Справа № 2-44/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 липня 2008 року Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:

            головуючого судді - Хоролець В.В.

            при секретарі - Костенко Л.О.

            з участю адвокатів - ОСОБА_3

                                               ОСОБА_5

            позивача - ОСОБА_1

            відповідача - ОСОБА_2      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

          З позову ОСОБА_1 вбачається, що в 2005 році у нього виникла необхідність у придбанні легкового автомобіля, однак він не мав можливості оформити кредит на своє ім'я на купівлю автомобіля і за допомогою звернувся, як вказує позивач, до своєї добре знайомої  мешканки АДРЕСА_1ОСОБА_2

          Позивач ОСОБА_1 вказує, що з ОСОБА_2 вони уклали усну угоду про те, що вона оформить на своє ім'я кредитний договір в Великобагачанському відділенні КБ «ПриватБанк» на купівлю автомобіля в кредит, передає автомобіль по довіреності в його розпорядження та володіння, а він сплачує всі належні платежі по оформленню автомобіля та платежі по кредиту, а після повного погашення ним платежів по кредитному договору, ОСОБА_2 переоформляє автомобіль на його, ОСОБА_1 ім'я.

         ОСОБА_1 вказує, що 28.09.2005 року в Великобагачанському відділенні КБ «Приватбанк» на ім'я на той час ОСОБА_2 був оформлений кредитний договір, згідно якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий на ім'я ОСОБА_2 розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АКБІБ «УкрСиббанк» м. Полтави, МФО 331865 НОМЕР_2 на термін до 28 вересня 2010 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 46856,00 грн. на наступні цілі: придбання легкового автомобіля ВАЗ-21114 в сумі 36928.00 грн., і на оплату страхових платежів в сумі 9928 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,75% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,1200 % від суми виданого кредиту помісячно в період сплати, а також суми, розрахованої згідно п.3.11 договору. Погашення заборгованості за цим договором здійснювалося у наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період  з 18 по 24 число кожного місяця позивальник повинен надавати Банку кошти (помісячний платіж) в сумі 1049 грн. 41 коп. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом.

         ОСОБА_1 зазначає, що згідно з усною домовленістю між ним та відповідачем ОСОБА_2, всі витрати по оформленню кредиту та по виплаті щомісячних платежів для погашення кредиту він взяв на себе, і зі своїх особистих коштів при оформленні кредиту сплатив початковий внесок 9222 грн., страхові платежі 2354,16 грн., а всього 11576,16 грн. Також вказує, що  27.09.2005 року при реєстрації автомобіля ВАЗ-21114, 2005 року випуску на ім'я ОСОБА_2, ним було проведено такі платежі - податок транспортного збору з власника транспортного засобу 40 грн., 3% від вартості автомобіля в Пенсійний фонд 1154 грн., за реєстрацію автомобіля  215,45 грн., послуги ДАІ 102,29, номерні знаки 101,70 грн., свідоцтво про реєстрацію 11,46 грн., а всього 1624 грн. 90 коп. Після реєстрація автомобіля Миргородським МРЕВ ДАІ на нього був виданий технічний паспорт, де власником зазначена ОСОБА_2 - серія НОМЕР_4, де вказані технічні дані автомобіля - модель ВАЗ-211140, тип кузова - легковий універсал, колір-синій, шасі НОМЕР_3, повна маса 1550 кг, 1596 куб.см (В), випуску 04.2005 року, державний номерний знак НОМЕР_5.

         Як зазначає позивач, 29.09.2005 року ОСОБА_2 на його ім'я посвідчила нотаріально довіреність, якою уповноважила його представляти її інтереси у відповідних установах з питань, пов'язаних з експлуатацією транспортних засобів, в тому числі з правом керувати автомобілем марки ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5. При цьому з 27.09.2005 року даний автомобіль, як вказує ОСОБА_1, відповідачка передала йому і він знаходився в його користуванні та володінні, він його використовував на власний розсуд і для своїх потреб, він постійно знаходився у нього вдома в АДРЕСА_2, автомобіль був новий, ремонту та іншого обслуговування не потребував. Даним автомобілем за усною згодою з відповідачкою він володів до 30.03.2007 року.

         Вказує, що 30.03.2007 року працівники Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області за вказівкою ОСОБА_2 затримали його і вилучили в нього автомобіль ВАЗ-211140 і з цього часу він знаходиться у відповідачки.

