Справа № 261/287/13- ц

Провадження № 2/261/519/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

З А О Ч Н Е

м. Донецьк 05 березня 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючий - суддя Висоцька Г.В., при секретарі Крутась Я.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2., представника відповідача Крикунової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», Концерна «Інтервугіллясервіс» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

23.01.2013 року позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач в період часу з 1996 р. по 1998р. працював гірничим робочим на підприємстві Концерн «Інтервугіллясервіс». У зв'язку з отриманням професійного захворювання на вказаному підприємстві 16.07.1998 року позивачеві було встановлено первинно 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. Після отриманого захворювання позивач не може продовжувати працювати під землею, відчуває постійний фізичний біль, потребує на санаторно-курортне лікування, проходження курсів реабілітації у лікарняних закладах. Позивач постійно відчуває негативні почуття через необхідність докладання додаткових зусиль для підтримання звичайного способу життя, відчуває моральні страждання через те, що позбавлений можливості займатися фізичною працею, допомагати родині по господарству та ін. Просив стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Представник первинного відповідача ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» в судовому засіданні повідомила, що дане підприємство не є належним відповідачем в справі, оскільки на момент отримання професійного захворювання позивачем та встановлення стійкої втрати професійної працездатності ОСОБА_1 працював на підприємстві Концерн «Інтервугіллясервіс», яке орендувало гірнодобувну ділянку на території ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Представник Концерну «Інтервугіллясервіс», залученого до участі в справі ухвалою суду від 31 січня 2013р., в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного:

З копії трудової книжки (а.с. 12) вбачається, що позивач ОСОБА_1, починаючи з 01.08.1996р. по 25.07.1998р. безперервно працював гірничим робочим на Концерні «Інтервугіллясервіс». Звільнений за ст. 38 КЗпПУ в зв'язку з переходом на пенсію.

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання на Концерні «Інтервугіллясервіс» від 19.07.1998 року (а.с. 16), зазначене професійне захворювання виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля, відсутність засобів захисту дихальних шляхів.

За довідкою МСЕК при огляді 16.07.1998р. ОСОБА_1 у зв'язку з зазначеним професійним захворюванням первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.

Суд погоджується із твердженнями представника ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» про безпідставність заявлених до них вимог.

З приводу вимог про відшкодування моральної шкоди з Концерну «Інтервугіллясервіс» слід зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

За ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів.

В порушення вимог ч. 4 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" відповідач, як роботодавець, не забезпечив позивачеві належні, безпечні і здорові умови праці, що спричинило виникнення у останнього професійних захворювань.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Наявність у позивача професійних захворювань, які потягли стійку втрату половини професійної працездатності, безсумнівно викликає втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, що свідчить про перенесені позивачем моральні страждання.

Як зазначено у п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, суд вирішуючи питання про відповідність Конституції Україні положень Закону України № 717-V від 23 липня 2007 року, яким скасоване право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, дійшов висновку, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки професійні захворювання та стійка втрата професійної працездатності, як і спричинені ними моральні страждання позивача, знаходяться в прямому причинному зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача, вищевикладені обставини, згідно положень ст. 237-1 КЗпП України, є достатньою підставою для підтвердження наявності у позивача права на відшкодування йому моральної шкоди, завданої стійкою втратою працездатності на 60%, та обов'язку відповідача здійснити таке відшкодування.

Суд враховує рекомендації п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, згідно якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин; зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, з урахуванням глибини, інтенсивності, характеру, обсягу, тривалості перенесених позивачем моральних страждань, істотності вимушених змін в організації життя позивача; неможливості відновлення порушеного стану позивача; основоположних засад розумності, виваженості, справедливості суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000 грн. є завеликим та підлягає справедливому зменшенню.

З відповідача Концерна «Інтервугіллясервіс», згідно ст. 88 ЦПК України, до доходу держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Керуючись ч. 4 ст. 43 Конституції України, ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», Концерна «Інтервугіллясервіс» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Концерну «Інтервугіллясервіс» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Концерну «Інтервугіллясервіс» в дохід держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 (сімдесят) коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Г. В. Висоцька