Номер провадження № 22-ц/785/1864/13

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.

Доповідач Федорова А. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,

при секретарі: Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 4 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначав, що він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 10 квітня 1982 року. Під час шлюбу між ними склалися неприязні стосунки, сім'я розпалася і на початок 2007 року за взаємною згодою вони остаточно припинили шлюб. Під час шлюбу вони придбали майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 1000 кв.м., на якій розташований житловий будинок. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 22 квітня 2009 року шлюб розірвано, свідоцтво про розірвання шлюбу отримано 7 липня 2009 року. У липні 2003 року вони подарували своїй дочці ОСОБА_4 7/100 частин житлового будинку, після чого в їх власності залишилося 93/100 частини будинку.

Посилаючись на те, що придбане у шлюбі майно є спільною сумісною власністю подружжя, позивач просив задовольнити позов на підставі ст.71 СК України, ст.89 ЗК України: поділити майно порівну, виділити в його власність 93/200 частини житлового будинку, 1\2 частину земельної ділянки, площею 500 кв.м, та в його користування частину земельної ділянки, площею 218,5 кв.м., розташованої біля житлового будинку; у власність відповідачки виділити також 93/200 частини житлового будинку, 1\2 частину земельної ділянки, площею 500 кв.м., та в порядку користування- земельну ділянку, площею 218,5 кв.м.

У лютому 2010 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя: автомобіля Тойота Ленд Крузер, автомобіля Мерседес Бенц С 220, автомобіля Мерседес Бенц МЛ 320, та грошових коштів, що зберігаються в банківських установах Швейцарії. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 ухиляється від добровільного поділу спільного сумісного майна, ОСОБА_2 просила поділити майно порівну, визнати за кожним з них право власності на 1\2 частину автомобіля Тойота Ленд Крузер, 1\2 частину автомобіля Мерседес Бенц С 220, 1\2 частину автомобіля Мерседес Бенц МЛ 320, 1\2 частину грошових коштів, що зберігаються в банківських установах Швейцарської Конфедерації: PKB Privatbank AG віа С.Балестера,1 Лугано,6901, Швейцарія та Banka Privaza Edmond de Rotshild lugano S.A., віа Джиневра,2 Лугано,6901,Швейцарія.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 4 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: у власність ОСОБА_2 виділено автомобіль Мерседес Бенц С 220 і автомобіль Тойота Авенсис; у власність ОСОБА_3 виділено автомобіль Тойота Ленд Крузер і стягнуто з нього на користь відповідачки різниця у вартості часток у сумі 16336,27 грн. В задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ автомобіля Мерседес Бенц МЛ 320 та грошових коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про поділ грошових коштів, які зберігаються в зазначених нею банківських установах Швейцарської Конфедерації, та автомобіля Мерседес Бенц МЛ 320 незаконним і необґрунтованим и просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими, недоведені. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник підтримали апеляційну скаргу і підтвердили її доводи.

Позивач ОСОБА_3 та його представник проти апеляційної скарги заперечують, просять її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За правилами статей 60, 69,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Пленум Верховного Суду України у п.п.22,23,24 постанови № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року роз'яснив судам, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Вирішуючи спір і керуючись вимогами статей 57,69,70,71 СК України, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, правильно встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясував джерело і час його придбання та дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову та часткового задоволення позову відповідачки. Висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 квітня 1982 року. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 22 квітня 2009 року їх шлюб розірвано. Свідоцтво про розірвання шлюбу отримано 7 липня 2009 року.

Під час шлюбу сторони збудували житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 1000 кв.м., яка була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Житловий будинок і земельна ділянка були оформлені на ім'я відповідачки ОСОБА_2

9 липня 2003 року подружжя ОСОБА_2 за договором дарування подарували 7/100 частин житлового будинку своїй дочці ОСОБА_4 і в їх власності залишилося 93/100 частини будинку.

Встановлено також, що у період шлюбу сторони придбали три легкових автомобіля: Тойота Ленд Крузер та автомобіль Мерседес Бенц С 220 на ім'я ОСОБА_3, легковий седан Тойота Авенсис на ім'я ОСОБА_2 Ринкова вартість цих автомобілів встановлена висновком спеціаліста, складає 490144,90 грн. або 61952,69 доларів США і не оспорюється сторонами. (т.1 а.с.177-190)

В частині поділу зазначеного майна відповідачка рішення суду не оскаржує.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо поділу автомобіля Мерседес Бенц МЛ 320 та грошових коштів, що зберігаються в банківських установах Швейцарії, суд керувався тим, що цей автомобіль був придбаний ОСОБА_3 після припинення сумісного проживання і спільного ведення господарства, за кошти, які належали йому особисто після поділу спільних грошових коштів. Суд визнав, що наявність грошових коштів на рахунках ОСОБА_3 у банківських установах Швейцарії відповідачкою не доведено.