         Посилаючись в позові на норми ст.ст.1166,1167 ЦК України та на те, що в період з 25.10.2005 року по 25.03.2007 року він особисто сплатив платежі по кредитному договору від 28.09.2005 року за придбання автомобіля ВАЗ-211140 в сумі 19314 грн. 34 коп., сплатив кошти при реєстрації автомобіля в Миргородському МРЕВ ДАІ в сумі 1624,90 грн., сплатив початковий внесок 9222 грн. та страхові платежі в сумі 2354,16 грн., а всього сплатив 32515,40 грн., тобто за весь час, коли він володів та користувався даним автомобілем за усною угодою з ОСОБА_2, а з 30.03.2007 року, коли вона порушила їх усну угоду і вилучила з його володіння вказаний вище автомобіль і продовжує утримувати його в себе, таким чином ошукавши його, і він не може користуватися та володіти цим автомобілем, і такими діями йому заподіяна матеріальна та моральна шкода, а відповідачка відмовляється в добровільному порядку повернути понесені ним витрати, пов'язані з купівлею автомобіля, позивач ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду з позовом до ОСОБА_2 і просив суд стягнути з неї на його користь 32515 грн. 40 коп. заподіяної матеріальної шкоди, 1700 грн. заподіяної моральної шкоди та просив стягнути судові витрати - судовий збір в сумі 325,15 грн. та 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 300 грн.

          Ухвалою суду від 20.05.2008 року до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучені ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ПІІ «Акціонерне товариство Автоінвестстрой-Полтава» (а.с.175).

          11.07.2008 року позивач ОСОБА_1 змінив позовні вимоги, подавши уточнюючу позовну заяву, уточнив підстави позовних вимог, посилаючись на норми ст.ст.23,325,334,386,387,536,1212,1213,1214 ЦК України та суми позовних вимог, просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 32 515 грн., що були внесені ним в якості погашення кредиту за придбаний нею автомобіль ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5, 2642 грн. судових витрат в т.ч. і витрат з оплатою правової допомоги адвоката, 3% річних, що становить 975 грн., а всього 36162 грн., та 1700 грн. як відшкодування моральної шкоди (а.с. 211-213).

        В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені ним уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позові та уточнюючій позовній заяві,  і просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 32515 грн., внесених ним в КБ «ПриватБанк» в якості погашення кредиту ОСОБА_2, за які вона придбала майно у вигляді автомобіля ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5, техпаспорт серія НОМЕР_6, 2005 року випуску, понесені ним витрати на оплату судового збору 325 грн. та 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., правовому допомогу в сумі 300 грн., та участь адвоката при розгляді справи в сумі 2000 грн. - а всього цих витрат в сумі 2642 грн., 3 % річних за користування його коштами в сумі 975 грн., а всього стягнути 36162 грн. майнової шкоди та 1700 грн. як відшкодування  моральної шкоди.

         Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалась на те, що вона з ОСОБА_1 як усної, так і письмової угоди про придбання автомобіля на неї для ОСОБА_1 в кредит не укладала, вона особисто уклала договір купівлі-продажу автомобіля, а  кредит на придбання автомобіля ВАЗ-211140 оформляла на себе, оскільки їй автомобіль був потрібен для власних потреб. Також не було ніяких домовленостей про те, що по закінченню сплати нею кредиту вона переоформить автомобіль на ОСОБА_1 і ніяка письмова угода про це між нею та ОСОБА_1 не укладалась. Оскільки вона з ОСОБА_1 в 2005 році підтримувала близькі стосунки, то надала йому довіреність на право керування належним їй автомобілем. Однак ОСОБА_1 використовував його на власний розсуд, використовував без її відома як таксі в м. Полтава. Коли ОСОБА_1 залишив її, вона хотіла повернути автомобіль собі, однак він їй його не віддав і 31.03.2007 року вчинив на ньому дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пошкодив автомобіль. Після оформлення результатів ДТП інспектори ДАІ передали їй автомобіль на зберігання як власнику транспортного засобу. Пояснила, що вона сплачувала за користування кредитом свої кошти, інколи це робили за її прохання працівники банку, власні кошти вона давали їм для сплати кредитних платежів. Вважає позовні вимоги безпідставними і просила суд в задоволенні позову відмовити.

