ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01033, м.Київ-33, вул.Комінтерна,16
тел.230-31-73
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"09" вересня 2008 р. Справа № 10/291-08
за позовом Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС”, с.Красне,
до Закритого акціонерного товариства „Маки” ім. О.П.Семянівського, с. Макіївка,
про стягнення 607 983,00 гривень боргу
Суддя Тищенко О.В.
Представники:
від позивача: Прокопенко В.В. (довіреність від 18.08.08р.)
від відповідача: Павленко В.В. (довіреність від 19.08.08. №143), Панчук І.А. (довіреність від 19.08.08р. №137)
Обставини справи:
В червні 2008 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Українсько - німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС” до Закритого акціонерного товариства „Маки” ім. О.П. Семянівського про стягнення 607 983,00 гривень боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:
- 10 листопада 1995 року Пайове товариство асоціація «Маки», яке 26 жовтня 1994 року стало учасником українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС», яке надалі було реорганізоване шляхом перетворення в Закрите акціонерне товариство «Маки», що стало правонаступником реорганізованої асоціації «Маки». В 1996 році ЗАТ «Маки»було присвоєне ім'я фундатора і першого президента цього акціонерного товариства - Семянівського О.П.
- для досягнення спільної мети виробничої і комерційної діяльності, визначеної статутами ТОВ «АГРОС»і його учасників, в 1993 році ТОВ «АГРОС»вступило в цивільно-правові відносини купівлі-продажу з асоціацією «Маки», а пізніше з її правонаступником - ЗАТ «Маки», завданням яких було забезпечення останніх, як вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, необхідними матеріально-технічними ресурсами, імпортованими ТОВ «АГРОС»в якості суб'єкта зовнішньо економічної діяльності за вільноконвертовану валюту з Федеративної Республіки Німеччини;
- на протязі 1993-1996 років на підставі усної домовленості позивач поставив відповідачу продукцію і товари на загальну суму 187 908,06 німецьких марок, без укладення окремого договору, при цьому, ані в довіреностях, ані у видаткових накладних, на підставі яких здійснювалась поставка, не були обумовлені строки оплати за набуті/реалізовані продукцію і товари;
- 7 травня 1997 року ЗАТ «Маки»у добровільному порядку вийшло із складу учасників ТОВ «АГРОС».
Як стверджує позивач, враховуючи те, що строки оплати набутої відповідачем продукції і товарів визначені не були, а погашення їх вартості покупці не здійснювали зовсім, на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень і пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України ТОВ «АГРОС»25.05.2005р. позивач звернувся до відповідача з Листом-вимогою від 25 травня 2005 року №113 про здійснення розрахунків за набуті, але не оплачені продукцію і товари.
Позивач вказує, що згідно норм ЦК України вимога мала бути задоволена відповідачем у 7-денний строк від дня її пред'явлення, проте відповіді на вищевказаний лист-вимогу відповідач не надав, борг не сплатив. Крім того, на протязі 2006 року ТОВ «АГРОС»двічі зверталося до ЗАТ «Маки»з листами-вимогами про сплату боргу, проте вони також були залишені відповідачем без реагування.
В позовній заяві позивач також зазначає про те, що на дату останнього звернення ТОВ «АГРОС»до ЗАТ «Маки» з вимогою здійснення розрахунків (лист від 13 жовтня 2006 року №236) вартість неоплачених боржником продукції і товарів становила одну і ту ж суму - 96075,87 євро, що в перерахунку на національну валюту України згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 13 жовтня 2006 року, склало 607 983 грн.00 коп.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 607983 грн.00 коп. заборгованості.
Також, в позовній заяві позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться в його касі та на
рахунках, відкритих у комерційних банках, і майно, заборонивши відповідачу їх витрачання на власні потреби або відчуження в будь-який спосіб, в тому числі здійснення тих чи інших розрахунків, платежів або перерахування певних сум авансом, оскільки існує достатньо обгрунтоване припущення, що грошові кошти і майно, які є у відповідача на момент пред'явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2008р. порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 21.08.2008р.
Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 17.06.2008р. продовжено строк вирішення спору по справі №10/291-08 на один місяць до 17.09.2008р.
01.08.2008р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивач надав письмові пояснення (вх.13640) яким чином і які саме права позивача були порушені відповідачем, а також правове обґрунтування позовних вимог (вх. 13641).
Клопотанням від 22.07.2008р. №71 (вх. 14539 від 15.08.08р.) позивач фактично збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 722 921,15 грн. заборгованості.
В обґрунтування вищевказаного клопотання, позивач зазначив про те, що пред’являючи позов до ЗАТ „Маки” про стягнення заборгованості за отриманий по накладним товар, перерахунок заборгованості відповідача в розмірі 96075,87 євро в національну валюту України здійснювався згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на 17.05.2005р. В свою чергу, у наступних листах –вимогах до відповідача, перерахунок заборгованості в національну валюту України здійснювався позивачем за існуючими на дату звернення з вимогою курсами валют, що на дату подачі останнього листа –вимоги від 13.10.2006р. склало 607 983 грн.
Як зазначає позивач, заборгованість відповідача у перерахунку в національну валюту України станом на 02.06.2008р. становить 722 921,15грн.
Крім того, у вищезазначеному клопотанні, позивач вдруге просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться в його касі та на рахунках, відкритих у комерційних банках, і майно, заборонивши їх витрачання на власні потреби або відчуження в будь-який спосіб, в тому числі здійснення тих чи інших розрахунків, платежів або перерахування певних сум авансом, оскільки існує достатньо обгрунтоване припущення, що грошові кошти і майно, які є у відповідача на момент пред'явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.
В судовому засіданні 21.08.2008р. відповідач подав до суду Відзив на позовну заяву, яким заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними, мотивуючи це наступним:
- між сторонами дійсно існували відносини купівлі –продажу великого різновиду продукції, проте станом на 21.08.08р. заборгованість відповідача перед позивачем частково сплачена та становить 3529,11 грн., на підтвердження чого надав Акт звірки розрахунків від 26.03.1997р.
- накладні, які надані позивачем до суду в якості доказів поставки товару є неналежними доказами, оскільки вони були видані на підставі довіреностей, яких на момент відвантаження товару не існувало взагалі;
- позовна заява подана позивачем після спливу позовної давності, оскільки на думку відповідача, перебіг позовної давності розпочався з 03.04.1997р., тобто на 8 день пред’явлення вимоги (підписання Акту звірки розрахунків від 26.03.1997р.) та закінчився відповідно 03.04.2000р.;
- при визначенні ціни позову в національній валюті, позивачем не правильно застосовано норми матеріального права, оскільки відповідач зобов’язаний був проводити розрахунки у національній валюті використовуючи обмінний курс національної валюти до німецької марки чинний на дату відвантаження товару.
Крім того, в судовому засіданні відповідач надав суду усні пояснення, в яких вказав про неможливість надання до суду в якості доказів сплати за отриманий за накладними товар - документів первинного бухгалтерського обліку якими, оскільки вищезазначені документи були передані в архів та згодом знищені у встановленому законом порядку.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2008р. з метою витребування нових доказів, розгляд справ відкладався на 09.09.2008р. о 15:30 год.
02.09.2008р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивач надав до суду заперечення №71 від 02.09.08р. щодо доказів і аргументів відповідача заявлених у якості спростування позовних вимог по справі.
Клопотанням №71 від 05.09.08р. (вх.№15739 від 08.09.08р.) позивач фактично збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 442 195,39 грн. основного боргу, 246302,83грн. інфляційних втрат та 39797,58грн. 3 % річних.
При цьому, як вбачається з вищевказаного клопотання, позивачем було змінено порядок здійснення розрахунку суми позовних вимог, внаслідок чого перерахунок заборгованості відповідача в розмірі 187908,06 DEM в національну валюту України здійснювався станом на 01.03.2002р.
Також, в Клопотанні позивача про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог №71 від 05.09.08р. позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться в його касі та на рахунках, відкритих у комерційних банках, і майно, заборонивши їх витрачання на власні потреби або відчуження в будь-який спосіб, в тому числі здійснення тих чи інших розрахунків, платежів або перерахування певних сум авансом, оскільки існує достатньо обгрунтоване припущення, що грошові кошти і майно, які є у відповідача на момент пред'явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2008р. відмовлено Українсько-німецькому товариству з обмеженою відповідальністю „АГРОС” в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, 08.09.2008р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивач надав до суду заперечення №71 від 05.09.08р. щодо доказів і аргументів відповідача, заявлених у якості спростування позовних вимог по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2008р. позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в свою чергу, в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з Довідки Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 26.07.2004р. №3/4-242 відповідач - ЗАТ „Маки” було зареєстровано Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 10.11.1995р. за реєстраційним № 204-647 АТ шляхом перереєстрації із Пайового товариства асоціація „Маки”; ЗАТ „Маки” є правонаступником пайового товариства асоціації „Маки”. Крім того, згідно Установчого договору Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС” від 26 жовтня 1994 року та Статуту Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС” одним із учасників українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС»була асоціація „Маки”. В 1996 році ЗАТ „Маки” було присвоєне ім'я фундатора і першого президента цього акціонерного товариства Семянівського О.П., що підтверджується відповідною Довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних –підприємців. 07.05.1997р. за власною заявою, Асоціація „Маки” вийшло зі складу Учасників ТОВ «АГРОС», що підтверджується Протоколом 17 зборів учасників Українсько - німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС” від 07.05.1997р., після чого були внесені відповідні зміни до установчих документів позивача.
Судом встановлено, що перебуваючи з 1994 року по 1997 рік учасником Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС”, сторони у справі здійснювали взаємні поставки товарно –матеріальних цінностей, які за взаємною згодою обліковували для зручності у вільноконвертованій валюті (німецька марка).
Так, позивачем протягом зазначеного періоду відповідачеві було поставлено наступний товар: гербіцид «Летегран-Комбі»на суму 1972,00 німецьких марок (накладна №03-162 від 14.06.93р.), гербіцид «Лонтрел»на суму 7843,20 німецьких марок (накладна №03-174 від 22.06.93р.), гербіцид «Поаст»на суму 15649,20 німецьких марок (накладна №03-174 від 22.06.93р.), гербіцид «Нортрон»на суму 2064,00 німецьких марок (накладна №03-174 від 22.06.93р.), гербіцид 2М-4Х на суму 720,00 німецьких марок (накладна №03-174 від 22.06.93р.), гербіцид «Поаст»на суму 2484,00 німецьких марок (накладна №03-158 від 28.06.93р.), інсектицид «Деціс»на суму 2496,00 німецьких марок (накладна №03-163 від 30.06.93р.), насіння цукрових буряків «Цермо»на суму 7056,00 німецьких марок (накладна №01-31 від 12.04.94р.), насіння цукрових буряків «Мерлін»на суму 5544,00 німецьких марок (накладна №01-31 від 12.04.94р.), комплект обладнання до ОП-2000 на суму 5353,00 німецьких марок (накладна №02-69 від 11.05.94р.), гербіцид «Лонтрел»на суму 6192,00 німецьких марок (накладна №03-95 від 22.07.94р.), гербіцид «Фолікур»на суму 6762,00 німецьких марок (накладна №03-95 від 22.07.94р.), гербіцид «Корбел»на суму 9396,00 німецьких марок (накладна №03-95 від 22.07.94р.), інсектицид «Деціс» на суму 873,60 німецьких марок (накладна №03-97 від 22.07.94р.), культиватор «Європак»В-6000 на суму 35949,00 німецьких марок (накладна №02-61 від 29.08.94р.), гербіцид «Бетанал АМ»на суму 24273,00 німецьких марок (накладна №215 від 06.05.95р.), гербіцид «Бурефен»на суму 10000,00 німецьких марок (накладна №215 від 06.05.95р.), гербіцид 2М-4Х на суму 658,00 німецьких марок (накладна №215 від 06.05.95р.), гербіцид «Поаст»на суму 9936,00 німецьких марок (накладна №215 від 06.05.95р.), інсектицид «Деціс»на суму 2496,00 німецьких марок (накладна №215 від 06.05.95р.), гербіцид «Фолікур»на суму 1260,00 німецьких марок (накладна №215 від 06.05.95р.), гербіцид «Корбел»на суму 1728,00 німецьких марок (накладна №215 від 06.05.95р.), сівалка кукурудзяна на суму 20000,00 німецьких марок (накладна №361 від 07.06.95р.), запасні частини на суму 574,42 німецьких марок (накладна №208 від 16.04.96р.), запасні частини на суму 1521,87 німецьких марок (накладна №307 від 31.05.96р.), запасні частини на суму 2719,77 німецьких марок (накладна №306 від 09.07.96р.), гербіцид «Бетанал Прогрес»на суму 2387,00 німецьких марок (накладна №378 від 09.07.96р.), всього на загальну суму 187908,06 німецьких марок, що в перерахунку в національну валюту України після вилучення з обігу німецьких марок і заміни їх на євро, станом на 01.03.2002р. складає 442 195,39грн. (187908,06 німецьких марок х 2,353254грн.) (Довідка ВТБ Банку від 02.09.2008р. №1056/900.04-08.2).
Факт поставки зазначеного товару підтверджується відповідними накладними та довіреностями, виданими відповідачем, які залучені до матеріалів справи. Оригінали вищевказаних накладних та довіреностей були оглянуті в судовому засіданні, а їх належним чином засвідчені копії залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, зобов’язання виникають з договорів або з інших підстав, зазначених у ст. 4 цього кодексу.
Стаття 4 ЦК УРСР серед інших підстав виникнення зобов’язань визначає їх виникнення з угод, які передбачені законом, а також із угод, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать, та внаслідок інших дій громадян і організацій.
Таким чином, фактично між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, згідно яких у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати за отриманий товар, оскільки сторони своїми юридично значимими діями, зокрема, прийманням –передачею товарно-матеріальних цінностей, оформлення накладних і довіреностей, підтвердили намір і волевиявлення на укладення угоди та існування взаємних зобов’язань з купівлі-продажу.
Оскільки, зі змісту укладеного сторонами договору шляхом складання документів, а саме вказаних вище накладних, неможливо визначити строк оплати за отриманий товар, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не був визначений.
Як вбачається з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України від 16.01.2003р. (ст. 165 ЦК УРСР), якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
30.05.2005р. на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України позивачем було направлено відповідачу Вимогу №113 від 25.05.2005р. з пропозицією розрахуватися за отриманий за накладними товар, що підтверджується копією поштової квитанції №168/1688 від 30.05.05р. та відповідним описом вкладення. Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.
Оскільки сторонами строк настання оплати був невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості була направлена відповідачу 30.05.2005р., обов’язок відповідача по сплаті заборгованості, з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України, а також трьох денного строку перебігу поштової кореспонденції (оскільки точного моменту пред’явлення вимоги відповідачу неможливо встановити) настав 10.06.2005р.
Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення своїх зобов’язань відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався.
07.06.2006р. та 13.10.2006р. позивачем було направлено повторні вимоги №135 та №236 з пропозицією розрахуватися за отриманий за накладними товар, що підтверджується відповідними копіями поштових квитанцій, описами вкладення, які залучені до матеріалів справи. Відповідач відповіді на вищевказані вимоги не надав, заборгованість не сплатив.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Судом критично оцінено в якості доказу відсутності заборгованості, поданий відповідачем Акт звірки розрахунків від 26.03.97р., оскільки останній є лише документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові ВГСУ від 22.07.2003 р. N 21/308).
Також, поданий відповідачем акт звірки не приймається судом в якості доказу відсутності боргу, оскільки по –перше, він складений станом на 26.03.1997р., тобто на момент, коли зобов’язання відповідача щодо оплати за отриманий по накладним товар ще не виникло, по - друге, у вищевказаному акті звірки не зазначено за якими саме договорами (правочинами) сторони проводили звіряння; по –третє, у акті звірки зазначено про надання відповідачем певних послуг, а не про поставку товару. Крім того, з акту звірки не вбачається ким саме він підписаний, докази в підтвердження повноважень осіб, які його підписали також відсутні.
Про неналежність та недопустимість акту звірки розрахунків в якості доказу сплати заборгованості у зв’язку із відсутністю в ньому інформації за яким саме договором (правочином) здійснювалася звірка розрахунків зазначено в Постанові ВГСУ від 18.02.05р. №40/276, яка ухвалою ВСУ від 17.03.05р. залишена без змін).
Відповідачем в порядку ст. 32 - 33 ГПК України не були подані належні та допустимі докази в підтвердження сплати заборгованості.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що станом на 09.09.2008р. сума основної заборгованості за отриманий за накладними товар не сплачена та складає 442 195,39 грн.
Клопотання відповідача про застосування позовної давності судом відхилено, як безпідставне та необґрунтоване з огляду на наступне.
Як вбачається із статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України )
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З огляду на те, що сторонами строк настання оплати був невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості була направлена відповідачу 30.05.2005р., обов’язок відповідача по сплаті заборгованості, з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України, а також трьох денного строку перебігу поштової кореспонденції (оскільки точного моменту пред’явлення вимоги відповідачу неможливо встановити) настав 10.06.2005р.
Отже, згідно ст. 257, 261 ЦК України строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давніть) закінчився 10.06.2008р.
Суд звертає увагу, що позовна заява Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС” була надіслана до господарського суду Київської області поштою, а здана до установи зв'язку 05.06.2008р. (підтверджується відповідною відміткою на поштовому конверті), тобто з урахуванням ст. 255 ЦК України, в межах строку позовної давності.
Таким чином, суд вважає, що строк позовної давності не сплив, а тому клопотання відповідача про застосування позовної давності судом відхилено, як безпідставне та необґрунтоване.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 442195,39 грн. заборгованості обґрунтованими, документально підтвердженим, а отже, такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 246 302,83 грн. інфляційних втрат та 39 797,58 грн. 3 % річних, суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В Клопотанні про уточнення позовних вимог №71 від 05.09.2008р. позивачем було неправильно здійснено розрахунок розміру інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача. Згідно розрахунку господарського суду, стягненню з відповідача підлягають 245 860,64 грн. інфляційних втрат за період з червня 2005р. по травень 2008р.
Крім того, у зв’язку із простроченням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений по накладним товар, стягненню з відповідача підлягають 39797,58 грн. 3 % річних (за період з червня 2005р. по травень 2008р.).
Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає 442195,39 грн. заборгованості, 245 860,64 грн. інфляційних втрат та 39797,58 грн. 3 % річних.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Маки” ім. О.П.Семянівського (09140, Київська область, Білоцерківський район, с.Макіївка, вул..Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 03728475) на користь Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОС” (09143, Київська область, Білоцерківський район, с.Красне, вул..Пролетарська, 47, код ЄДРПОУ 14283800) 442195,39 грн. заборгованості, 245 860,64 грн. інфляційних втрат та 39797,58 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 7278,54 грн. державного мита та 117,93 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Тищенко О.В.