Такі висновки суду є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З матеріалів справи вбачається, що сторони припинили подружні стосунки на початку 2007 року і вирішили розірвати шлюб, що підтверджується також заявою ОСОБА_2 до суду міста Відень (Австрія) про розірвання шлюбу і стягнення аліментів, в який вона зазначала, що відповідач ОСОБА_3 в 2005 році припинив з нею подружні стосунки і надії на поновлення сім'ї і шлюбу немає.(а.с. 34-35)

За взаємною угодою сторони поділили грошові кошти у сумі 158000 доларів США, які зберігалися у банку Австрії. 9 липня 2007 року відповідачка отримала 79000 доларів США, тобто половину цієї суми на особовий рахунок в «Банк Австрія» і 10 липня 2007 року надала розписку, яку в судовому засіданні не оспорювала.(т.2а.с.24,т.1 а.с.175-176) На отримані після поділу гроші позивач 2 квітня 2008 року придбав в Австрії автомобіль Мерседес Бенц МЛ 320.(т.1 а.с.141-143)

Припинення сумісного проживання та спільного ведення господарства на час придбання спірного автомобіля підтверджується також тим, що ще у 2005 році між сторонами виник спір щодо майна, ОСОБА_2 перешкоджала позивачеві в реєстрації за місцем проживання у будинку, який був зареєстрований на її ім'я. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27 червня 2006 року позов ОСОБА_3 був задоволений. Суд визнав, що спірний будинок був придбаний під час шлюбу, і позивач має рівне право на це майно. (т.2 а.с. 69-70)

15 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 22 квітня 2009 року позов задоволено, шлюб розірвано.(т.1 а.с.138-140)

Ці обставини підтверджують доводи позивача про те, що спірний автомобіль Мерседес Бенц МЛ 320 був придбаний після припинення спільного ведення господарства за кошти, які належали йому особисто після поділу спільних коштів. За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що спірний автомобіль належить позивачу особисто на праві приватної власності і розподілу не підлягає.

Висновки суду в частині відмови в поділі грошових коштів, що знаходяться на рахунках банків Швейцарії, колегія суддів також вважає обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимогам закону відповідачка не надала суду доказів, які підтверджують її доводи. Підстави для звільнення сторін від доказування відсутні.

Заперечуючи проти вимог відповідачки, позивач надав суду відповіді Швейцарських банків від 11 квітня 2011 року і від 22 липня 2011 року, в яких зазначено, що рахунки, володільцем яких був ОСОБА_3, були закрити, а саме: рахунок НОМЕР_1 MESSAGE PKB Privatbank AG віа С.Балестера,1 Лугано,6901, Швейцарія закритий 12 липня 2002 року; рахунок НОМЕР_2 MESSAGE Banka Privaza Edmond de Rotshild lugano S.A., віа Джиневра,2 Лугано,6901, Швейцарія закритий 11 листопада 2004 року (а.с.212-214, 215-217).

Відповіді зазначених іноземних банків надруковані на відповідних бланках, мають підписи і не викликають сумніви в їх достовірності. Тому повторне витребування з цих банків відомостей щодо рахунків вкладника ОСОБА_3 колегія суддів вважає зайвим, враховуючи при цьому, що банківська таємниця закріплена в цивільному приватному праві, у тому числі в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином рахунки у банках Швейцарії, на які посилається відповідачка, були закрити в 2002,2004 роках, тобто під час шлюбу і до припинення подружніх стосунків.

Надані позивачем докази відповідачка не спростувала. Відомості про наявність інших грошових вкладів в банках Швейцарії в матеріалах справи відсутні, і відповідачка таких відомостей суду першої інстанції ані апеляційному суду не надала. Тому суд не мав правових підстав для розшуку будь-яких грошових вкладів на ім'я ОСОБА_3 в іноземних банках під час його перебування в шлюбі з відповідачкою та обґрунтовано відмовив в задоволенні цих вимог.

Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і не містить доводів, які мають бути підставами для скасування рішення суду про відмову ОСОБА_2 в задоволенні зазначеної частини її позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідає вимогам ст.ст.212,213-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 4 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Є.Федорова

Судді: А.П. Заїкін

М.В. Процик