        Представники третіх осіб на стороні відповідача ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ПІІ «Акціонерне товариство Автоінвестстрой-Полтава» в судове засідання не з'явились, ці особи належним чином повідомлені про день і час розгляду справи, від третьої особи ПІІ «Акціонерне товариство Автоінвестстрой-Полтава» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника (а.с.192). 

         Суд, заслухавши пояснення сторін, міркування представників сторін адвокатів в інтересах обох сторін, показання свідків сторони позивача та відповідача, вивчивши докази, що подані на підтвердження позовних вимог та як заперечення щодо заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали подання по справі №1 П-15/07 відносно ОСОБА_2 про закриття кримінальної справи в зв'язку з амністією, відмовний матеріал №291 за заявою ОСОБА_1 про вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_2, адміністративний матеріал №3-1174/07 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.124 КУпАП, і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, виходячи з таких підстав.

         Судом встановлено, що 16 вересня 2005 року між ПІІ «Акціонерне товариство Автоінвестстрой-Полтава» та ОСОБА_2було укладено договір №168/К купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-21114, вартістю 38466,67 грн., а з урахуванням ПДВ 20% - 46160 грн. Згідно п.2.1. цього Договору протягом 1 банківського дня покупець вносить продавцю 20 відсотків вартості автомобіля в розмірі 9232,00 грн., що є задатком з метою забезпечення покупцем своїх зобов'язань по вказаному договору; решта суми автомобіля вноситься протягом 5 банківських днів з моменту реєстрації автомобіля в органах ДАІ - отримання технічного паспорта на автомобіль (а.с.116). Вказаний договір від «Покупця» підписала ОСОБА_2 При цьому довідка-рахунок НОМЕР_7 на автомобіль ВАЗ-21114 видана на ім'я ОСОБА_2 (а.с.129).

        27.09.2005 року на ім'я Лукаш Людмили Василівни Миргородським МРЕВ ДАІ УМВС України в Полтавській області було зареєстровано вказаний вище автомобіль ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5, випуску квітня 2005 року, про що видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (а.с.32). Отже, власником автомобіля ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5 зазначена ОСОБА_2

        При реєстрації 27.09.2005 року за ОСОБА_2 автомобіля ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5 були сплачені такі платежі - податок транспортного засобу з власників - 40 грн., 3% від вартості автомобіля в Пенсійний фонд - 1154 грн., за реєстрацію автомобіля - 215,45 грн.,  в тому числі послуги ДАІ - 102,29 грн., номерні знаки - 101,7 грн., свідоцтво про реєстрацію - 11,46 грн. (а.с.22).

        27.09.2005 року ОСОБА_2 підписала акт прийому-передачі вищевказаного транспортного засобу і прийняла транспортний засіб автомобіль ВАЗ-21114, двигун НОМЕР_9, кузов НОМЕР_3 (а.с.111).

        В цей же день, 27.09.2005 року ОСОБА_2 уклала з АСТ «АИС-Поліс» договір №05/КП-2370 добровільного страхування автомобіля ВАЗ-211140, підписавши його та додаток до цього Договору (а.с.118,119-120).

          28 вересня 2005 року між ОСОБА_2та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №РLV0АІ05550718, згідно п.1.1. якого Банк зобов'язався надати «Позичальнику» кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий на ім'я ОСОБА_2 розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АКБІБ «УкрСиббанк» м. Полтави, МФО 331865 НОМЕР_2 на термін по 28 вересня 2010 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 46856,00 грн. на наступні цілі: придбання легкового автомобіля ВАЗ-21114 в сумі 36928,00 грн., і на оплату страхових платежів в сумі 9928,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,75% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,1200 % від суми виданого кредиту помісячно в період сплати, а також суми, розрахованої згідно п.3.11 договору. Погашення заборгованості за цим договором здійснювалося у наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період  з «18» по «24» число кожного місяця «Позивальник» повинен надавати Банку кошти (помісячний платіж) в сумі 1049,41 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом (а.с.25-26). Зі сторони «Позивальника» даний кредитний договір підписаний відповідачем по справі ОСОБА_2

        На ім'я ОСОБА_2 була видана видаткова накладна № РН-000523 від 29.09.2005 року на автомобіль ВАЗ-21114 на загальну суму 46160,00 грн (а.с.110).

        28.09.2005 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого з метою виконання зобов'язань ОСОБА_2 передала в заставу автомобіль ВАЗ-21114, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_5. Даний договір застави підписаний ОСОБА_2 (а.с.114-115).    

        29 вересня 2005 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої уповноважила його (за попередньою домовленістю) представляти її інтереси у відповідних організаціях з питань, пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу, в т.ч. керувати належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу легковим автомобілем ВАЗ-211140, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, а також бути її представником у відповідних органах, в тому числі в органах Державтоінспекції, підприємствах технічного обслуговування та ремонту, інших організаціях, з питань експлуатації транспортного засобу, його ремонту та проходження техогляду. Довіреність були видана на три роки та дійсна до 29.09.2008 року (а.с.24).                     

         Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

        Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

         Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

         Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.58 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (норма ч.2 ст.59 ЦПК України).

         З банківських квитанцій, що подані відповідачем (а.с. 121-123,124-126,205) вбачається, по кредитному договору №РLV0АІ05550718 від 28.09.2005 року здійснювалося його погашення, при цьому платником цих коштів для погашення частини заборгованості  по кредиту від 28.09.2005 року вказується ОСОБА_2 При цьому документи - видаткову накладну № РН-000523 від 29.09.2005 року, акт прийому-передачі транспортного засобу, кредитний договір від 28.09.2005 року, договір застави рухомого майна, договір купівлі-продажу №168/К, договір №05/КП-2370 добровільного страхування автотранспорту та додаток до нього (а.с.110-120) було подано до суду відповідачем ОСОБА_2, оригінали яких знаходяться у неї.

         З банківських квитанцій, що подані позивачем (а.с.35,219) вбачається, по кредитному договору №РLV0АІ05550718 від 28.09.2005 року здійснювалося його погашення, при цьому платником кредиту вказано ОСОБА_2

        У вищевказаних банківських документах та інших документах, що вказані, відсутні будь-які дані про те, що платником платежів по кредитному договору №РLV0АІ05550718 від 28.09.2005 року є позивач ОСОБА_1 Таких даних не вбачається і з інших документів, що стосувалися сплати відповідних платежів до саме цьому кредитному договору - №РLV0АІ05550718.   

         З банківських квитанцій за 27.09.2005 року та 28.09.2005 року вбачається, що платником страхових платежів по договору страхування є також ОСОБА_2 (а.с.127,128).

         З довідки Миргородського МРЕВ ДАІ УМВС України в Полтавській області про здійснені платежі при державній реєстрації автомобіля ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5 -  податок транспортного засобу з власників в сумі 40 грн., 3% від вартості автомобіля в Пенсійний фонд в сумі 1154 грн., реєстрація автомобіля в сумі 215,45 грн.,  в тому числі послуги ДАІ в сумі 102,29 грн., номерні знаки в сумі 101,7 грн. та свідоцтво про реєстрацію в сумі 11,46 грн. не вбачається, що дані платежі здійснені ОСОБА_1 (а.с.22).

          Станом на 18 лютого 2008 року заборгованість за кредитом, який отримала ОСОБА_2 на придбання автомобіля ВАЗ 211140 д.н.з. НОМЕР_5 відсутня (а.с.152).

          В судовому засіданні свідки сторони відповідача Гришко І.П. та Вороненко О.В. пояснили, що їм було відомо, як працівникам Великобагачанського відділення КБ «ПриватБанк» про те, що Іващенко (на той час Лукаш) Л.В. отримала кредит на придбання автомобіля і на прохання останньої, яка їм залишала кошти для сплати кредитних платежів, вони декілька разів за неї вносили кошти на відповідний рахунок з метою погашення ОСОБА_2 платежів по кредитному договору. Після цього ОСОБА_2 заходила до них і забирала квитанції. Свідок Харченко М.Г. - керуючий філією КБ «ПриватБанк» пояснив, що згідно з внутрішніми інструкціями банку не заборонено будь-яким особам здійснювати платежі по погашення кредиту, при цьому обов'язково особі, яка вносить платіж працівником банку видається квитанція.

         Колишній працівник цього банку Коваленко Ю.І. пояснив, що він декілька раз вносив на прохання ОСОБА_1 гроші, які він залишав для погашення платежів по кредиту ОСОБА_2, який був оформлений на придбання автомобіля. Всі квитанції він зберігав, однак після його звільнення з філії банку вони десь зникли.

         Свідок Штанько В.М. пояснив, що він як сусід неодноразово бачив, як ОСОБА_1 їздив на автомобілі ВАЗ-21114, возив на роботу Іващенко (Лукаш)Л.В., їздив до неї постійно, при цьому ОСОБА_2 пояснювала, що дала йому довіреність на право керування транспортним засобом, оскільки між ними добрі відносини.

         Суд проаналізував уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо підстав і предмету позову, розглянув їх і приходить до висновку, що позивач не надав суду належних доказів того, що кредитний договір на придбання автомобіля ВАЗ-211140  ОСОБА_2 було укладено без наміру створити для відповідачки якісь правові наслідки, про людське око, що ОСОБА_2 було заключено фактично мниму угоду, і що фактичним покупцем вказаного автомобіля є ОСОБА_1, і посилання позивача на це не заслуговують на увагу, оскільки укладення кредитного договору №РLV0АІ05550718 від 28.09.2005 року відбулося згідно вимог цивільного законодавства України, уклавши договір, ОСОБА_2 взяла на себе певні договірні зобов'язання, а отже укладення цього договору створило для неї правові наслідки. Крім цього, подавши для укладення даного кредитного договору довідку про заробітну плату, яка не відповідає дійсності (підробивши довідку про заробітну плату), і отримавши даний кредит (відносно ОСОБА_2 кримінальна справа була закрита на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію» - а.с. 7 подання по справі №1 П-15/07), ЗАБ КБ «ПриватБанк» (та й інші особи, в т.ч. і ОСОБА_1) не ставив будь-яких питань про припинення або розірвання кредитного договору, а ОСОБА_2 продовжувала здійснювати оплату платежів по вказаному вище кредитному договору. В зв'язку з цим посилання позивача ОСОБА_1 на те, що на момент укладення кредитного договору отримувала заробітну плату по 390 грн. і не могла утримати кредит не можуть бути прийняті до уваги в обґрунтування позовних вимог, оскільки це не є обов'язковою умовою для не укладення вказаного договору, або визнання його недійсним.  Поряд з цим позивач ОСОБА_1 не ставив позовних вимог про визнання недійсним договору №168/К купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-21114, вартістю 38466,67 грн., а з урахуванням ПДВ 20% - 46160 грн., що був укладений 16.09.2005 року між ОСОБА_2 та  ПІІ «Акціонерне товариство Автоінвестстрой-Полтава».

         Сама ж ОСОБА_2 має посвідчення водія і має право на керування транспортними засобами (легковими автомобілями) - (а.с.153).        

         В діях ОСОБА_2 правоохоронними органами згідно норм КК України та КПК України не встановлено ознак злочину, передбаченого ст.190 КК України і в порушенні кримінальної справи відносно останньої відмовлено (а.с. 154,155; матеріали дослідженого в судовому засіданні відмовного матеріалу №291).

         Згідно ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян належить вчиняти в письмовій формі.

         Отже, не заслуговують на уваги посилання ОСОБА_1 на те, що він є фактичним покупцем автомобіля ВАЗ-21114 і є стороною по кредитному договору, оскільки як підтвердив і позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, будь-який правочин в письмовій формі про це між ним та ОСОБА_2 не укладався. Про це в своїх запереченнях вказує і відповідачка ОСОБА_2

         В зв'язку з цим суд не приймає до уваги показання свідків позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що фактично автомобіль ВАЗ-211140 брався на ОСОБА_1 Крім цього суд враховує, що ОСОБА_6 є матір'ю позивача, а ОСОБА_7 з 1992 року по 2007 рік (як зазначила) підтримувала з позивачем близькі відносини.

         29 вересня 2005 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої уповноважила його (за попередньою домовленістю) представляти її інтереси у відповідних організаціях з питань, пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу, в т.ч. керувати належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу легковим автомобілем ВАЗ-211140, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, а також бути її представником у відповідних органах, в тому числі в органах Державтоінспекції, підприємствах технічного обслуговування та ремонту, інших організаціях, з питань експлуатації транспортного засобу, його ремонту та проходження техогляду (а.с.24), і ОСОБА_1 мав право керувати вказаним вище автомобілем, однак, виходячи з суті довіреності, вона дана лише на право керування автомобілем, без будь-яких інших прав, пов'язаних з розпорядженням цим транспортним засобом.

