712/6089/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Сочки В.І.,

при секретарі - Холмогоровій Л.В.,

з участю прокурора - Голуба В.К.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Ужгорода, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, працюючого барменом кафе «Cofee Day», раніше судимого: 1) 01.03.2007 року вироком Ужгородського міськрайонного суду за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуваннями з іспитовим строком 1 рік; 2) 28.03.2008 року вироком Ужгородського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 р. 6 м. позбавлення волі, 29.06.2010 р. постановою Ужгородського міськрайонного суду в порядку ст. 82 КК України замінено невідбуту частину покарання більш м'яким у виді 2 р. виправних робіт з утриманням 20% щомісячного заробітку в дохід держави,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 22.01.2012 року, перебуваючи за місцем роботи в кафе «Coffe Day», за адресою: м. Ужгород, вул. Легоцького, 48, зустрівся зі своїм знайомим громадянином Туреччини ОСОБА_4, та його двома співвітчизниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та, довідавшись про наміри останніх потрапити в країни Європейського Союзу, будучи мешканцем м. Ужгород, обізнаним, щодо меж проходження лінії державного кордону України, запропонував за винагороду в розмірі 1000 євро організувати їх незаконне переправлення через державний кордон України на територію Словацької Республіки.

Цього ж дня, ОСОБА_2 о 22 год. 30 хв. на найнятому ним автомобілі таксі доставив та розмістив у своєму помешканні вказаних вище громадян Туреччини за адресою: АДРЕСА_1, де надав їм помешкання для тимчасового проживання та забезпечував продуктами харчування.

23.01.2012 року ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, звернувся до свого знайомого ОСОБА_7, не поставивши його до відома про свої злочинні наміри, з проханням на належному йому автомобілі марки «Деу Нексіа», н.з. НОМЕР_2, доставити його та громадян Туреччини в с. Галоч, Ужгородського району, на що останній погодився.

З метою конспірації своїх дій, використовуючи нічний час доби, ОСОБА_2 разом з громадянами Туреччини прибули близько 00. год. 00 хв. 24.01.2012 року на автомобілі марки «Деу Нексіа» в с. Галоч, під керуванням ОСОБА_7, де ОСОБА_2 попросив водія та громадян Туреччини його зачекати. Після цього, він з метою перевірки наявності прикордонних нарядів ДПС України і можливості безперешкодного незаконного переправлення осіб через державний кордон України, здійснив огляд прилеглої до державного кордону України території, та визначив маршрут їхнього слідування.

Впевнившись у відсутності прикордонних нарядів, а отже можливості безперешкодного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_2 повернувся до автомобіля, та наказав громадянам Туреччини слідувати за ним, а ОСОБА_7 після цього попрямував на своєму автомобілі в м. Ужгород.

Тут ОСОБА_2, обираючи безпечний маршрут руху та умови пересічної місцевості, супроводжував громадян Туреччини близько двох годин в бік лінії державного кордону України та о 02 год. 00 хв., цього ж дня, прибув в район 334-335 прикордонних знаків на території сільської ради с. Паладь - Комарівці Ужгородського району.

Дійшовши до загороджувального паркану з інженерно-технічними спорудами Державної прикордонної служби України в район 334-335 прикордонних знаків, ОСОБА_2 вказав нелегальним мігрантам місце перетину державного кордону України, та їх подальший рух в глиб території Словацької Республіки.

Діючи за вказівками ОСОБА_2, нелегальні мігранти прослідувавши у напрямку державного кордону України, незаконно його перетнули та продовжили свій рух по території Словацької Республіки, однак о 2 год. 03 хв. були затримані співробітниками прикордонної поліції Словацької Республіки. 01.02.2012 року у встановленому порядку на територію України був переданий громадянин Туречини ОСОБА_4, а решта громадян Туреччини, які спільно з ОСОБА_4 були затримані на території Словацької Республіки, не були передані в Україну у зв'язку із наданням їм притулку.

ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України визнав повністю. Показав, що 22.01.2012 року він перебував по місцю своєї роботи в кафе «Cofe Day», де за попередньою домовленістю зустрівся з своїм громадянином Туреччини ОСОБА_4, з яким він познайомився під час перебування в Закарпатській УВП №9, та його двома співвітчизниками. Під час розмови з ОСОБА_4 запропонував їм за грошову винагороду в розмірі 1000 євро організувати їх незаконне переправлення в Словацьку Республіку, на що останні погодилися. Після чого, він на автомобілі таксі доставив громадян Туреччини до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_1, де надав їм житло та продукти харчування.

