Справа № 2-152/2009 Головуючий у І інстанції Дзюба Н.М.

Провадження № 22-ц/780/1397/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 4 11.03.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

7 березня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 4 вересня 2009 року у справі:

- за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Макарівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, третя особа Мотижинська сільська рада Київської області про визнання недійсними розпорядження райдержадміністрації та договору оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії;

- за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Макарівська районна державна адміністрація Київської області, Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, Мотижинська сільська рада Київської області про визнання недійсними розпорядження райдержадміністрації та державного акту на право власності на землю, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2008 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року вона отримала у власність дві земельні ділянки в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району: площею 0,250 га для будівництва і обслуговування будинку та господарських будівель та площею 1,174 га для ведення особистого селянського господарства, на які 30 грудня 2003 року отримала державний акт. Звернувшись у 2008 році до управління земельних ресурсів у Макарівському районі із заявою для присвоєння ділянкам кадастрового номера, вона отримала відмову, у зв'язку з тим, що її земельна ділянка накладається на земельну ділянку площею 4,9957 га, яку орендує відповідач ОСОБА_3 на підставі договору оренди, укладеного 3 квітня 2007 року між ним та Макарівською райдержадміністрацією. Вказувала, що передача Макарівською райдержадміністрацією в оренду ОСОБА_3 частини належної їй земельної ділянки порушує її права як власника, фактично позбавляючи її прав на цю ділянку. У зв'язку з наведеним, просила визнати недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 27 вересня 2006 року про передачу в оренду ОСОБА_3 водного об'єкта і земельної ділянки в частині, що накладається на належну їй ділянку, визнати недійсним договір оренди водного об'єкту від 3 квітня 2007 року, укладений між Макарівською райдержадміністрацією і ОСОБА_3, зобов'язати

- 2 -

управління Держкомзему у Макарівському районі присвоїти кадастровий номер земельним ділянкам площею 0,2500 га та 1,174 га в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району, що належать їй на праві власності.

У квітні 2009 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року про передачу у власність ОСОБА_2 двох земельних ділянок площею 0,2500 га та 1,174 га в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,474 га, виданий на ім'я ОСОБА_2 30 грудня 2003 року та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у володінні і користуванні орендованою ним земельною ділянкою (водним об'єком) площею 4,9957 га шляхом перенесення в інше місце дерев'яної споруди. Позов обгрунтовував тим, що на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 27 вересня 2006 року між ним і райдержадміністрацією 3 квітня 2007 року укладено договір оренди водного об'єкту та земель водного фонду, відповідно до якого йому передано у довгострокову оренду на 49 років водний об'єкт із прибережною смугою площею 4,9957 га. Посилався, що земельна ділянка передана йому в оренду із земель запасу Мотижинської сільської ради Макарівського району і не належить відповідачці ОСОБА_2 Крім того, дана ділянка відноситься до земель водного фонду і не може перебувати у власності ОСОБА_2

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 4 вересня 2009 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано нечинними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року про передачу у власність ОСОБА_2 двох земельних ділянок площею 0,2500 га та 1,174 га, визнано нечинним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,474 га, виданий на ім'я ОСОБА_2 30 грудня 2003 року та зобов'язано ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у володінні і користуванні орендованою ОСОБА_3 земельною ділянкою (водним об'єком) площею 4,9957 га шляхом перенесення в інше місце дерев'яної споруди за свій рахунок.

Позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задоволити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

- 3 -

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області загальною площею 1,424 га, з яких 0,2500 га для будівництва та обслуговування будинку і 1,174 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.51,111-112). Вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року (а.с.115-117), на підставі якого ОСОБА_2 30 грудня 2003 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.28-29).

Також встановлено, що розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 27 вересня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди для риборозведення в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області і передано дану ділянку в оренду (а.с.287). На підставі вказаного розпорядження 3 квітня 2007 року між ОСОБА_3 і Макарівською районною державною адміністрацією укладено договір оренди водного об'єкту та земель водного фонду, відповідно до якого ОСОБА_3 передано в оренду на 49 років водний об'єкт із прибережною смугою площею 4,9957 га, з яких площа дзеркала водного об'єкту 2,4032 га, під сіножатями - 2,5925 га (а.с.66-69).

Крім того, судом встановлено, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка та орендована ОСОБА_3 ділянка накладаються. Площа накладення становить 1,0795 га, що стверджується повідомленнями управління земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області від 27 липня 2008 року і від 26 лютого 2009 року (а.с.10,200), а також графічними кадастровими матеріалами із зазначеням меж ділянок, наданими управлінням земельних ресурсів (а.с.201-202).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд обгрунтовував свої висновки тим, що при передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки Макарівська райдержадміністрація вийшла за межі своїх повноважень, порушивши ст.38 ЗК України та п.12 Прикінцевих положень ЗК України, поскільки земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку передаються лише в межах населених пунктів відповідними місцевими радами, а ОСОБА_2 ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку передана за межами населеного пункту і без зміни її цільового призначення. Крім того, передана ОСОБА_2 у власність ділянка належить до земель водного фонду, бо на ній є незамкнена природна водойма, і згідно ст.59 ЗК України не може передаватися їй у власність.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд першої інстанції уваги на наведені вимоги цивільного процесуального закону не звернув та не з'ясував, які саме права ОСОБА_3 порушені на час видачі ОСОБА_2 державного акту з огляду на те, що остання набула права власності на земельну ділянку

- 4 -

у 2003 році, а ОСОБА_3 набув права оренди на ділянку лише у 2007 році, та чи підлягають вони захисту у обраний ним спосіб шляхом визнання недійсними розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 29 грудня 2003 року і державного акту від 30 грудня 2003 року.

Крім того, вирішуючи спір, суд залишив поза увагою, що право власності ОСОБА_2 на належну їй земельну ділянку у встановленому ст.140 ЗК України порядку не припинялося, а відтак Макарівська райдержадміністрація не мала права передавати в оренду ОСОБА_3 ділянку, яка не перебувала у її власності, а належала іншій особі.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що первісний позов ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Згідно статей 125, 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно ст.140 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки. Згідно ст.149 ЗК України примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

Судом незаперечно встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,424 га, в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області, яка передана їй у власність розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року, а також встановлено, що право власності позивачки на дану ділянку чи її частину у передбаченому ст.140 ЗК України порядку не припинялося.

За таких обставин передача Макарівською районною державною адміністрацією частини належної ОСОБА_2 ділянки площею 1,0795 га в оренду ОСОБА_3

- 5 -

порушує її права як власника ділянки, передбачені ст.317 ЦК України, ст.90 ЗК України, ст.4 Закону України «Про оренду землі», відповідно до положень яких виключно власнику земельної ділянки належать права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, в тому числі право передавати її в оренду.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.1). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також шляхом визнання угоди недійсною (ч.3).

За положеннями ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Поскільки судом встановлено, що Макарівська районна державна адміністрація своїм розпорядженням від передала в оренду ОСОБА_3 частину належної ОСОБА_2 ділянки площею 1,0795 га, власником якої райдержадміністрація не була і відповідно не мала права розпоряджатися цією ділянкою, то оспорюване розпорядження від 27 вересня 2006 року не відповідає вимогам закону і його згідно ст.152 ЗК України слід визнати недійсним.

З викладених вище підстав укладений між Макарівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 договір оренди від 3 квітня 2007 року слід визнати недійсним з підстав невідповідності його Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства (ЗК України, Закону України «Про оренду землі»).

Щодо вимог ОСОБА_2 про зобов'язання управління Держкомзему у Макарівському районі присвоїти кадастровий номер належним їй земельним ділянкам площею 0,2500 га та 1,174 га в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району, то дані вимоги задоволенню не підлягають, поскільки управління у 2008 році обгрунтовано відмовило ОСОБА_2 у присвоєнні кадастрових номерів з огляду на наявність договору оренди (на 2008 рік не був визнаний недійсним, розірваний, тощо) і пов'язані із його існуванням суперечності в межах ділянок.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, поскільки останній не довів, що отримання у 2003 році ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 1,424 га порушує його права. На момент передачі ОСОБА_2 у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 не мав ні права власності, ні права користування на водний об'єкт із прибережною смугою площею 4,9957 га, а отже його права видачею розпорядження і державного акту позивачці не порушені. З викладених підстав не підлягають до задоволення вимоги про визнання недійсними розпорядження про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки та державного акту.

Доводи ОСОБА_3 про те, що при виготовленні проекту відводу орендованої ним земельної ділянки не було відомостей про перешкоди, чи належність частини ділянки іншій особі, не є доказом правомірності передачі йому ділянки в оренду. Наведене на думку колегії суддів свідчить про неналежне виконання відповідними органами та посадовими особами своїх обов'язків та неналежне з'ясування ними обставин про те чи ця ділянка вільна.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_3 на те, що спірна ділянка належить до земель водного фонду і не може перебувати у власності ОСОБА_2, як необгрунтовані. Дані обставини взагалі не стосуються прав та законних інтересів ОСОБА_3, а можуть стосуватися лише прав та обов'язків відповідного органу, який

- 6 -

наділений законними повноваженнями здійснювати контроль за використанням земель водного фонду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 4 вересня 2009 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задоволити частково. Визнати недійсними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 27 вересня 2006 року про передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки для риборозведення, а також визнати недійсним договір оренди водного об'єкту та земель водного фонду, укладений 3 квітня 2007 року між Макарівською районною державною адміністрацією Київської області і ОСОБА_3 та зареєстрований в Макарівському райвідділі КРФ ЦДЗК 10 квітня 2007 року за № 040733000001. В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1730 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Макарівська районна державна адміністрація Київської області, Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, Мотижинська сільська рада Київської області про визнання недійсними розпорядження райдержадміністрації та державного акту на право власності на землю, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________