         31.03.2007 року в нічний час в селищі Велика Багачка Полтавської області на вказаному вище автомобілі ОСОБА_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, пошкодивши його, внаслідок чого транспортний засіб працівниками ДАІ був переданий  власнику ОСОБА_2 (а.с.156-160,169-172; аркуші 1-6,10 адміністративного матеріалу №3-1174/07).

        Тому не заслуговує на увагу посилання ОСОБА_1 на те, що працівники ДАІ забрали вказаний транспортний засіб за вказівкою відповідачки ОСОБА_2

        Суд проаналізував всю сукупність доказів, що подавалися сторонами на підтвердження позовних вимог та як заперечення на заявлені позовні вимоги і вважає, що як з банківських квитанцій, що досліджені в судовому засіданні, так і з інших доказів не вбачається, що саме позивач ОСОБА_1 здійснив платежі на автомобіль ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5 згідно з умовами кредитного договору №РLV0АІ05550718 від 28.09.2005 року та провів інші платежі, на які він посилається в позовних заявах в обґрунтування позовних вимог на загальну суму 32515 грн.

       Суд не приймає до уваги банківські квитанції на суму 2000 грн.,4055,01 грн., 676,64 грн., 300 грн. (а.с.36-41) та на 650 грн. (а.с.34), на 210 грн., 200 грн., 70 грн., 280 грн., 280 грн., 290 грн. - (а.с. 42), які були подані позивачем ОСОБА_1, оскільки з них не вбачається, що дані кошти вносились згідно з умовами договору безпосередньо на погашення платежів по кредитному договору №РLV0АІ05550718 від 28.09.2005 року.

        Суд вивчив подані в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 розписки про отримання ним в борг грошових коштів в сумі 4000 грн. та 700 грн. у ОСОБА_8, 3000 грн. у ОСОБА_9 та 2060 грн. у ОСОБА_7 (а.с.27,29-31), і оцінює їх критично, оскільки виходячи з характеру цих розписок, їх змісту, які датовані різними датами та роками (29.09.2006 року, 27.02.2007 року, 29.06.2006 року, 21.06.2006 року), ці розписки не підтверджують того, що ОСОБА_1 вніс вказані в розписках кошти як оплату періодичних платежів по кредитному договору, що був укладений ОСОБА_2 28.09.2005 року. Крім цього, суд враховує, що з гр-кою ОСОБА_9 позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах, а ОСОБА_7 раніше підтримувала з ОСОБА_1 близькі відносини і ці особи можуть бути зацікавленими особами по справі на стороні позивача.

          З цих же підстав суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_6 - матері позивача, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Показання свідка ОСОБА_8 не підтверджують того, що ОСОБА_1 сплачував заборгованість по кредитному договору від 28.09.2005 року.

          Свідок ОСОБА_10 - охоронник філії банку КБ «ПриватБанк» пояснив, що ОСОБА_1 привозив цукор, який був реалізований банком і говорив, що необхідно платити кредит. При цьому точно не сказав, чи це був кредит на автомобіль чи інший вид кредиту.       

          Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що бачив, як ОСОБА_1 їздив на автомобілі ВАЗ-211140, однак хто сплачував за даний автомобіль цей свідок достеменно не вказав.

          Що стосується розписки ОСОБА_1 про отримання ним у борг у гр. ОСОБА_12 однієї тони цукру по ціні 3000 грн. (а.с.28) та показань свідка ОСОБА_12, то суд вважає, що ОСОБА_1 не подано письмових доказів на підтвердження того, що кошти від реалізованого цукру були сплачені ним на погашення платежів по кредитному договору №РLV0АІ05550718 від 28.09.2005 року на придбання автомобіля ВАЗ-211140.

         Суд критично оцінює показання свідка сторони відповідача ОСОБА_13, оскільки він перебуває в родинних відносинах з ОСОБА_2 і є зацікавленою особою по справі.

         Показання свідка сторони відповідача ОСОБА_14 суд також не приймає до уваги, оскільки його пояснення не стосуються предмету спору між сторонами. 

         З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не подав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому з цих підстав в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

        Підстав для зняття накладеного ухвалою суду від 05 лютого 2008 року арешту на автомобіль ВАЗ-211140 д.н.з. НОМЕР_5 до набрання рішенням суду законної сили суд не вбачає.  

        На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 208 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,57,58-60,79,88,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні зміненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 36162 грн. та моральної шкоди в сумі 1700 грн. відмовити.

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

     Суддя