСР від 07.10.1977 року.
Відповідно до пункту 7 статті 73 Конституції СРСР віданню Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його найвищих органів державної влади і управління підлягають, зокрема, керівництво галузями народного господарства, об'єднаннями і підприємствами союзного підпорядкування; загальне керівництво галузями союзно-республіканського підпорядкування;
Частиною 3 статті 77 Конституції СРСР встановлено, що у питаннях, що належать до її відання, союзна республіка координує і контролює діяльність підприємств, установ і організацій союзного підпорядкування.
Згідно з пунктом 1 статті 131 Конституції СРСР Рада Міністрів СРСР у межах своїх повноважень організує управління промисловими, будівельними, сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями, підприємствами транспорту і зв'язку, банками, а також іншими організаціями й установами союзного підпорядкування.
Таким чином, під поняттям "підприємства, установи та організації союзного підпорядкування" слід розуміти ті підприємства, установи та організації, які мали статус загальнодержавних (загальносоюзних), керувалися рішеннями найвищих органів державної влади і управління Союзу РСР, управління якими організовувала Рада Міністрів СРСР, діяльність яких координували і контролювали органи влади союзної республіки (УРСР) та майно яких належало державі СРСР на праві державної власності.
Безпосередньо Федерація незалежних профспілок України як профспілкова організація ніколи не була організацією союзного підпорядкування, і її майно ніколи не було державною власністю.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися і постанови Верховної Ради України:
- від 10.04.1992 року №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР", згідно з якою до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передані тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій;
- від 04.02.1994 року №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", якою було встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Вищенаведені постанови Верховної Ради України є підзаконними актами, якими правовий режим власності регулюватися не може, оскільки відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначається, зокрема, правовий режим власності.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" профспілки та їхні органи відповідно до законодавства були юридичними особами.
Стаття 3 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" встановлювала, що профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється будь-яке втручання, спроможне обмежити права профспілок або перешкодити їх здійсненню, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, дія Закону України "Про підприємства, установи, та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" не відносилась до профспілок України, які не є органами союзного підпорядкування, органами державної влади та управління.
За таких обставин є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи твердження заступника прокурора міста Ялти та Фонду державного майна України про те, що майно, яке було передано до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю, та, відповідно, посилання на те, що в статутному фонді дочірнього підприємства "Санаторій "Золотий пляж" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" наявна частка державної власності.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 393 Цивільного кодексу України, за яких суд вправі визнати правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, незаконним та скасувати його.
З матеріалів справи також вбачається, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2007 року у справі №2-26/2335.1-2006 визнано право власності закритого акціонерного товариства „Санаторій „Золотий пляж" на наступне майно: спальний корпус №1 літ.А, спальний корпус №2 літ.Б, спальний корпус №4 літ.Г, будівлю їдальні літ.В, пляжний корпус №5 літ.Д, адміністративний корпус літ.Е, човнову станцію літ.З, літній кінозал з відкритим майданчиком літ.И, склад літ.Ж, склад літ.К, майстерню літ.М, склад літ.Н, резервуар 300 м.куб, резервуар на 500 м.куб., торговий павільйон (бібліотеку) літ.О, прохідну літ.Л, комору літ.Х, павільйон літ.Р, павільйон літ.С, павільйон літ.Т, господарсько-побутовий корпус літ.Ф, збірно-щитовий будиночок літ.У, електрощитову літ.Ц, котельню літ.Ш, гараж літ.Я, об'єкт незавершонного будівництва клубу - їдальні, пляжні споруди „Вікторія" у складі буни-причалу, довжиною 99 п.м, бутон, 1990 року введення до експлуатації, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, смт.Курпати, Алупкінське шоссе, районі домоволодінь 2 та 8, що предметом спору у даній справі.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2007 року набрало законної сили.
Право власності на вказане майно зареєстровано комунальним підприємством Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" за приватним акціонерним товариством "Санаторій "Золотий пляж" 29 грудня 2011 року за №5297837.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, оскільки підстави для визнання недійсним оспорюваного рішення органу виконавчої влади відсутні, з урахуванням наявності права власності на спірне майно у приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж", підстав для зобов'язання приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця» повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію «Золотий пляж», а саме - спальні корпуси №1, №2 також не вбачається.
За даних обставин відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог у вказаній частині є вірною.
Таким чином, неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, дають підстави суду апеляційної інстанції для часткового скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись статтями 91, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 року у справі № 5002-26/3170-2011 скасувати частково - в частині задоволення позову щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №264 (5) від 02.07.2001 року „Про оформлення права власності на спальні корпуси №1, №2 санаторію „Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт.Курпати" та в частині стягнення з приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" судових витрат.
3. Прийняти у вказаній частині нове рішення.
4. В позові у вказаній частині відмовити.
5. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді І.В. Євдокімов
О.Г. Градова
Розсилка:
1. Заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, м. Ялта, 98600прокуратура міста Севастополя, вул. Л. Павлічено, 1 місто Севастополь, 99011)
2. Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ 133, 01133)
3. Виконавчий комітет Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, м. Ялта, 98600)
4. ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Ш. Руставелі, 39/41, м. Київ, 01023)
5. Федерація професійних спілок України (майдан Незалежності, 2, м. Київ 12, 01012)
6. ПАТ "Санаторій "Золотий пляж" (Алупкінське шосе, 2, смт. Курпати, м. Ялта, 98659)