ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/26200 28.02.13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»
в особі Центральної філії
до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
про стягнення грошових коштів в порядку регресу
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Горовець Є.М. (довіреність № 26-2-4/37 від 28.12.2012р.);
від відповідача: не з'явились;
В судовому засіданні 28.02.2013р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», позивач) звернулось до суду в особі Центральної філії з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі ВАТ НАСК «Оранта», відповідач) 6 331, 02 грн. основного боргу, 237, 41 грн. трьох процентів річних, а всього - 6 568, 43 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформленого полісом № 19 G - 0365174 від 01.11.2010р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номер АА 1560 ІО, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ВАЗ, державний номер СА 1124 АМ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ВАТ «НАСК «Оранта» позивачем було направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 6 568, 43 грн. в судовому порядку разом із нарахованими 3% річних.
Відповідачем надано відзив на позов, у якому, з посиланням на визначення розміру завданої шкоди пошкодженому у ДТП 15.12.2010р. автомобілю згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності, відзначено про обґрунтованість суми страхового відшкодування саме в розмірі 6 331, 02 грн., що є в межах фактичних витрат страховика.
Справу відповідач просив розглядати без участі представника страхової компанії.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
За договором страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформленого полісом № 19 G - 0365174 від 01.11.2010р. у ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є позивач, застраховано автомобіль Volkswagen Golf, державний номер АА 1560 ІО, страхувальником по договору є ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Довідкою УДАІ при ГУ МВС України в місті Києві за фактом дорожньо-транспортної пригоди, підтверджено, що 15.12.2010р. мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів ВАЗ, державний номер СА 1124 АМ, яким керував Кузьма Олександр Олександрович та Volkswagen Golf, державний номер АА 1560 ІО під керуванням Корнійчука Олександра Володимировича.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Кузьмою О.О. вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Святошинського районного суду міста Києва від 12.01.2011р. у справі № 3-224 2011 рік.
Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер АА 1560 ІО в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 6625 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 10.01.2011р. суб'єктом оціночної діяльності - спеціалістом ТОВ «Естімейт» Нечипоруком В.Г. (свідоцтво ФДМУ про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 8098 від 15.02.20010р.), складає 7 184, 84 грн..
За страховим випадком - ДТП що сталась 15.12.2010р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 116942 від 20.01.2011р. по договору страхування оформленому полісом № 19 G - 0365174 від 01.11.2010р. до виплати визначено суму страхового відшкодування в розмірі 6 331, 02 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 371 від 26.01.2011р..
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ, державний номер СА 1124 АМ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Volkswagen Golf, державний номер АА 1560 ІО, взято на страхування ВАТ НАСК «Оранта» про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/1791855.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія який керував автомобілем ВАЗ, державний номер СА 1124 АМ підтверджена постановою Святошинського районного суду міста Києва від 12.01.2011р..
Цивільно-правова відповідальність Кузьми Олександра Олександровича в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ, державний номер СА 1124 АМ була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1791855).
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Volkswagen Golf, державний номер АА 1560 ІО відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/1791855), а до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, що оформлений полісом № 19 G - 0365174 від 01.11.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ НАСК «Оранта» як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Volkswagen Golf, державний номер АА 1560 ІО.
Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Положення наведеної статті закону передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування право вимоги на відшкодування збитку з особи відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування.
В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу - автомобілю Volkswagen Golf, державний номер АА 1560 ІО у ДТП 15.12.2010р., що визначений звітом суб'єкта оціночної діяльності № 6625 від 10.01.2011р..
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто в розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/1791855) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35 500 грн., франшиза - 0 грн..
Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитку в розмірі 6 331, 02 грн. (6 331, 02 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу підтверджена висновком спеціаліста) - 0 грн. розмір франшизи за полісом ВЕ/1791855) виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.
Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.
До стягнення з відповідача позивачем заявлено суму трьох відсотків річних згідно зі ст. 625 ЦК України у зв'язку з наявним простроченням виплати суми за заявою про виплату страхового відшкодування № 116942, яка отримана відповідачем 17.08.2011р. (підтверджено реєстровим вхідним № 8325 на копії заяви).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Про застосування норм ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, що виникають з договорів страхування зазначено зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».
З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору прострочення відповідача перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 6 331, 02 грн., сума 3% річних за період з 20.09.2011р. по 20.12.2012р. становить 237, 41 грн. та у вказаній сумі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах заявленого позову.
При цьому, викладений у відзиві на позов, текст, в частині:
«враховуючи, що страхувальник не має права вимагати від особи, відповідальної за шкоду, сплати процентів за прострочення страховика, який несвоєчасно виплатив відшкодування, тому таке право не може перейти в порядок суброгації»
взятий відповідачем, очевидно з вищезгаданого Листа Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» (витяг доступний для ознайомлення в інформаційній системі «Ліга»), однак зазначене розглядається в тому контексті, що до позивача, в порядку суброгації, не може переходити право вимоги до страховика винної особи в частині сплачених ним (як страховиком на користь потерпілого) процентів за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.
У вказаному Листі Верховного Суду, суброгацією названо перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, а також відзначено, що при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Зазначене обмеження, згідно викладеної позиції по наведеному випадку, обумовлене саме тим, що страхувальник (особа, що має право на отримання страхового відшкодування згідно договору, потерпілий) не має права вимагати від особи, відповідальної за шкоду (страховика згідно договору) сплати процентів за прострочення страховика, який несвоєчасно виплатив відшкодування (свого страховика до якого звернувся потерпілий, оскільки право вибору належить потерпілому).
Позивачем у даній справі зазначених вимог не заявлялось, оскільки процентів чи штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхового відшкодування по договору страхування що оформлений полісом № 19 G - 0365174 від 01.11.2010р. на користь потерпілого не сплачувалось. Вимога до відповідача складає виключно суму оціненої шкоди, що належна до сплати страховиком згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Факт прострочення відповідачем здійснення страхової виплати по сумі 6 331, 02 грн. (що належить до виплати страховиком у відповідності з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» по полісу ВЕ/1791855), право вимоги по якій перейшло до позивача при виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого (сплачене в сумі 6 331, 02 грн. по договору № 19 G - 0365174 від 01.11.2010р.) у періоді з 20.09.2011р. по 20.12.2012р. підтверджений матеріалами справи, що є підставою для задоволення вимог про стягнення з відповідача заявленої суми 3% річних.
Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська 75, ідент. код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (ідент. код юрид. особи 16467237) в особі Центральної філії (юрид. адреса: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський 19/3, ідент. код 25965081) 6 331, 02 грн. (шість тисяч триста тридцять одну гривню 02 копійки) страхової виплати в порядку регресу, 237, 41 грн. (двісті тридцять сім гривень 41 копійку) 3% річних, 1 609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
дата підписання рішення 04.03.2013
Суддя Р.І. Самсін