Наступного дня попросив знайомого таксиста ОСОБА_7 доставити його та трьох громадян Туреччини в с. Галоч Ужгородського району. При цьому про мету своєї поїздки ОСОБА_7 він не повідомляв.

Прибувши в с. Галоч, перевіривши прилеглу до державного кордону України територію на предмет відсутності нарядів ДПС України, супроводив трьох громадян Туреччини до державного кордону України з Словацькою Республікою, де показав їм місце перетину державного кордону. Після чого він отримав від ОСОБА_4 в подарунок мобільний телефон марки «Nokia N97», а також для зберігання два паспорта громадян Туреччини.

Крім визнавальних показань підсудного ОСОБА_2 його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України стверджується показаннями свідків.

Так, допитаний в якості свідка громадянин Туреччини ОСОБА_4 показав, що він 22.01.2012 року прибув в м. Ужгород з метою незаконно потрапити в Словацьку Республіку. На автовокзалі зустрівся зі своїми співвітчизниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які також мали на меті незаконно потрапити в Словацьку Республіку. Зателефонував ОСОБА_2, з яким разом протягом 2008-2009 років утримувався в Закарпатській УВП №9, та домовився про зустріч.

Приїхав з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в кафе «Coffe Day», де працював ОСОБА_2 Там повідомив останньому про їхні наміри незаконно потрапити в Словацьку Республіку. ОСОБА_2 запропонував їм за винагороду в 1000 євро організувати їх незаконне переправлення через державний кордон України на територію Словацької Республіки. На дану пропозицію вони погодились. Домовились, що гроші передасть після успішного прибуття до Словаччини. Після чого ОСОБА_2 розселив їх у своєму помешканні, де надав їм житло та забезпечив продуктами харчування.

23.01.2012 року ОСОБА_2 на автомобілі за кермом якого перебував невідомий йому чоловік доставив їх прилеглу до державного кордону України територію. В подальшому під керівництвом та за вказівками ОСОБА_2 вони почали прибули до загороджувального паркану з колючого дроту, де ОСОБА_2 показав їм місце перетину державного кордону України та їх подальший рух в глиб території Словацької Республіки. Після чого він віддав ОСОБА_2 як подарунок за допомогу мобільний телефон марки «Nokia N97» та два паспорта громадян Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_11, заступник начальника відділу прикордонної служби Паладь-Комарівці з оперативно-розшукової роботи, показав, що в ході двосторонніх зустрічей з представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та представниками Чопського прикордонного загону, які відбулися 24.01.2012 року та 30.01.2012 року був підтверджений факт незаконного перетину державного кордону України з Словацькою Республікою трьома громадянами Туреччини та на територію України відповідно до угоди про реадмісію був переданий громадянин Туреччини ОСОБА_4. В ході опетаривно-розшукових заходів було встановлено, що до вчинення даного злочину причетний ОСОБА_2 Відбирав пояснення від ОСОБА_2, в якому останній визнавав вину та вказував на те, що за незаконне переправлення через кордон мав отримати від ОСОБА_4 1000 Євро.

Допитаний в якості свідка оперуповноважений Чопського прикордонного загону ОСОБА_13 показав, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів по встановленню осіб, причетних до незаконного перетину кордону, а також опитування охоронця заводу «Нобілекс» в с. Паладь-Комарівці ОСОБА_14 та водія таксі ОСОБА_15, було встановлено особу, що причетна до організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, - ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7, будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 23.01.2012 року о 23 год. 00 хв. на автомобілі таксі марки «Деу-Нексіа» н.з. НОМЕР_2 прибув за місцем проживання ОСОБА_2, де останній посадив до нього в машину трьох невідомих йому осіб. Після чого він доставив ОСОБА_2 та трьох пасажирів на автобусну зупинку в с. Галоч, Ужгородського району. З початку з автомобіля вийшов ОСОБА_2 з одним чоловіком, а інші - залишались в салоні, та пішли в бік поля. Про мету поїздки ОСОБА_2 та інших пасажирів, а також те, що останні є громадянами Туреччини він не знав. Здогадався про це, коли двоє чоловіків, які залишились в автомобілі, на іноземній мови попросили цигарки. Тоді ОСОБА_7 наказав їм вийти з автомобіля і поїхав в м. Ужгород.

ОСОБА_14, будучи допитаним в якості свідка, показав, що 24.01.2012 року працював в нічну зміну охоронцем заводу «Нобілекс» в с. Паладь-Комарівці. Приблизно о 02 год. до нього підійшов ОСОБА_2 та попросив викликати таксі. Однак помітив, що біля заводу припаркований автомобіль таксі служби «Престиж» та на цьому автомобілі поїхав в бік міста Ужгорода.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 показав, що 24.01.2012 року він приїхав на автомобілі марки Деу Ланос н.з. НОМЕР_3 до місця свого постійного проживання в с. Паладь-Комарівці, Ужгородського району. Приблизно о 2 год. 30 хв. біля заводу віконних конструкцій «Нобілекс» до нього підійшов ОСОБА_2 та попросив відвезти його в м. Ужгород, за адресою: АДРЕСА_1, на що останній погодився.

Крім показань свідків вина ОСОБА_2 доведена дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінальної справи:

- роздруківками про вхідні та вихідні з'єднання абонента мобільного номеру телефону НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_2, за період з 20.01.2012 року по 07.02.2012 року, якими підтверджується факт контактування ОСОБА_2 з громадянином Туреччини ОСОБА_4 та водієм таксі ОСОБА_7;

(а.с. 160-166);

- протоколом виїмки від 15.02.2012 року, в ході якої у ОСОБА_2, було вилучено два паспорта громадян Туреччини, видані на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_5;

(а.с.145-146),

- протоколом огляду двох паспортів Громадян Туреччини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 27.02.2012 року, в якому зазначено, що в даних паспортах наявні візи для в'їзду на територію України, та в даних паспортах відсутні візи для виїзду в країни Європи;

(а.с. 147-148),

- протоколом особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_2 від 14.02.2012 року, в ході якого було виучено мобільний телефон марки «Nokia» N97, та паспорт громадянина України серії НОМЕР_6;

(а.с. 112),

- протоколом огляду мобільного телефону марки «Nokia» N97, від 29.02.2012 року, який ОСОБА_2 отримав як попередню винагороду за незаконне переправлення трьох громадян Туреччини через державний кордон України на територію Словацької Республіки;

(а.с. 167-168),

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 07.03.2012 року, в ході проведення якого обвинувачений ОСОБА_2, показав місце де домовився про нелегальне переправлення трьох громадян Туреччини з громадянином Туреччини ОСОБА_4, місце де розмістив вказаних громадян Туреччини, та місце в якому нелегальні мігранти незаконно перетнули державний кордон України з Словацькою Республікою;

(а.с. 238-243),

- протоколом пред'явлення для впізнання по фотознімках з участю громадянина Туреччини ОСОБА_4 від 02.02.2012 року, в ході проведення якого ОСОБА_4 упізнав ОСОБА_2, який організував незаконне переправлення його та двох громадян Туреччини через державний кордон України, на територію Словацької Республіки;

(а.с. 41-43),

- протоколом пред'явлення для впізнання по фотознімках з участю ОСОБА_14 від 21.02.2012 року свідок впізнав чоловіка, що приблизно о 02 год. підійшов до заводу та звернувся до нього з проханням викликати йому таксі, як ОСОБА_2;

(а.с. 196-199),

- протоколом пред'явлення для впізнання по фотознімках за участю ОСОБА_15 від 03.02.2012 року, в ході проведення якого свідок впізнав невідомого йому чоловіка, якого він 24.01.2012 року доставив за адресою: АДРЕСА_1, як ОСОБА_2;

(а.с. 50-52),

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 03.02.2012 року з громадянином Туреччини ОСОБА_4, в ході проведення якого свідок показав будинок в якому його та ще двох громадян Туреччини, розмістив ОСОБА_2, місце на якому його та ще двох громадян Туреччини в ніч з 23 на 24 січня 2012 року доставили на легковому автомобілі, та місце в якому він з двома його співвітчизниками незаконно перетнув державний кордон України з Словацькою Республікою;

(а.с. 54-58),

- доповідною запискою заступника начальника Чопського прикордонного загону з оперативно-розшукової роботи-начальника відділу підполковника Коваленка І.Д., з додатками ідентифікаційних карток затриманих трьох громадян Туреччини, та копією закордонного паспорта громадянина Туреччини ОСОБА_4, про те, що 01.02.2012 року громадянина Туреччини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 було в офіційному порядку передано на територію України, та особою, що організувала незаконне переправлення трьох громадян Туреччини через державний кордон України є громадянин України ОСОБА_2;

(а.с. 8-17),

- протоколом зустрічі Помічника Прикордонного Уповноваженого України і Помічника Прикордонного Уповноваженого Словацької Республіки, яка відбулась 24 січня 2012 року, в ході якої представники прикордонної поліції Словацької Республіки проінформували українську сторону про те, що 24 січня 2012 року на напрямку 334-335 прикордонних знаків було зафіксовано факт перетину державного кордону трьома невідомими особами з України в Словацьку Республіку;

(а.с. 23)

- - протоколом зустрічі Помічника Прикордонного Уповноваженого України і Помічника Прикордонного Уповноваженого Словацької Республіки, яка відбулась 30 січня 2012 року, в ході якої представники прикордонної поліції Словацької Республіки проінформували українську сторону про те, що ними буде передаватись на територію України 1 громадянин Туреччини, який був затриманий 24 січня 2012 року на напрямку 334-335 прикордонних знаків;

(а.с. 24),

- актом приймання-передавання особи від 1 лютого 2012 року, згідно якого на територію України в офіційному порядку було передано громадянина Туреччини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7;

(а.с. 30).

Оцінюючи зібрані докази в сукупності суд, вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми по справі і кваліфікує дії підсудного ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 332 КК України як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинена щодо кількох осіб з корисливих мотивів.

При обранні виду і розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також дані про особу підсудного, який є молодим за віком, раніше судимий (а.с. 79-88), за місцем проживання характеризуються позитивно (а.с. 96).

Обставини, що пом'якшують покарання, визнання вини, щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного, відсутні.

Враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставини, а також вищенаведені дані про особу підсудного, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку про можливість призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 332 КК України. З огляду на те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин після постановлення вироку Ужгородського міськрайонного суду від 28.03.2008 року, але до повного відбуття призначеного за ним, з врахуванням постанови Ужгородського міськрайонного суду від 29.06.2010 року, покарання, при призначенні покарання суд керується правилами ст.ст. 71, 72, 78 ч. 3 КК України. Згідно повідомлення КВІ м. Ужгорода ВДПтС України в Закарпатській області засуджений ОСОБА_2 відбув 1 р. 2 м. 14 дн. виправних робіт, призначених постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29.06.2010 року в порядку ст. 82 КК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 338 КПК України в строк відбуття покарання зараховується строк перебування ОСОБА_2 під вартою з 14.02.2012 року.

Цивільного позову у справі не заявлено.

Речові докази: мобільний телефон «Nokia N97», який зберігається при матеріалах справи, слід конфіскувати в дохід держави, а роздруківки про вхідні та вихідні з'єднання абонента мобільного номеру телефону НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_2, за період з 20.01.2012 року по 07.02.2012 року та два паспорта громадян Туреччини видані на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_4, та ОСОБА_5 серії НОМЕР_5, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, - залишити при матеріалах кримінальної справи.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (1960 року), п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, і призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

На підставі ст. 71 КК України до даного покарання, перевівши згідно пп. в п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, менш суворий вид покарання у більш суворий, частково приєднати невідбуту частину покарання за постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29.06.2010 року, якою в порядку ст. 82 КК України замінено невідбуту частину покарання, призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду від 28.03.2008 року за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 р. 6 м. позбавлення волі більш м'яким, у виді 9 місяців 16 днів (тобто 286 днів) виправних робіт, що становить 95 днів (тобто 3 місяці і 5 днів) позбавлення волі, і визначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 4 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього йому належного на праві приватної власності майна.

Строк відбуття покарання рахувати з 14.02.2012 року.

Речові докази: мобільний телефон «Nokia N97», який зберігається при матеріалах справи, - конфіскувати в дохід держави, а роздруківки про вхідні та вихідні з'єднання абонента мобільного номеру телефону НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_2, за період з 20.01.2012 року по 07.02.2012 року та два паспорта громадян Туреччини видані на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_4, та ОСОБА_5 серії НОМЕР_5, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, - залишити при матеріалах кримінальної справи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою.

На вирок суду може бути подана апеляція в апеляційний суд Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 15 діб з дня проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той ж строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя Сочка В.І.