Справа № 712/4632/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді- Сочка В.І., при секретарі судових засідань Козар Г.В., з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та виконавчого комітету Ужгородської міської ради про виселення, визнання відмови у погодженні спільного користування допоміжними приміщеннями протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та виконавчого комітету Ужгородської міської ради про виселення, визнання відмови у погодженні спільного користування допоміжними приміщеннями протиправною та зобов'язання винести на чергове засідання виконавчого комітету питання про укладення договору найму.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09.02.2012 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на житло, треті особи, ВГІРФО Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області та департамент міського господарства Ужгородської міської ради.

З посиланням на встановлені рішенням суду обставини, зокрема на виділення у 1990 році чоловіку відповідача ОСОБА_5 кімнати у гуртожитку в АДРЕСА_1 як працівнику ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», реєстрації відповідачки разом з 3 дітьми у вказаній кімнаті з 2001 року, передачу вказаного гуртожитку у 2006 році в комунальну власність міста, статусу позивача ОСОБА_2 як квартиронаймача блок кімнати АДРЕСА_1 та самовільне зайняття відповідачем ОСОБА_4 вказаної кімнати просить з підстав, передбачених ст.ст. 9, ч. 3 ст. 116 ЖК України, ст. 311 ЦК України, виселити її разом з сім'єю з незаконно займаної кімнати, визнати відмову у погодженні спільного користування допоміжними приміщеннями, віднесених до кімнат НОМЕР_1 та НОМЕР_2 протиправною та зобов'язати виконавчий комітет винести на чергове засідання питання про укладення договору найму з ОСОБА_2 на вказану кімнату та питання про приватизацію даного майна.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала. Пояснила, що з 1990 року проживає, а з 2006 року - зареєстрована з дітьми за адресою АДРЕСА_1. У вказану квартиру вселилась як член сім'ї чоловіка - ОСОБА_5, колишнього працівника ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», якому підприємством було надано розпорядження на вселення у вказаний гуртожиток. Вважає, що позивач ОСОБА_2 не має дозвільних документів на користування вказаним житлом, а також фактично у ньому не проживає.

Представником виконавчого комітету Ужгородської міської ради подано відзив на позовну заяву, з якого слідує, що останній позовні вимоги визнає та просить розглянути справу без його участі. Крім цього, з пояснень представника виконавчого комітету вбачається, що ні з позивачем, ні з відповідачем не укладено договори найму жилого приміщення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, з огляду на їх належність і допустимість, суд приходить до наступного висновку.

Встановлені судом наступні обставини справи.

Рішенням Ужгородської міської ради від 28.10.2005 року № 695 дано згоду на прийняття у комунальну власність міста гуртожитку №1 ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» за адресою АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.03.2006 року № 80 затверджено акт прийому-передачі вказаного гуртожитку та його передано на баланс та обслуговування КП «ЖРЕР №5».

Користування гуртожитками врегульоване главою 4 ЖК України. Зокрема, ст. 132 ЖК України визначені підстави та порядок виселення з гуртожитків. Однак позивачем ОСОБА_2 позов з цих підстав не заявлявся. Крім цього, виселення з гуртожитків здійснюється з врахуванням вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Крім цього, з огляду на те, що з ОСОБА_2 договір найму на спірне приміщення не укладався, суд приходить до висновку, що право звернення до суду з позовом про виселення ОСОБА_4 належить виключно власнику гуртожитку Ужгородській міській раді.

Враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_7 про виселення ОСОБА_4 до задоволення не підлягають.

Оскільки вимоги про виселення не підлягають до задоволення, суд не знаходить підстав для задоволення решти позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 116, 132 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 89, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

РІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та виконавчого комітету Ужгородської міської ради про виселення, визнання відмови у погодженні спільного користування допоміжними приміщеннями протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сочка В.І.