Номер провадження № 22-ц/785/276/13

Головуючий у першій інстанції Шепітко

Доповідач Федорова А. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Процик М.В., Мизи Л.М.,

при секретарі: Булгак Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 18 травня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фантазія», з участю третьої особи ОСОБА_3, про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання внести запис до трудової книжки, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

17 червня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фантазія» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання внести запис до трудової книжки, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Фантазія» з 1 червня 2008 року на підставі укладеного трудового договору. 7 вересня 2009 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України з 7 вересня 2009 року. В той же день директор товариства ОСОБА_3 видала їй трудову книжку, у якій були відсутні записи щодо її роботи в ТОВ «Фантазія», та не видала їй копію наказу про звільнення і не виплатила розрахунок при звільненні.

Посилаючись на порушення своїх прав, остаточно уточнивши позовні вимоги 17 травня 2012 року, позивачка просила задовольнити позов, встановити юридичний факт перебування її в трудових відносинах з ТОВ «Фантазія» з 1 червня 2008 року по 7 вересня 2009 року, зобов'язати відповідача внести запис про звільнення в трудову книжку, стягнути на її користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 421,92 грн., заборгованість по заробітній платі за період з 1 червня 2008 року по 7 вересня 2009 року в розмірі 7898,10 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3928,14 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8 вересня 2009 року у розмірі 15813,72 грн., вихідну допомогу за три місяця у розмірі 1530,26 грн., на відшкодування моральної шкоди -10000 грн.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що ОСОБА_2 не перебувала з ТОВ «Фантазія» в трудових відносинах. Третя особа ОСОБА_3 вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 18 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про поновлення строку звернення до суду та задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо перебування з відповідачем в трудових відносинах. Крім того, позивачка звернулася до суду з заявою про вирішення трудового спору з порушенням вимог ст.233 КЗпП України.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що ТОВ «Фантазія» надає усі види перукарських послуг населенню, діє згідно зі Статутом, який передбачає прийом на роботу на підставі рішення загальних зборів акціонерів. Наказ про прийом на роботу складається на підставі рішення загальних зборів акціонерів, однак засідання стосовно прийняття ОСОБА_2 на посаду майстра жіночого залу не відбувалось, протокол і рішення загальних зборів відсутні, записів в книзі наказів немає, в штатному розкладі відсутнє її прізвище, відрахування із заробітної плати до будь-яких державних органів (Пенсійного фонду, державної податкової інспекції) не здійснювались.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно зі ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, організації, або у фізичної особи понад п'ять днів.

В обґрунтування позовних вимог про перебування з відповідачем в трудових відносинах позивачка надала суду копію трудового договору від 1 червня 2008 року та копію трудової книжки, яким суд дав критичну оцінку з урахуванням висновків судової почеркознавчої експертизи, пояснень сторін і свідків, інших доказів.

За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з оцінкою судом першої інстанції наданих позивачкою доказів і вважає її належною з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що трудовий договір датований 1 червня 2008 року, який був неділею і вихідним днем у ТОВ «Фантазія», надрукований на комп'ютері і за формою і змістом відрізняється від інших трудових договорів, які укладало ТОВ «Фантазія» зі своїми працівниками.(т.1 а.с.32, а.с.188)

У копії трудової книжки ОСОБА_2 є запис під № 2 від 1 червня 2008 року: «ТОВ «Фантазія» Прийнята на посаду жіночого майстра. Трудовий договір від 1 червня 2008 року» Цей запис завірений печаткою ТОВ «Фантазія», яка поставлена і на інших аркушах, в тому числі на обкладинці книжки на запису «Свідоцтво про одруження НОМЕР_1 від 14 червня 2003 р.» і зміні прізвища «ОСОБА_2» на прізвище «ОСОБА_2», хоча в той час ОСОБА_2 працювала в іншій організації. У запису під № 1 проставлений лише запис про її звільнення за власним бажанням. Інші записи відсутні. (т.1 а.с.31)

Заява ОСОБА_2 від 7 вересня 2009 року про звільнення також, як трудовий договір, надрукована на комп'ютері разом з записом « 1екз.получила 7.09.2009г ОСОБА_3» (т.1 а.с.39)

Між тим, в позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що 7 вересня 2009 року директор ТОВ «Фантазія» ОСОБА_3 на її вимогу видала їй трудову книжку, у якій були відсутні відомості щодо її роботи в ТОВ «Фантазія» і заявила, щоб заяву про звільнення вона залишила собі на згадку, тобто заяву не прийняла.

З клопотання ОСОБА_2 про залучення до матеріалів справи додаткових документів від 17 травня 2012 року вбачається, що директор ОСОБА_3 надавала печатку ТОВ «Фантазія» стороннім особам, які її використовували і ставили печатку і свій підпис замість ОСОБА_3( т.2 а.с.150)

Таким чином, надані позивачкою докази суперечать відомостям, викладеним в позовній заяві і викликають обґрунтовані сумніви в їх достовірності. Оригінали цих письмових доказів суду не надані.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 29 лютого 2012 року рукописні записи в електрофотокопії трудової книжки ОСОБА_2 від 1 червня 2008 року про прийняття на посаду жіночого майстра на підставі трудового договору від 1 червня 2008 року та в електрофотокопії трудового договору від 1 червня 2008 року, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (особами) (т.2 а.с.128-130, т.1 а.с.31-32)

В обґрунтування своїх вимог позивачка також надала копію особової медичної книжки, в якій зазначено, що ця книжка була видана ОСОБА_2, яка працює на посаді перукаря підприємства Салон «Инесса», і є дописка - Салон «Фантазія». Медична книжка не має номера, дати, підпису керівника підприємства, яке її видало. Однак на обох аркушах книжки проставлені печатки ТОВ «Фантазія», в той час як печатка Салона «Инесса» відсутня, також відсутні висновки лікаря про допуск до роботи під час роботи в Салоні «Инесса». (т.1 а.с.33) Надати апеляційному суду оригінал медичної книжки позивачка ОСОБА_2 також відмовилася.

Заперечуючи проти позову та наданих позивачкою доказів, представник відповідача та третя особа-колишній директор ТОВ «Фантазія» ОСОБА_3 посилалися на те, що трудовий договір з позивачкою не укладався і будь-які записи в трудовій книжці не здійснювалися. З 1 червня 2008 року по 31 грудня 2010 року Суворовським РВ ОМУ, в якому працює чоловік позивачки - ОСОБА_5, проводилася перевірка перукарні «Фантазія», і під час перевірки вилучалися різні документи. Яким чином і якою особою зроблені записи та печатки підприємства на копіях документів, наданих позивачкою, їм невідомо. Вони також пояснили, що під час перевірки ОСОБА_2 дійсно періодично перебувала в приміщенні перукарні, в якій має друзів, бажала працювати, однак в трудових відносинах не перебувала.

На підставі показань свідків суд встановив, що позивачка періодично перебувала в приміщенні перукарні, проти чого працівники перукарні не заперечували, однак суд дійшов правильного висновку, що це не доводить факт перебування у трудових відносинах. Як показали свідки, позивачка не мала робочого місця, оскільки усі робочі місця (крісла) були зайняті, і не могла працювати постійно у кріслі, яке належить ОСОБА_6, у період її перебування в декретній відпустці, тому, що такої згоди власник крісла ОСОБА_6 не надавала і з ОСОБА_2 не знайома, а на час її відпустки по догляду за дитиною на її місце була прийнята ОСОБА_7

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом оглянута книга наказів ТОВ «Фантазія»,яка почата 20 червня 1992року і закінчена 31 грудня 2010 року. У книзі наказів відсутній наказ про прийняття ОСОБА_2 на роботу. Будь-які документи (бухгалтерські, кадрові тощо), які б підтверджували трудові відносини позивачки з ТОВ «Фантазія» також відсутні, про що Головне управління права та соціального захисту населення повідомило чоловіка позивачки ОСОБА_5 17 листопада 2010 року (т.2 а.с.154)

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, позивачка не одержувала заробітну плату та не вимагала її виплати. В засіданні апеляційного суду вона пояснила, що під час обслуговування клієнтів у перукарні вона отримувала від них плату за свою роботу, яку залишала собі, податки не сплачувала. Це свідчить про те, що її діяльність в приміщенні перукарні Фантазія мала форму підприємництва.

