УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці « 16 » жовтня 2007 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Ковтюк Є.І., Яцинюка В.Ф.
за участю прокурора Селічової А.В.
та адвоката ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від « 2 » серпня 2007 року, -
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий Ленінським (нині Шевченківським) районним судом м. Чернівців 22 квітня 2003 року за ст. 307 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, 10 серпня 2005 року умовно-достроково звільнений на 4 місяці 10 днів, -
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_2, раніше тричі судимий, в тому числі був засуджений 28 квітня 2005 року Садгірським районним судом м. Чернівці за ст.ст. 185 ч.2, 15-185 ч.2 КК України на підставі ст. 70 КК України на три роки позбавлення волі, звільнений удо 23.02.2007 р. на 10 місяців 20 днів, -
Справа №11- 355/2007р. Головуючий у І інстанції: Кирилюк Л.К.
Категорія: ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач: Тарбинський В.Г.
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 квітня 2005 р. і остаточно йому призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженим обчислено з 27 квітня 2007 року.
По справі вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду засуджені визнані винуватими в тому, що вони 17 квітня 2007 року біля 4 години 40 хв. знаходячись у нетверезому стані, в дворі будинку АДРЕСА_3, застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4, заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, відкрито заволоділи його майном на суму 4517 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього змінити, дії його перекваліфікувати з ст. 186 ч.2 на ст. 185 ч.2 КК України і пом'якшити призначене йому покарання мотивуючи це тим, що він участі у нанесенні тілесних пошкоджень потерпілому не приймав, намагався розняти ОСОБА_1 з потерпілим, він відійшов в сторону. Коли вернувся на те місце де відбулась подія, то знайшов там цепочку, яку поклав в карман.
Просить врахувати, що ніякого наміру вчиняти злочин у нього не було, що потерпілий до нього претензій не має, що він хворіє на тяжкі захворювання і в зв'язку з цим пом'якшити йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, підтримавшого апеляцію, думку прокурора, яка просила апеляцію засудженого залишити без задоволення, розглянувши справу, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає.
Районний суд, повно, всебічно і об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України при обставинах, наведених у вироку суду.
Посилання в апеляції на те, що ОСОБА_2 не застосовував насильство до потерпілого ОСОБА_4, та не викрадав його ланцюжок є необгрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Як в ході досудового слідства (т.1 а.с. 20-23) так і в суді (т.2 а.с. 135) потерпілий в своїх показаннях підтвердив те, що дійсно в ту ніч його засуджені побили, збили з ніг, били його ногами декілька чоловік, потім з шиї зняли ланцюжок вартістю 2500 грн., з карманів забрали телефон, гроші, ключі з брелоком. Він втрачав свідомість.
Засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при написані явки з повинною, при дачі показань (т.2 а.с. 134) не заперечували того, що ОСОБА_1, під час сварки з потерпілим в ту ніч, збив потерпілого з ніг, наніс йому декілька ударів. Було темно. Він забрав телефон потерпілого, який лежав біля лавки. ОСОБА_2 в цей час був разом з ОСОБА_1. ОСОБА_2 стверджує, що дійсно був при конфлікті ОСОБА_1 з потерпілим і після цього знайшов на землі
ланцюжок і поклав собі в кишеню.
Відповідно до висновку спеціаліста (т.1 а.с. 165) ланцюжок, який був викрадений у потерпілого, фабричного виробництва, відноситься до виробів із золота вагою 13,73 гр., бувший в користуванні, зі слідами подряпин і без пошкоджень. Ці обставини свідчать про те, що ланцюжок був знятий з потерпілого, як він зазначав в своїх показаннях, а не впав з нього, як про це стверджує ОСОБА_2.
Те, що засуджені вчинили відносно потерпілого грабіж підтверджено по справі висновком судово-медичного обстеження потерпілого (т.1 а.с. 32, 37), протоколами видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, через відповідний проміжок часу ланцюжка та мобільного телефону, які вони викрали у потерпілого (т.1 а.с.44,92, 170).
Показаннями свідка ОСОБА_5 перевіреного в суді, підтверджено, що дійсно ОСОБА_2 скаржився на біль в нозі із-за бійки з потерпілим.
З врахуванням встановлених по справі обставин суд вірно визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України як грабіж, поєднаний з насильством, за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 районний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину ОСОБА_2, дані про його особу, який раніше неодноразово був судимий за вчинення корисливих злочинів і вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення, обставини, що пом'якшують його покарання, в тому числі ті, на які є посилання в апеляції, а тому призначене покарання ОСОБА_2 є необхідним і достатнім для його виправлення.
Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2 колегія не знайшла.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 серпня 2007 року щодо ОСОБА_2залишити без змін, а його апеляцію без задоволення.