Справа № 2-а-740/2007р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 23 " жовтня 2007 року о 13 год.20хв. Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді -                Муранової І.В.

при секретарі -                         Бондаренко 0,В.,

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради, третя особа Міністерство праці та соціальної політики, про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2007 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду з даним адміністративним позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради недоплачені їй суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2006,2007 роки в сумі 6743 гривні 30 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним, що вона є інвалідом 2 групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Відповідно до ч. 4 ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" їй має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення як інваліду 1 групи в розмірі п'ять мінімальний заробітних плат. Згідно ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Згідно ч. 7 названої статті розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Однак, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради за 2003-2007 роки їй нараховувалась та виплачувалась допомога у розмірі, значно нижчому, ніж це передбачено ст.48 Закону, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 836 " Про комерційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року за період з 2003 року по 2005 рік в розмірах 26 грн. 70 коп. на рік, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р.- за 2006-2007 p.p. в розмірах 120 грн. на рік. Вона вважає, що виплачена їй щорічна компенсації на оздоровлення 2003-2007 роки обчислена і нарахована відповідачем невірно, всупереч нормам закону України, які підлягають застосуванню. На момент виплат сум компенсації розміри мінімальної заробітної плати складали: 2003 p.- 185 грн., 2004 р. - 205 грн., 2005 р. - 262 грн., 2006 р. - 350 грн., 2007 - 400 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, пояснила, що кожного року отримувала щорічну компенсацію на оздоровлення, але в меншому розмірі.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області в судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнала та пояснила наступне. Починаючи з 1996 року у законах України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати", які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших витрат. Виконання ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст. 95 Конституції України та Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема у

розмірах визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні   виплати  особам,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"     та постановою Кабінету Міністрів України від  12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Представник третьої особи на стороні відповідача Міністерство праці та соціальної політики України в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи суб'єкт владних повноважень був попереджений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, особової справи ОСОБА_1, а також надані документи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 48 ЗУ України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 1 і 2 групи в розмірі п'ять мінімальних заробітних плат, ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Відповідно до частини 7 ст. 48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

З дослідженої в судовому засіданні особової справи ОСОБА_1 встановлено, що їй виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення, як інваліду II групи, на підставі розпоряджень Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації від 08.09.2003 року в розмірі 26 гривень 70 копійок, від 07.04.2004 року в розмірі 26 гривень 70 копійок, від 28.01.2005 року в розмірі 26 гривень 70 копійок, від 16.06.2006 року в розмірі 120 гривень, від 12.03.2007року в розмірі 120 гривень..

Проте, розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законами України, становив: станом на

08.09.2003         року - 185 гривень, на 07.04.2004 року - 205 гривень, на 28.01.2005 року - 262 гривні, на 16.06.2006 року - 350 гривень, на 12.03.2007року -400 гривень.

Таким чином загальний розмір належної позивачу компенсації відповідно абз. 2 ч. 4 ст. 48 ЗУ " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить (185+205+262+350+400)х 5 = 7 010, 00 гривень а, оскільки їй фактично було сплачено 320,10 грн. у вигляді компенсації, належна до відшкодування сума становить 6 689 гривень 90 копійок.

Посилання відповідача на те, що позивачу виплачувалась щорічна допомога в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки Верховною Радою України не вносились зміни в ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а Закони України Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік не містили обмежень щодо застосування вищевказаної статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З урахуванням викладеного, виходячи із загальних засад пріоритетності законів перед підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України ,JIpo статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також Закон України Закон України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26.12.2002 року №372-IV, Закон України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005 рік» від

2004                    року №2585-ГУ, Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від

2005                    року№3235-ІУ.

Відповідно до ст.63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Таким чином, вимоги позивача, щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення з відповідача, не відповідають вимогам Закону, оскільки вказані кошти виплачуються за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до вимог ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вино просять.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що дії відповідача не відповідали вимогам статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в зв'язку з чим з метою повного захисту прав позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах та в порядку, встановлених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд вважає необхідним зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради виплатити ОСОБА_1суму недоотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі 6 689 гривень 90 копійок.

Судові витрати по даній справі складає судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивач звільнена від його сплати.

На    підставі викладеного,    керуючись        ст.ст.    2,11,71,86,128,158-163,186    Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради виплатити ОСОБА_1суму недоотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі 6 689 гривень 90 копійок (шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень дев'яносто копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради на користь держави 3 гривні 40 копійок.

Складання постанови в повному обсязі відкласти на 26 жовтня 2007 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.