АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-2947/2013 р. Головуючий в 1 інстанції -Тітов М.Ю.
Доповідач - Усик Г. І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усик Г.І.
суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» про зобов'язання виплатити надбавку до заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» про зобов'язання відповідача провести перерахунок заробітної плати та здійснити виплату заробітної плати за період з 23.04.2007 р. по 04.04.2012 р. з урахування надбавки за почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» у розмірі 20% ставки посадового окладу, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 11 020 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 23.04.2007 р. і по теперішній час він працює у відповідача. 08.04.1991 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР», за яке відповідно до наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву №117 від 03.03.2006 р. передбачено виплату надбавки у розмірі 20% посадового окладу.
Після його звернення до відповідача з заявою про нарахування та виплату такої надбавки, наказом ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» №48-К від 18.04.2012 р. йому була встановлена доплата за почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» у розмірі 20 % до посадового окладу, однак здійснити перерахунок заробітної плати за попередні роки його роботи з урахуванням зазначеної надбавки, відповідач відмовляється.
Вважав, що внаслідок таких дій позивача були порушені його трудові права на отримання заробітної плати з урахуванням його заслуг, внаслідок чого були заподіяні моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути 11 020 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що посилання суду, як на одну з підстав відмови в задоволенні позову на наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.01.2012 р. №4, яким визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України з державного матеріального резерву від 03.03.2006 р. №117 «Про впорядкування умов оплати праці працівників державних організацій системи державного матеріального резерву» є помилковим, оскільки відповідно до ч. 2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.
Крім того вважав, що суд дійшов помилкового висновку, що виплата надбавки за державне почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» є правом, а не обов'язком відповідача.
Також вказував на помилковість висновку суду про те, що підтвердженням присвоєння йому почесного звання «Заслужений винахідник Української РСР» звання є лише відповідне посвідчення, а не запис у трудовій книжці, та що у зв'язку з ненаданням ним оригіналу посвідчення, відповідач не мав підстав для призначення йому надбавки у розмірі 20% посадового окладу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи убачається, що Указом Президії Верховної Ради УРСР від 08.04.1991 р. ОСОБА_1 присвоєно почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР».
Позивач приймався на роботу до ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» на посаду провідного інженера-конструктора, начальника відділу за строковими договорами з 23.04.2007 р. по 31.12.2007 р., 15.01.2008 р. до 31.12.2008 р., з 02.01.2009 р. по 30.06.2009 р.. з 01.07.2009 р. по 31.10.2009 р., з 02.11.2009 р. по 31.10.2010 р., з 01.10.2010 р. по 30.06.2011 р., з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р., з 01.12.2011 р. по 30.12.2012 р.
Наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 03.03.2006 р. №117 «Про впорядкування умов оплати праці працівників державних організацій системи державного матеріального резерву» надано право керівникам державних організацій у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисі установлювати надбавки працівникам в тому числі за почесні звання України, СРСР - у розмірі 40%, «заслужений» - 20% посадового окладу (ставки заробітної плати). Надбавки за почесне звання встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним почесним званням.
06.04.2012 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування йому доплати за почесне звання «Заслужений винахідник України» та надав оригінал посвідчення «Заслужений винахідник України»
Наказом ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» від 18.4.2012 р. №48-к позивачу встановлено з 02.04.2012 р. доплату за державне почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» у розмірі 20% посадового окладу.
В перерахунку заробітної плати за попередні роки роботи, з урахуванням надбавки за почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР», позивачу відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що призначення надбавки за державне почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» є правом, а не обов'язком відповідача, а отже вимоги позивача про нарахування йому надбавки за почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» з 23.04.2007 р. є безпідставними.
Крім того суд вважав, що підтвердженням існування у ОСОБА_1 вказаного звання є відповідне посвідчення, а не запис у трудовій книжці, а тому відповідач не мав підстав для призначення позивачу надбавки у розмірі 20% посадового окладу до надання ним оригіналу посвідчення.
Також суд послався на те, що згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.01.2012 р. №4 втратив чинність наказ Державного комітету України з державного матеріального резерву від 03.03.2006 р. №117 «Про впорядкування умов оплати праці працівників державних організацій системи державного матеріального резерву».
З таким висновком суду погодитись на можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2, 3 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.01.2012 р. №4 втратив чинність наказ Державного комітету України з державного матеріального резерву від 03.03.2006 р. №117 «Про впорядкування умов оплати праці працівників державних організацій системи державного матеріального резерву».
Однак зазначеним наказом також передбачена надбавка працівникам за почесне звання України і СРСР «заслужений» - 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Наказом ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» №48-к від 18.04.2012 р., ОСОБА_1 встановлено з 02.04.2012 р. доплату за державне почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» у розмірі 20% посадового окладу, тобто право позивача на отримання такої надбавки було забезпечено, однак перерахунок заробітної плати за попередні роки його роботи не здійснено.
Надбавка до посадового окладу за державне почесне звання у розмірі 20 відсотків посадового окладу також була передбачена колективним договором на 2008-2010 роки, та Галузевою угодою на 2010-2011 роки між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудування та приладобудування…., зареєстрованої у Міністерстві праці та соціальної політики України за №9 від 17.02.2010 р.
Щодо посилання суду на те, що для виплати позивачеві надбавки за почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» йому необхідно було надати оригінал посвідчення, то такий висновок суду є помилковим з огляду на те, що в трудовій книжці позивача було здійснено запис про присвоєння йому цього почесного звання. Крім того про це він вказував у особовому листку по обліку кадрів у п.7 - Заслужений винахідник України.
Доводи представника ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» про те, що позивач відмовлявся надавати оригінал посвідчення про присвоєння йому почесного звання є безпідставними, оскільки вони не підтверджені відповідними доказами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 р. «Про трудові книжки» та п. 1.4 наказу №58 від 29.07.2003 р. «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», вимоги про надання оригіналів документів при влаштуванні на роботу обов'язкові лише для первинного запису в трудовій книжці. Відповідальність за записи в трудовій книжці несе організація де здійснено запис та керівник, який посвідчує такий запис печаткою.
У разі сумніву щодо достовірності такого запису, працівник відділу кадрів мав право вимагати у позивача надання йому оригіналу такого посвідчення, однак доказів того, що позивач на вимоги відповідача відмовлявся надавати оригінал посвідчення суду надано не було.
Крім того, як правильно він зазначав, обов'язок по веденню трудових книжок та документації по кадрам, в тому числі підготовка матеріалів для представлення працівників до заохочень, надбавок і нагород покладається на начальника відділу кадрів (п.5.9 посадової інструкції), що не було спростовано представником відповідача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ДП «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» здійснити перерахунок йому заробітної плати за період з 23.04.2007 р. по 02.04.2012 р., з урахуванням надбавки за почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» в розмірі 20% ставки посадового окладу, є законними та обґрунтованими.
Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 11 200,00 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 1000,00 грн., з урахуванням істотності порушень трудових прав позивача та їх тривалості, а також ступеню вини відповідача.
Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114,70 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Державне підприємство «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» здійснити перерахунок та виплатити заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 23.04.2007 р. по 02.04.2012 р., з урахуванням надбавки за почесне звання «Заслужений винахідник Української РСР» в розмірі 20% ставки посадового окладу.
Стягнути з Державне підприємство «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.
Стягнути з Державне підприємство «Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління» на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: