4
Справа № 0911/3477/2012
Провадження № 22ц/779/488/2013
Категорія 48
Головуючий у І інстанції: Флоряк Д.В.
Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Горейко М.Д., Шалаути Г.І.
секретаря Турів О.М.
з участю: апелянта ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 25 січня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
В грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд із зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки відповідач матеріальної допомоги сім'ї не надає, маючи мінливий дохід, працюючи на тимчасових заробітках, самоусунувся від утримання дитини, а її доходи є недостатніми для утримання дочки, просила стягнути з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 аліменти в твердій грошовій сумі по 1000 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 25 січня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково.
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі по 500 гривень щомісячно до досягнення нею повноліття.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд першої не врахував його тяжкий матеріальний стан та те, що він немає жодних доходів і не має змоги сплачувати аліменти в такому розмірі.
Апелянт також вказує, що на його утриманні є син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 від першого шлюбу, а також мати пенсійного віку, які також потребують матеріального утримання.
На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати, зменшивши розмір призначених судом аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 до 290 гривень.
ОСОБА_4 подала заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просить залишити в силі. Вказує, що посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що в нього на утриманні перебуває неповнолітній син не відповідає дійсності, оскільки його колишня дружина офіційно відмовилася від аліментів та виїхала з сином за межі України і ця дитина усиновлена іншим чоловіком.
В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про зменшення розміру аліментів.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просив залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції на підставі зібраних доказів про матеріальне становище сторін правильно виходив з того, що відповідач є фізично здоровою людиною, може працювати та утримувати дочку і у відповідності із статтею 184 Сімейного Кодексу України правильно вважав, що ОСОБА_2 повинен сплачувати аліменти у твердій грошовій сум, оскільки має нерегулярний дохід та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі по 500 гривень щомісячно на утримання неповнолітньої дочки.
Як встановлено судом та доводиться матеріалами справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14.07.2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.3).
В шлюбі народилася одна дитина: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якої записані сторони по справі і яка проживає з позивачем по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 4), актом обстеження умов проживання (а.с.6-7), довідкою Пнівської сільської ради (а.с.9).
Відповідно до вимог ст.ст. 180,182 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Суд, при визначенні розміру аліментів, повинен враховувати найбільш вагомі обставини, визначені законом, які мають братися ним до уваги при вирішенні спору. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення по справі, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи молодою, працездатною особою, ніде не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває і жодних доказів, як на підставу своїх заперечень щодо неможливості сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі та наявності поважних причин не представив ні суду першої, ні апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.
Посилання апелянта про те, що він не має постійної роботи та що в нього є на утриманні неповнолітній син та мати пенсійного віку не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини не є підставою для звільнення його від обов'язку утримання дочки, а сума 290 гривень, яку він просив з нього стягувати, на думку колегії суддів є недостатньою для нормального фізичного та духовного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та стягнення в її користь з відповідача на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів в твердій грошовій сумі по 500 гривень щомісячно до досягнення дочкою повноліття.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.
Розглянувши справу, в межах поданої заяви та в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 25 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: М.Д. Горейко
Г.І. Шалаута
Згідно з оригіналом
Суддя Я.Ю. Ковалюк