АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 789/57/13Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.
Провадження № 11/789/57/13 Доповідач - Максимович Ю.А.
Категорія - ч.2 ст.286 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Максимовича Ю.А.
Суддів - Тихої І. М., Демченко О. В.,
з участю прокурора - Гарматюка Р.Є.
захисника - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
представника потерпілих - ОСОБА_3
представника цивільного відповідача - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією цивільного відповідача ОСОБА_5 на вирок Теребовлянського районного суду від 17 грудня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимий, непрацюючий,
засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Згідно ст.76 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Стягнуто із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 139 677 грн. 12 коп. майнової шкоди, завданої злочином, та 47 500 грн. моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнуто із ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» в користь ОСОБА_6 2 500 грн. моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнуто із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_7 38 000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнуто із ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» в користь ОСОБА_8 2 000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнуто із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_9 3 300 грн. майнової шкоди, завданої злочином, та 147 450 грн. моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнуто із ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» в користь ОСОБА_9 2 550 грн. моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнуто із ОСОБА_2 судові витрати:
- 843 грн. 84 коп. за проведені судові автотехнічні експертизи;
- 843 грн. 84 коп. за проведену судову транспортну-трасологічну експертизу;
- 1263 грн. 28 коп. за проведені автотоварознавчі експертизи;
- 703 грн. 20 коп. за проведену автотехнічну експертизу.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2, працюючи водієм-експедитором у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та перебуваючи з останньою у трудових відносинах, 28 вересня 2011 року близько 12.50 год. керував технічно-справним автомобілем «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_3, з одним пасажиром, із вантажем вагою близько 2700 кг та рухався зі швидкістю близько 60 км/год автомобільною дорогою «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» у с. Мшанець Теребовлянського району в напрямку м. Чортків Тернопільської області.
Під час руху вказаним транспортним засобом ОСОБА_2, порушуючи вимоги п.п.1.5 (ч.1). 1.10 (в частині визначення понять «безпечна дистанція», «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «проїзна частина», «узбіччя»), 12.1, п.2.3 «б» ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, не врахував дорожню обстановку, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом і швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, безпечно керувати ним та в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкод для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну. Продовжуючи рухатись по вказаній автодорозі на 367+350 км та виявивши перешкоду для руху, а саме попутний автомобіль НОМЕР_1, який почав зменшувати швидкість руху та зупинятись, ОСОБА_2 всупереч вимогам п.п.10.1, 13.1 ПДР України, не дотримався безпечної дистанції, не застосував безпечні методи керування, які б забезпечували поперечну стійкість автомобіля, тобто застосуванням гальмування не зупинив автомобіль, а змінивши напрямок свого руху, виїхав на виділений конструктивно елемент автомобільної дороги, не призначений для руху транспортних засобів - праве узбіччя, що призвело до втрати поперечної стійкості автомобіля, виникнення заносу та відповідно втрати контролю над управлінням автомобіля. Після цього, підсудний продовжив неконтрольований ним рух автомобіля та, не дотримуючись вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, виїхав у стані заносу на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2, який рухався під керуванням водія ОСОБА_6, з трьома пасажирами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 в напрямку м. Теребовля Тернопільської області.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2, потерпілий ОСОБА_12, потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_8 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, пасажир ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми - перелому кісток скелета з ушкодженням внутрішніх органів, від яких 3 жовтня 2011 року помер.
В апеляційній скарзі цивільний відповідач ОСОБА_5 просить скасувати вирок Теребовлянського районного суду від 17 грудня 2012 року в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що відсутня її вина у вчиненому ОСОБА_2 ДТП, моральної шкоди потерпілим вона не завдавала.
Заслухавши суддю-доповідача, представника цивільного відповідача ОСОБА_4, який в судових дебатах погодився із висновком суду першої інстанції про наявність вини цивільного відповідача в заподіяні потерпілим моральної шкоди, однак просить зменшити суму її відшкодування, представника потерпілих ОСОБА_3, який виступивши в судових дебатах вважає вирок суду законним і обгрунтованим, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які в судових дебатах просять вирок суду залишити без зміни, міркування прокурора в судових дебатах про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, при наведених у вироку обставинах, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні і в апеляції не оскаржується.
Кваліфікація діяння ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України є правильною.
Відповідно до п.п.4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до положень п.1) ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
З урахуванням вимог ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як слідує з матеріалів справи, 16.03.2011 року укладено трудовий договір між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_2, відповідно до якого останній був прийнятий на роботу водієм-експедитором (т.2 а.с. 61).
28.09.2011 року ОСОБА_2 виконував свої трудові обов'язки по перевезенню товарів вантажним автомобілем марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_3, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №147/1 (т.2 а.с.63).
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок з відшкодування потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 моральної шкоди лежить на цивільному відповідачі ОСОБА_5, так як засуджений ОСОБА_2 вчинив 28.09.2011 року ДТП під час виконання своїх трудових обов'язків, передбачених трудовим договором, укладеним між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5
Таким чином, цивільні позови потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині стягнення моральної шкоди вирішено правильно.
При цьому, суд першої інстанції належним чином мотивував розмір стягнення з цивільного відповідача моральної шкоди, із врахуванням тих моральних страждань, які перенесли потерпілі в результаті злочину, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Підстав для зменшення розміру стягнення моральної шкоди, про що просив під час апеляційного розгляду представник цивільного відповідача, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, при перевірці вироку суду в апеляційному порядку не встановлено підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись п.п.11, 13 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст.ст. 362, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Теребовлянського районного суду від 17 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
_______________ ________ ____________
Максимович Ю.А Тиха І.М. Демченко О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.А. Максимович