Справа № 11- 626/2007 року  

Категорія:    ч.2    ст.185    КК    України  

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Пікуль В.П.

Доповідач    -    суддя    Лісіченко    Л.М.

УХВАЛА

Іменем України

2007  року  вересня     місяця  26  дня  Колегія   суддів  судової  палати  у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Давиденка Е.В.

суддів:   Лісіченко Л.М., Голубенко Н.В.

при секретарі - Васько М.В.

з участю прокурора - Адамець A.M.

засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 березня 2007 року.

Цим   вироком   ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною   освітою,   не   одружений,   працюючий   ДП «Оболонь», раніше судимий: 12.07.2005 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 12 липня 2005 року і остаточно призначено покарання у вигляді на 4 років 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що вчинив злочин за наступних обставин.

Так, 30 серпня 2006 року близько 1 години 50 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_2 повторно таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 8800» вартістю 3150 грн. з сім картою «Джине» вартістю 20 грн. та коштами на рахунку в сумі 8 грн., який належав потерпілому ОСОБА_2, заподіявши збитки на загальну суму 3178 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, оскільки він злочину не

2

вчиняв, а під час досудового слідства оговорив себе в зв'язку з застосуванням до нього недозволених методів слідства оперативним працівником на прізвище Мандригеля.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи апелянта - засудженого ОСОБА_1, який апеляцію підтримав і просив вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки він крадіжку мобільного телефону не вчиняв, а явку з повинною написав в результаті застосування до нього недозволених методів слідства, міркування прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляції засудженого без задоволення, оскільки вирок суду законний і обґрунтований, а винуватість засудженого доводиться як його власними показаннями, так І іншими матеріалами кримінальної справи, колегія суддів провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції вважає, що апеляції засудженого не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2.ст.185 КК України підтверджені сукупністю доказів, зібраних у справі, правильно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку.

Кваліфікація його дій та фактичні обставини справи встановлені правильно.

Винуватість засудженого ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна      (крадіжки), доводиться його визнавальними показаннями, які були стабільними в ході досудового слідства та матеріалами справи.

Так, у з»явленні із зізнанням ОСОБА_1 повідомив про те, що викрадений у ОСОБА_2 мобільний телефон він заховав дома у книжковій шафі на полиці з аудіо касетами, а батарею від викраденого телефону залишив у туалеті на 5 поверсі гуртожитку (а.с.8).

Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що нібито він написав явку з повинною під впливом незаконних дій з боку працівників міліції перевірено помічником прокурора Київського району м. Полтави за дорученням суду, за результатами якої ним винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України - за відсутністю складу будь-якого злочину в діях працівників РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області.

Постанова прокурора засудженим ОСОБА_1 не оскаржена і в ході часткового судового слідства він пояснив, що раніше зі скаргами не звертався і доказів того, що він оговорив себе не має.

Згідно протоколу огляду в книжковій шафі за відеокасетами в присутності понятих було вилучено мобільний телефон «Нокіа-8800» в корпусі чорного кольору ( а.с.12 ), який потерпілий ОСОБА_2 впізнав по тріснутому в правому верхньому куті екрану, а також по записах, які маються в самому телефоні ( Протокол пред'явлення для впізнання а.с. 18 ).

Як видно з протоколу огляду в приміщенні санвузла з дерев'яною підлогою виявлено акумуляторну батарею до телефону «Нокіа - 8800» ( а.с. 14).

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_1 пояснив, що 29.08.2-6 року він розпивав спиртні напої в гуртожитку по АДРЕСА_2, де знаходився і потерпілий ОСОБА_2, який виходячи з кімнати забув свій мобільний телефон. ОСОБА_1 викрав мобільний телефон, а для того, щоб його не викрили, заховав цей мобільний телефон у туалеті, попередньо вийнявши з нього акумуляторну батарею, щоб телефон не задзвонив ( а.с. 42 -43 ).

Аналогічні пояснення він давав під час допиту його в якості обвинуваченого (а.с. 52 ).

3

Під час судового розгляду ОСОБА_1 змінив свої показання і пояснив, що не викрадав телефон ОСОБА_2, а збирався віднести потерпілому його телефон, коли той його забув (а.с.119 ).

Його показання в цій частині спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що дійсно 30 серпня 2006 року він разом зі своїми знайомими та ОСОБА_1 був в гостях у кімнатіАДРЕСА_2. Коли він пішов у свою кімнату, то зрозумів, що забув свій мобільний телефон, а повернувшись зустрів ОСОБА_1 , який сказав, що телефона не брав (а.с.119 зворот).

Показання ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв крадіжки мобільного телефона ОСОБА_2, а виявивши, що потерпілий забув свій телефон в кімнаті гуртожитку збирався його повернути спростовуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в ході судового розгляду пояснили, що не чули, щоб ОСОБА_1 говорив про своє бажання повернути потерпілому телефон після того, як той його забув.

Згідно показань цих же свідків коли потерпілий ОСОБА_2 повернувся в кімнату і всі стали шукати його телефон, у коридорі вони зустріли ОСОБА_1, який сказав, що телефон не брав( а.с.а.с.120 ).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України правильними і не убачає підстав для направлення справи на додаткове розслідування.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, даних про особу засудженого, який хоча і вчинив новий злочин в період іспитового строку, але характеризується позитивно ( а.с.71 ).

Крім того, судом правильно врахована як обтяжуюча покарання обставина вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно оцінені всі вищезазначені обставини, і покарання ОСОБА_1 визначено в межах санкції ч.2 чт. 185 КК України.

Також, судом правильно застосував правила ст. 71 КК України і до покарання за новим вироком частково приєднав невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 12.07.2005 року, а остаточне покарання ОСОБА_1. визначено наближеним до мінімальної межі..

За таких обставин апеляцію засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 березня 2007 року стосовно нього - без міни.