Справа № 2/2517/1844/2012 Провадження № 22-ц/795/481/2013 Головуючий у I інстанції -Кантур А. М. Доповідач - Губар В. С.

Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,

суддів:Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,

при секретарі:Летуті Ю.М.,

за участю:представника позивача Супрун Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

В листопаді 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22938 грн. 14 коп. за кредитним договором № б/н від 15.07.2008 року та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що згідно укладеного кредитного договору з ОСОБА_6, банк надав відповідачеві 15.07.2008 р. кредит в сумі 7000 грн. на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2012 року виникла заборгованість в сумі 22938 грн. 14 коп., яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_6

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що застосування судом строку позовної давності при відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим, оскільки відповідач із заявами про розірвання договору до банку не звертався, тому договір щорічно продовжується на новий строк та діє до цього часу.

Апелянт стверджує, що відповідно до ст. ст. 526, 527, 629 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На думку апелянта, згідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Оскільки відповідач до цього часу зобов'язання за договором не виконав, то правовідносини між Банком та ОСОБА_6 не припинились і строк позовної давності не пропущений.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначені вимоги процесуального закону судом при ухваленні оскаржуваного рішення не були повністю дотримані.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності відповідно до ст. ст. 256, 257, 260, 267 ЦК України.

Проте, з таким висновком районного суду апеляційний суд не погоджується, враховуючи наступне.

Апеляційним судом встановлено, що 15 липня 2008 року ПАТ КБ „ПриватБанк" надав відповідачу ОСОБА_6 кредит в розмірі 7000 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.

В ході розгляду справи в апеляційному суді розмір існуючої заборгованості банком був уточнений та визначений у розмірі 21369,66 грн. (а.с.80-83).

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, згідно умов та правил надання банківських послуг строк дії кредитної картки один рік, який автоматично продовжується на такий же самий строк, якщо протягом цього строку жодна із сторін не заявить про припинення договору ( а.с. 6-9, п. 9.12).

З умовами та правилами надання банківських послуг відповідач ОСОБА_6 погодився, підписавши кредитний договір (а.с.76, 75, 6-9). Факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем у справі не спростований ніякими доказами.

В порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та сплата нарахованих відсотків не відбувались, внаслідок чого станом на 19.02.2009 року утворилась заборгованість за кредитними зобов"язаннями у сумі 21369,66 грн., яка складається з:

6965 грн. 71 коп. - заборгованість по тілу кредиту (грошові кошти кредитного ліміту картки, якими скористався позичальник);

12125 грн. 31 коп. - заборгованість за процентами на прострочену заборгованість за весь період користування кредитним лімітом з урахуванням пільгового періоду та погашень, здійснених позичальником;

2278 грн. 64 коп. - комісія за обслуговування карткового рахунку та випуск картки.

Зазначена сума заборгованості по кредиту, несплачених по ньому відсотках та штрафних санкцій підтверджується наданими суду розрахунками та умовами і правилами надання банківських послуг та виписками по картковому рахунку (а.с.6-9, 23-36, 76, 80-83).

Статтею 1 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що сторони перебувають у цивільно-правових договірних правовідносинах, які врегульовані ст.ст.526, 530, 610, 611, 1054 ЦК України, мають триваючий характер і які між сторонами не припинені.

Отже, ОСОБА_6 порушив зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, якій міститься в матеріалах справи, а тому він, як боржник, несе відповідальність за неналежне виконання умов кредитного договору згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та повинен погасити існуючу заборгованість у сумі: 21369,66 грн. - 278,64 грн. = 21091,02 грн. Вимога банку про стягнення з відповідача нарахованої комісії у розмірі 278-64 грн. (69,66 х 4) задоволенню не підлягає, оскільки сплата такої комісії умовами кредитування не передбачена (а.с. 81-83).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Посилання суду першої інстанції на пропуск строку позовної давності, оскільки заборгованість виникла ще в 2008 році, є безпідставним, так як початком перебігу такого строку неможливо вважати лише несплату чергового платежу.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути з відповідача судові витрати понесені банком за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 316 грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2012 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21091,02 грн. та судові витрати по справі у сумі 316 грн. 37 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: