АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул.. Солом'янська, 2-а,
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Васильєвої М.А.
суддів - Лук'янець Л.Ф.
Мороза І.М.
за участю:
прокурора - Отроша В.М.
захисника - адвоката ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Вдовиченка Л.Ю., який браву участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з незакінченою середньою освітою, не одружений, працює: в ПП «ОСОБА_7», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 5 грудня 2002 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 28 лютого 2005 року у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- 13 березня 2007 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільнений 29 липня 2008 року у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- 15 вересня 2009 року Деснянським районним судом м. Києва за ч, 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 25 травня 2011 року умовно достроково, з не відбутим строком 8 місяців 3 дні, -
- засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі, ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він 12 вересня 2012 року біля 19 год., перебуваючи в маршрутному таксі № 180 , що рухалось по маршруту по Оболонському району м. Києва, поблизу М. Оболонь в м. Києві, маючи умисел на повторне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, викрав з кишені джинсів потерпілої ОСОБА_4 мобільний телефон моделі «Нокіа 76» вартістю 1500 грн. в корпусі червоного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, а також стартовий пакет абонента «Лайф», на рахунку якого знаходилось 15 грн., карта пам'яті об'ємом 2 Гб, які матеріальної цінності для потерпілої не представляють. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1500 грн.
Справа розглянута в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.
Не оспорюючи фактичні обставини справи та юридичну кваліфікації дій засудженого, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості,прокурор Вдовиченко Л.Ю., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить скасувати вирок суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання та постановити новий, яким призначити останньому за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що судом зазначено, але не надано належної правової оцінки діям ОСОБА_3, а саме тому, що: його дії виразились у повторному таємному викраденні чужого майна, за ст. 12 КК України злочин вчинений ОСОБА_3 є злочином середньої тяжкості, по справі наявна обтяжуюча обставина - рецидив злочину, засуджений з 11 листопада 2002 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, будучи неодноразово судимим, на шлях виправлення не став, висновків з попередніх судимостей не зробив, та, окрім того, маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, знову вчинив умисний майновий злочин.
Захисник адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого в апеляції просить вирок суду змінити та застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, оскільки вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував наявність по справі пом'якшуючих обставин та характеризуючи дані засудженого, зокрема, стан його здоров'я.
Серед доводів своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем своєї роботи, куди влаштувався після вчинення злочину, що свідчить про його намагання стати на шлях виправлення та перевиховання.
Крім того, в апеляції захисника зазначено про те, що ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину, щиро покаявся у скоєному, на досудовому слідстві та у суді давав послідовні та правдиві показання, чим сприяв розкриттю злочину, що також мало бути враховане судом першої інстанції, як обставина, що пом'якшує відповідальність за вчинений злочин.
Також, захисник звертає увагу на те, що відповідно до тверджень засудженого, останній має ряд тяжких захворювань, які будуть підтвердженні в судовому засіданні відповідними довідками про результати його обстеження у СІЗО № 13.
Крім того, на думку захисника, по справі відсутні обтяжуючі обставини. В свою чергу, згідно ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_3, по справі є: щире каяття у вчиненому злочині та сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування заподіяної шкоди потерпілій, а також те, що на даний момент ОСОБА_3 почав займатися суспільно-корисною працею.
На апеляцію прокурора засудженим подані заперечення, в яких він зазначає про те, що доводи, викладені в апеляції прокурора, є безпідставними, та такими, що спростовуються матеріалами справи, а крім того, просить взяти до уваги стан його здоров'я та пом'якшити призначене місцевим судом покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим; захисника та засудженого, які просили змінити вирок суду в частині призначеного покарання, пом'якшивши його, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій й розглянувши справу в їх межах, колегія суддів доходить висновку, що апеляція прокурора та захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновки суду про винність ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, повторно,відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються перевіреними судом першої інстанції доказами в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України (1960 року), й учасниками процесу не оскаржуються, а тому у відповідності зі ст. 365 КПК України (1960 року) апеляційним судом перевірці не підлягають.
Юридична кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною, а тому доводи прокурора про те, що судом зазначено, але не надано належної правової оцінки діям ОСОБА_3, а саме тому, що його дії виразились у повторному таємному викраденні чужого майна, є безпідставними, оскільки дана кваліфікуюча ознака знайшло своє відображення при кваліфікації злочину, вчиненого ОСОБА_3
Доводи апеляцій прокурора та захисника про те, що судом при призначенні покарання засудженому належним чином не враховано ступінь тяжкості скоєного та особа засудженого, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Як вбачається з вироку, при призначенні виду та міри покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст.. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_3, який перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11 листопада 2002 року, обставини, що пом'якшують йому покарання, - щире каяття, повне відшкодування заподіяної шкоди та відсутність претензій потерпілої до ОСОБА_3, те, що він почав займатися суспільно-корисною працею, і, в цілому, при здійсненні такої діяльності характеризується позитивно; систематичне вчинення ОСОБА_3 протиправних, кримінально караних діянь протягом тривалого часу, що свідчить про те, що він протягом цього часу на шлях виправлення не ставав (ас. 125), тобто, враховані й ті обставини, на які посилаються прокурор та захисник в апеляціях.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що місцевим судом, дійсно не враховані: як обставина, що обтяжує ОСОБА_3 покарання, - рецидив злочину з урахуванням засудження ОСОБА_3 13 березня 2007 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, так і стан його здоров'я, - діагностований туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, ВІЛ-інфекція, стан після резекції шлунка.
Проте, колегія суддів приходить до висновку, що дані обставини не є достатніми для зміни засудженому покарання, призначеного судом першої інстанції, з огляду на суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, особу засудженого та інші дані, які характеризують його як особистість, та вважає, що місцевий суд правильно призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, однак, не в максимальних межах, передбачених санкцією даною статті, яке за своїм видом і розміром відповідає його особі й ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, є обґрунтованим та справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення апеляцій прокурора та захисника не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), п.11, 15 розділу Х1 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України - залишити без зміни, а апеляції прокурора Вдовиченка Л.Ю., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
____________________________ _____________________________ ___________________________
ВасильєваМ.А. Лук’янець Л.Ф. Мороз І.М.