Справа № 1006/2942/12 Головуючий у І інстанції Гумбатов

Провадження № 11/780/260/13 Доповідач у 2 інстанції Авраменко М.Г.

Категорія 42 27.02.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Сливи Ю.М.,

суддів - Авраменка М.Г., Колокольнікової Н.М.,

з участю прокурора - Стаховської Н.О.,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

представника потерпілої -ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілої на постанову Бородянского районного суду Київської області від 20 грудня 2012 року про звільнення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ірпінь, Київської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого заступником начальника відділу ОРЕР УДАІ ГУ МВС України в Київській області, прож.: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

- від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно постанови суду ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він 17 червня 2009 року близько 23 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем CHERRY “TIGGO” д.н.з. НОМЕР_1 на 37 км (+300м) автодороги Київ-Ковель, рухаючись в напрямку смт. Бородянка, та порушивши вимоги п. п. 12.3; 12.4; 12.7; 12.9 Правил дорожнього руху, перевищив максимально допустиму швидкість руху на вказаній ділянці дороги та скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, який перетинав проїзну частину вказаної автодороги, в результаті чого останній отримав черепно-мозкову травму з деструкцією речовини головного мозку та від отриманих травм загинув на місці події.

Судом встановлено, що допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог п. п. 12.3, 12.4, 12.9-б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10.10.2001 року перебувають у прямому причинному зв'язку з зазначеною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

За результатами розгляду справи суд постановив рішення про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п. е ст.1, ст. ст. 6, 9, 12 Закону України «Про амністію 2011 році» від 8 липня 2011 року, а провадження в справі закрив.

Потерпіла ОСОБА_3 подала апеляцію на постанову суду.

Просить її скасувати, а справу повернути на новий розгляд.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції викладені в постанові, на її думку, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм кримінально-процесуального закону. ОСОБА_5 з клопотанням про застосування амністії не звертався, а лише написав заяву про те, що він не заперечує проти застосування до нього амністії.

Він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, його не було ні в машині, ні біля машини, ні біля місця ДТП, а тому амністія не може бути застосована.

Також потерпіла в обґрунтування своїх вимог посилається на положення Закону України «Про застосування амністії в Україні». Закрема на ст. 4 цього Закону, про те що амністія не може бути застосована до осіб, які не відшкодували завдані збитки та не усунули завдану злочином шкоду.

Судом не було вирішено питання, щодо її цивільного позову про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої та її представника на підтримку апеляції, заперечення ОСОБА_5 та його захисника, міркування прокурора про відсутність підстав для скасування постанови, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 є особою, яка підпадає під дію закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (т. 2 а. с. 201).

Інкримінований йому злочин він скоїв 17 червня 2009 року, а тому на нього поширюється дія п. е ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Доводи апеляції про те, що ОСОБА_7 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди були предметом перевірки органів досудового розслідування. З показів свідків, які прибули на місце ДТП через певний проміжок часу ОСОБА_8 (т.2 а. с. 52-53), ОСОБА_9 (т.2а.с. 54-55), ОСОБА_10 (т.2а.с. 58-60) вбачається, що ОСОБА_5 знаходився на місці події.

Посилання апелянтки на положення ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції від 13 квітня 2012 року є безпідставними, оскільки він не має зворотної сили і не зупиняє дію Закону «Про амністію у 2011 році».

Обвинувачений дав суду свою письмову згоду на застосування амністії про що зазначено в протоколі судового засідання.

Судом першої інстанції в повній мірі дотримані положення і вимоги Закону України «Про амністію у 2011 році» та кримінально-процесуального законодавства.

При звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії провадження у справі закривається, у зв'язку з чим цивільний позов потерпілої залишено без розгляду.

Визнання вини підсудним в інкримінованому злочині не є обов'язковою обставиною для застосування амністії, щодо ОСОБА_5

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляцію потерпілої залишити без задоволення, а постанову Бородянського районного суду Київської області від 20 грудня 2012 року про звільнення ОСОБА_5 обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України від кримінальної відповідальності в зв'язку з актом амністії-без зміни.