З листа Департаменту організаційно-кадрового і документального забезпечення та контролю від 21 грудня 2009 року вбачається, що колектив ТОВ «Фантазія» звернувся зі скаргою про те, що протягом 4-х місяців колектив тероризує ОСОБА_2 і її чоловік ОСОБА_5 ОСОБА_2 було відмовлено в працевлаштуванні в перукарню і з метою помсти ОСОБА_5, який працює в Суворовському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеської області і використовує своє службове становище, направляє перевірки з усіх інстанцій та тероризує колектив. (т.1 а.с.56,56зв)

Щодо неправомірних дій працівника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_5 колектив ТОВ «Фантазія» подав також скаргу до Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Служби внутрішньої безпеки МВС України від 19 листопада 2009 року.(т.1 а.с.57)

За таких обставин суд дійшов обґрунтованих висновків, що сукупність встановлених фактів не підтверджує факт постійного характеру роботи позивачки як працівника ТОВ «Фантазія», позивачка не довела своїх позовних вимог про перебування з відповідачем саме в трудових відносинах. В порушення вимог ч.2 ст.64 ЦПК України позивачка не надала суду першої інстанції ані апеляційному суду жодного оригіналу документів, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, що викликає обґрунтовані сумніви в їх достовірності.

При встановленні і оцінці зазначених фактів відповідно до вимог ст.212 ЦПК України судом не було порушено норм процесуального закону та правильно застосовані норми матеріального права.

Крім того, судом встановлено, що позивачка звернулася до суду з заявою про вирішення трудового спору, пов'язаного зі звільненням, з пропуском встановленого законом строку. З позовної заяви ОСОБА_2 та її пояснень в судових засіданнях вбачається, що вона 7 вересня 2009 року подала заяву про звільнення за власним бажанням згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України з 7 вересня 2009 року і в той же день отримала трудову книжку, у якій були відсутні відомості щодо її роботи у ТОВ «Фантазія». З позовом до суду вона звернулася 17 червня 2010 року, тобто більш ніж через 9 місяців з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1ст.233, ст.234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин цього строку суд може поновити цей строк.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив судам, що встановлені статтями 228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 наполягає на поновленні строку звернення до суду, посилаючись на те, що вона пропустила строк з поважних причин, оскільки після звільнення 7 вересня 2009 року зверталася до правоохоронних та контролюючих органів Одеської області і про порушене право дізналася 26 березня 2010 року після ознайомлення з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 від 25 березня 2010 року.

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, апеляційний суд, сприяючи всебічному та повному з'ясуванню обставин справи згідно з нормами ч.2 ст.303 ЦПК України, дослідив та оцінив надані позивачкою докази, що стосуються поважності пропуску нею строку звернення до суду, які судом першої інстанції не досліджувалися, і приходить до висновку, що звернення позивачки з заявами, на які вона посилається, не може бути визнано поважними причинами пропуску строку з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка не була прийнята на роботу в ТОВ «Фантазія», заробітна плата їй не нараховувалася і не виплачувалася, про що їй було відомо. Після 7 вересня 2009 року позивачка не зверталася до відповідача з заявами про видачу їй наказу про звільнення з роботи та про видачу заробітної плати, яка їй взагалі не нараховувалась і не надавалась.

З листа Суворовського РВ ГУМВС України в Одеській області від 6 вересня 2010 року видно, що ОСОБА_2 зверталася з різними повідомленнями про те, що у перукарні сидить бабуся, яка заблукала, що у приміщенні перукарні невідомий ображав її тощо, та заявами щодо порушень трудового законодавства, прав споживачів, розкрадання грошових коштів керівництвом перукарні «Фантазія», притягнення директора ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. (т.1 а.с.94-95) Однак Суворовський РВ ГУМВС України в Одеській області не є органом, який має вирішувати трудові спори.

Зазначене свідчить про те, що позивачка мала можливість звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений законом строк, якщо вважала, що її трудові права порушені, і нічого не заважало їй подати такий позов, однак вона це не зробила.

Враховуючи наведене, суд не мав підстав вважати, що строк пропущений позивачкою з поважних причин. Тому її заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволенню не підлягала і висновок суду в цій частині також є правильним.

Грошові вимоги позивачки (стягнення заробітної плати, компенсації, моральної шкоди) пов'язані зі звільненням і є похідними від вирішення основних вимог (перебування в трудових відносинах) , тому суд обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Апеляційна скарга не містить будь-яких доводів про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б спростували рішення суду по суті та призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Викладені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду і перевірки судом першої інстанції. Суд дав оцінку показам свідків, допитаних в судовому засіданні, у тому числі працівникам Суворовського РВ, які працюють разом з чоловіком позивачки, а також усім іншим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог ст.ст.212,213-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 18 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Є.Федорова

Судді: М.В. Процик

Л. М. Миза