АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/3594/13 Головуючий в 1 інстанції Литвинчук В.П.

Категорія-53 Доповідач Козлов С.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Петренко І.О.,

при секретарі: Савчук Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Смоли» на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Смоли» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, компенсації у зв'язку з втратою частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача 5371,56 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, 20,87 грн. компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати, 1200 грн. моральної шкоди та вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального права Державне підприємство «Смоли» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявленого позову.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду з наступних підстав.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника чи уповноваженого ним органу звільненому працівнику належних йому сум у строки, вказані у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На підставі ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у відповідача з 12 травня 2010 року електромонтером та був звільнений з роботи за власним бажанням 11 квітня 2012 року, при цьому відповідач у порушення чинного законодавства не провів з позивачем повного розрахунку по заробітної платі в розмірі 7632 грн., яку виплатив йому лише 18 квітня 2012 року в сумі 6821 грн. та 22 червня 2012 року у сумі 811 грн., а згідно наданих відповідачем довідки і розрахунку середньоденний заробіток позивача за останні два місяця роботи складав 160,54 грн., тому у урахуванням проведеного остаточного розрахунку з позивачем через 46 робочих днів після його звільнення середній заробіток за весь час затримки розрахунку буде складати 7384,84 грн. (46 х 160,54).

Крім того, у період роботи позивача з грудня 2011 року по квітень 2012 року на підприємстві існувала затримка у виплаті заробітної плати, але позивачу при звільнені не була виплачена при звільнені компенсація втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 20,87 грн., що відповідачем визнано і не спростовано.

У зв'язку з такими порушеннями відповідачем законних трудових прав позивача йому була спричинена моральна шкода у вигляді моральних страждань і втрати нормальних життєвих зв'язків.

За таких обставин суд обґрунтовано на підставі ст. ст. 115, 117, 2371 КЗпП України стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених вимог, компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральну шкоду з урахуванням ступеня і характеру моральних страждань позивача.

Доводи Державного підприємства «Смоли» у скарзі про поважність причин несвоєчасного розрахунку з позивачем по заробітній платі у зв'язку з незадовільним фінансовим результатом господарської діяльності підприємства не є підставою для відмови у задоволенні заявлених працівником вимог про стягнення з цього підприємства середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і відшкодування спричиненої йому у зв'язку з цим моральної шкоди, а посилання скаржника на завищений розрахунок судом цих сум не ґрунтується на матеріалах справи, фактичних обставинах справи, наданих сторонами доказах і положеннях Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Смоли» відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: