УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 0101/5639/2012 Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.
№ провадження: 22-ц/190/1350/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
"25" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Белинчук Т.Г.
Суддів:Ісаєва Г.А. Підлісної І.А.
При секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про знесення самовільно збудованої споруди, зобов'язання привести господарські споруди в первісний стан,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА:
19 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про знесення самовільно збудованої споруди, зобов'язання привести господарські споруди в первісний стан.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачам на праві приватної власності належить квартира НОМЕР_1 ОСОБА_8, а ОСОБА_7 квартира АДРЕСА_1 АР Крим. В 2007 році відповідачі почали самовільно проводити реконструкцію сараїв, що належали їм та самовільно надбудували над ними другі поверхи, за що притягувались до адміністративної відповідальності. На сьогоднішній день відповідачі, без фундаменту, самочинно збудували треті поверхи над зазначеними гаражами. Зазначене будівництво є самочинним будівництвом, може в любий час обвалитися, що є загрозою для позивача та членів його сім'ї, мешканців мікрорайону. Будівництво відповідачами проведено на земельній ділянці, яка не виділялась для цієї мети. У зв'язку з чим, просить суд постановити рішення про знесення самовільно побудованих споруд каркасного типу з заповнення із ракушняка, розміром в плані на при будинковій території та зобов'язати відповідачів привести господарські споруди в первісний стан.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 07 грудня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять рішення суду залишити без змін, вважають його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів своїх вимог про порушення його прав щодо користування прибудинковою територією та затемнення будівництвом його квартири, також не надано доказів того, чи можлива перебудова спірного об'єкту та чи відмовляються відповідачі від такої перебудови. Ставлячи питання про знесення самочинної будівлі позивач не надав конкретні розміри будівлі, не назначив конкретні ознаки споруди та інші важливі ознаки, не зазначив конкретні розміри земельної ділянки, яку позивач вважає самовільно зайнятою відповідачами.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про знесення самочинно збудованого об'єкту, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
За правилами частин 1, 2 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Разом з тим, стаття 376 ЦК України, передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.
Таким чином, зазначена норма закону передбачає можливість знесення самочинного будівництва в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила будівництво від її проведення.
Зі змісту роз'яснень, які надані в пункті 5 постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий статус самочинного будівництва)», слідує, що право на звернення до суду належить власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Суди мають встановлювати, чи було видано особі, що здійснила самочинне будівництво припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Пленум ВССУ в пункті 22 вказаної постанови роз'яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що сторони проживають у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_7 є співвласником квартири НОМЕР_2 вказаного будинку. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.03.2007 року( а.с. 37). Відповідно до техпаспорту на вказану квартиру, якій є складовою частиною вказаного свідоцтва про право власності, ОСОБА_7 та членам його родина належить сарай розміром 3,64 х 3,10 м, сарай розміром 2 х3 м. ( а.с. 36)
Відповідач ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу є власником квартири АДРЕСА_2, до складу якої входять сараї 3,80 х 2,90 м, 2,15 х 3,15 м, 2,35 х 2,00 м (а.с.44).
Як встановлено з плану земельної ділянки по АДРЕСА_1, технічна інвентаризація якого проведена Сімферопольським МБРТІ 04 лютого.2013 року спірні сараї розташовані окремо від житлових літер, у яких розташовані квартири сторін.( а.с. 111).
Позивач пояснив колегії суддів, що відповідно до вказаного плану земельної ділянки йому належить сарай літер «П».( а.с. 111)
Відповідач ОСОБА_7 зазначив, що йому належить сарай літер С, а відповідач ОСОБА_8 - сарай літер «Т». ( а.с. 111).
Відповідно зазначеного плану земельної ділянки, як сарай позивача, так і сараї відповідачів знаходиться на одної лінії забудови, мають висоту 5,40м. Над сараями відповідачів пунктирною лінією нанесена мансарда, що підтвердили відповідачі колегії суддів. Сараї відповідачів є не окремо стоячими спорудами, а є частинами цілого комплексу сараїв. Стіни сараїв відповідачів на першому та другому поверхах є стінами сараїв інших осіб. Таким чином ставити питання, щодо знесення є необґрунтованим, а може бути лише поставлене питання про демонтаж спірних споруд.
Крім того відповідачі зазначають, що ніякої земельної ділянки вони не займали, а провели лише надбудову над сараями, які належать їм на праві власності. Таким чином суд першої інстанції вірно послався на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, чи можливе здіснення відповідачами відповідної перебудови сараїв у відповідності до державних норм та будівельних правил; чи згодна особа, яка здійснила самочинне будівництво, провести його перебудову; докази відмови відповідачів від здійснення такої перебудови.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Алуштинської міської ради № 140 від 14.03.2008 року створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вісник». Відповідно до авізо № 138 від 05.11.2012 року будинок АДРЕСА_1 виключений з об'єктів комунальної власності Алуштинської міської ради, знятий з балансу КП «УГХ» та переданий на баланс ОСББ «Вісний» (а.с. 113).
Відповідно до відповіді Алуштинської міської ради від 20.11.2012 року № 1605\02-19-3248 ОСББ «Вісник» зверталось до міської ради з питанням про розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території, з наступною передачею у власність (а.с. 117).
Таким чином ОСББ, як власник багатоквартирного житлового будинку, в одному із приміщень якого здійснено реконструкцію, та як користувачу прибудинкової території відповідно до положень ст. 42 ЗК України, до участі у справі не залучався.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими і такими, що підтверджені доказами наявними по справі наданими сторонами на засадах змагальності, відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, яким судом була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, кожному окремо і всім у сукупності.
.Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих особами в порядку правил ЦПК України.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.