ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "04" вересня 2008 р.                                                          Справа №  3/146

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Долгих А.С. - представника за довіреністю від 14.05.2008р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М", м.Київ

на рішення господарського суду Житомирської області

від "02" липня 2008 р. у справі № 3/146 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М", м.Київ  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство  

"ХарчПак", м.Житомир

про стягнення 11291,92 грн.,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.07.2008р. у справі № 3/146 в задоволені позову Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" про стягнення  11291,92 грн. - відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким вимоги позивача задовольнити повністю (а.с. 75 - 77).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позову, посилаючись в рішенні на те, що позивачем не доведено, у зв'язку з якими відносинами у відповідача існує борг у розмірі 1290,42 грн.;

- суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, хоча частина зобов'язання у розмірі 1247,13грн., за його ж підрахунками, так і не була виконана відповідачем;

- відповідач факт поставки товару не заперечив, що свідчить про визнання останнім грошових зобов’язань по накладній № ЄМ 05248 від 27.12.2006р.

Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

  Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, повноважного представника в засідання суду не направив.

Зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 106122, 106093, а також враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та ст.96 Господарського процесуального кодексу України про відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання  представника відповідача та неподання останнім відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає переглядові справи за наявними в ній матеріалами (а.с. 88 - 89).

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом всіх обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

19 лютого 2008р. до господарського суду Житомирської області звернулося Дочірнє підприємство фірми "Екотехніка-М" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" про стягнення   11291,92 грн. боргу (а.с. 2-3).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказував на неналежне виконання відповідачем умов договору про дистриб'ютництво  № 25 від 25.05.2006р в частині здійснення розрахунків.

Господарський суд Житомирський області рішенням від 02.07.2008р. відмовив ДП "Екотехніка-М" в задоволенні позовних вимог, посилаючись  на те, що сторонами порушено вимоги  ст. 629 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Неналежне виконання позивачем власних обов'язків за вищезазначеним договором призвело до недоведеності позовних вимог у даному спорі, а відтак до невстановлення судом факту порушення його суб'єктивного права відповідачем (а.с. 70-72).

Колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.05.2006р. між ДПФ "Екотехніка-М" (продавець) та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" (дистриб'ютор) був укладений договір № 25 про дистриб'ютництво (далі–договір), згідно з п.1.1 якого, позивач зобов'язався систематично передавати товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язався приймати цей товар, продавати його від свого імені і за свій рахунок третім особам на своїй території, і вчасно здійснювати оплату товару на умовах і в порядку, передбаченому даним договором, в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у видатковій та податковій накладних. (а.с. 9-16).

Відповідно до п. 2.6 договору, відвантаження товару здійснюється за попередньою заявкою дистриб'ютора (відповідача) погодженою продавцем (позивачем); фактичний асортимент і кількість вказуються у видатковій накладній продавця.

Згідно п.п. 3.2, 3.3, 3.4 договору, вартість товару, що поставляється  по договору вказується у видатковій накладній на кожну партію товару; розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок продавця; дистриб'ютор сплачує вартість кожної партії товару, що поставляється, протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження даної партії товару.

На виконання  умов договору  позивач поставив  відповідачу товар на загальну суму 19799,15 грн., що підтверджується  видатковою накладною №ЄМ 05248 від 27.12.2006р., товарно - транспортною накладною від 28.12.2006р. та прибутковою накладною  № 399 від 29.12.2006р. (а.с.17-19, 29-30).

Всупереч умовам договору відповідач, на момент звернення ДПФ "Екотехніка-М" з позовом до господарського суду, провів розрахунки за поставлений товар частково на суму 8550,52 грн., що стверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с. 32-35,38).  

Таким чином, сума боргу ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" на день звернення до місцевого господарського  становила 11248,63 грн.

Проте, ДПФ "Екотехніка-М", згідно позовної заяви, просило стягнути з відповідача 11291,92 грн. заборгованості, посилаючись на те, що останній здійснив розрахунки за поставлений товар в сумі 8507,23 грн (а.с. 2-3).

До прийняття рішення судом, позивач вправі змінити підставу або предмет позову,  що  передбачено  в  ч.4 ст. 22  Господарського процесуального кодексу України

В процесі вирішення спору представником позивача 10.06.2008р. подано до господарського суду клопотання вх. № 5466/08 про зменшення ціни позову з 11291,92грн. до 1290,42, грн. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу після порушення провадження у справі в сумі 10001, 50 грн. (а.с. 66).

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі  кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних  умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до наявних в справі доказів сплати заборгованості за отриманий товар,  до моменту порушення провадження у справі відповідач виконав розрахунки за договором в сумі 8550,52 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень: №1708 від 07.11.2007р. на суму 1000,00 грн.; №1744 від 09.11.2007р. на суму 1000,00 грн.; №306 від 04.12.2007 р. на суму 2000,00 грн.; № 2101 від 14.12.2007р. на суму 2550.52 грн.; №206 від 17.12.2007р. на суму 2000,00 грн. (а.с. 32-35,38).

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач, згідно  платіжних доручень:  №2809 від 04.03.2008р. на суму 4000,00 грн., №2683 від 21.02.2008р. на суму 2000,00 грн. та №2777 від 29.02.2008р. на суму 4001,50 грн., провів розрахунок за отриманий товар на загальну суму 10001,50 грн.( а.с.31,36-37).

Отже, сума боргу ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" перед ДПФ "Екотехніка-М" за  договором становить 1247,13 грн. (19799,15  грн. - 8550,52 грн. - 10001,50 грн.  = 1247,13 грн.).

Виходячи з вищенаведених обставин, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснив часткові розрахунки за договором на суму 10001,50 грн. За вказаних обставин колегія суддів вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 10001,50 грн. боргу, оскільки відсутній предмет спору (ч.1, п.1-1     ст. 80 ГПК України).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, всупереч приписам вищевказаної статті, відповідачем не було надано належних доказів, що свідчили б про повне проведення розрахунків з позивачем по договору.

Системний аналіз наведених норм права та обставини справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 1247,13 грн. заборгованості.

Слід відмітити, що посилання місцевого господарського суду на примірники взаєморозрахунків як на докази, що подані позивачем в підтвердження своїх вимог, є неправильними, оскільки акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за якими бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками, тощо (а.с. 57, 70 -72).

Дана правова позиція підтверджується практикою Вищого господарського суду України  (Постанова ВГСУ від 22.07.2003р. у справі    № 21/308 "Про використання актів звірки у судовій практиці").

Відповідно до п.2 ч.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення.

Частинами 3,4 ст.104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької  області від 02.07.2008р. у справі № 3/146 прийняте без врахування всіх обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства, а тому його слід скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача частково задовольнити.

Керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 10 001 грн. 50 коп. припинити.

2. Апеляційну скаргу  Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М", м.Київ задовольнити частково.

3.  Рішення господарського суду Житомирської області від 02 липня 2008 року у справі № 3/146 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" ( м.Житомир, вул. Ватутіна,79, код 24705751) на користь Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" ( м.Київ, пр-т Ак. Палладіна, 46/2, корп.3, код 24363204 ) 1247 грн. 13 коп. боргу, 112 грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та              56 грн. 46 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

В решті позовних вимог відмовити.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу № 3/146 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді:

Віддрук. 4 прим.;

1 - до справи;

2 - 3 сторонам;

4 - в наряд.