АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/1105/13 Головуючий 1-ої інстанції - Врона А.О.

Категорія - 27 Доповідач - Демченко Е.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Басуєвої Т.А.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що згідно кредитного договору №2312 від 16 червня 2005 року ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 50.000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних, з кінцевим терміном повернення 16 грудня 2005 року.

Зазначав, що зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором поруки укладеним з ОСОБА_2

Посилаючись на те, що відповідачі зобов'язання за кредитним договором не виконали, станом на 14 серпня 2012 року заборгованість за кредитним договором склала 323.438 грн., з яких заборгованість за кредитом 49.717 грн. 40 коп., заборгованість по процентам за користуванням кредитом 127.577 грн. 91 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором 146.142 грн. 69 коп., яку вони просять стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 323.438 грн. та витрати по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про зміну заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду та задоволенні їх позову у повному обсязі, зазначаючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 червня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2312, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 50.000 грн., з умовою з умовою повернення щомісячними платежами строком до 6 грудня 2005 року та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21% річних.

З метою забезпечення кредитного договору №2312 16 червня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Відповідно до умов якого поручитель мав виконати зобов'язання, що витікають з вищевказаного договору, у разі невиконання зобов'язань боржником.

Зобов'язання передбачені кредитним договором відповідачі не виконали, внаслідок чого станом на 14 серпня 2012 року заборгованість за кредитним договором склала 323.438 грн.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України).

Із договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.11) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить положенням ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України.

У цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - 16 грудня 2005 року (п.1.3).

За таких обставин у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_1 щодо повернення кредиту, починаючи з 16 грудня 2005 року, протягом наступних шести місяців.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив, однак, як убачається з матеріалів справи, лише 11 вересня 2012 року, тобто після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку.

Позичальник ОСОБА_1 не оскаржував заочне рішення і в цій частині рішення не переглядалося.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: