Справа № 4/361/8/13 Головуючий у І інстанції Кічинська

Провадження № 10/780/48/13 Доповідач у 2 інстанції Бех М.О.

Категорія 01.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2013 року Апеляційний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Бех М.О. (доповідач),

суддів - Рудніченко О.М., Загоруйка В.В.,

з участю прокурора - Ляшенка Р.О.,

потерпілого - ОСОБА_2, його представника - адвоката ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією старшого прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2013 року про задоволення скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області про закриття кримінальної справи від 02.11.2012 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, за фактом умисного знищення майна ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

02.11.2012 року слідчим СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області закрито кримінальну справу, порушену за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, за фактом умисного знищення майна ОСОБА_2

На цю постанову ОСОБА_2 подав до суду скаргу, обґрунтовуючи її тим, що 04.03.2008 року він звернувся до Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області з заявою про злочин, по якій 19.03.2009 року, після неодноразового скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, Броварською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу за фактом умисного знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1ст.194 КК України. В ході досудового слідства з'ясовані суттєві обставини, які беззаперечно вказують на організацію ОСОБА_4 повного руйнування будинку й надвірних будівель, розташованих на території домоволодіння АДРЕСА_1, однак слідчим Арнаут Л.П. зроблено висновок про існування між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 цивільно-правових відносин та прийнято рішення про закриття кримінальної справи. При цьому досудовим слідством фактично встановлено, що в січні 2008 року, після смерті ОСОБА_5 - батька ОСОБА_2 - за вказівкою ОСОБА_4, який оплачував надані послуги, бульдозером було знищено спадковий будинок і підсобне приміщення, розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_1, чим спадкоємцям власника майна заподіяно збитки на суму 84 783 грн., однак зроблено висновок про відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, з посиланням на те, що будинок, у якому жив ОСОБА_5, не був зареєстрований, тому фактично йому та в подальшому його спадкоємцям не належав. Зазначене твердження досудового слідства спростовується наявною в матеріалах кримінальної справи копією договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 01.10.1985 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, реєстрація якого в по господарській книзі підтверджується довідкою № 289 від 25.02.2009 року, а також показами юриста МБТІ ОСОБА_7 про утворення комунальних підприємств типу БТІ в 1990-1992 р.р., після чого перереєстрація раніше укладених договорів не носила обов'язкового характеру.

Постановою судді від 05 лютого 2013 року, скаргу ОСОБА_2 на постанову про закриття кримінальної справи, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України задоволено, постанову слідчого скасовано, а матеріали повернуто Броварському міжрайонному прокурору для відновлення досудового слідства.

В своїй апеляції прокурор просить скасувати вказану постанову та постановити своє рішення, яким постанову слідчого про закриття кримінальної справи залишити без змін, а скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апелянт вказує, що суд при винесенні постанови не вказав які саме слідчі дії та оперативно-розшукові заходи необхідно виконати після відновлення досудового слідства у справі.

Крім того, прокурор стверджує, що зазначене в постанові формулювання про необхідність встановити осіб, причетних до зруйнування будинку ОСОБА_5, є неконкретним, оскільки впродовж двох років, в ході розслідування кримінальної справи, органом досудового слідства постійно вживались заходи, спрямовані на дослідження всіх обставин справи та встановлення істини у ній.

Також цей апелянт зазначає, що твердження суду про те, що органом досудового слідства проігноровані неодноразові вказівки Броварської міжрайонної прокуратури, надані в порядку ст.227 КПК України, не відповідає дійсності, оскільки вказана кримінальна справа, а також хід виконання вказівок перебували на постійному контролі Броварської міжрайонної прокуратури, і лише після виконання наданих вказівок СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області у зв'язку з встановленою відсутністю складу злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, було прийнято рішення про закриття кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України.

В запереченнях на апеляцію прокурора, потерпілий ОСОБА_2 просить постанову Броварського міськрайонного суду від 05.02.2013 року залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

Заслухавши суть постанови, повідомлення ким і в якому обсязі вона оскаржується, з'ясувавши думку прокурора, який підтримав подану апеляцію, потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, заперечення на апеляцію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду.

У відповідності до ст..236-6 КПК України (1960 р.), якщо при закритті кримінальної справи, не були дотримані вимоги статей 213 і 214 цього Кодексу, суддя скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення досудового слідства.

Статтею 213 КПК України (1960 р.) передбачено закриття справи при наявності підстав, передбачених у ст..6 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів, закриваючи справу порушену за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України за фактом умисного знищення майна гр.. ОСОБА_2, слідчий керується п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1960 р.).

Зі змісту цієї норми процесуального закону випливає, що кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю в діянні складу злочину, тобто, коли скал злочину в діянні певної особи відсутній, коли встановлено, що кримінально-каране діяння дійсно вчинене, але не даною особою, а іншою, або воно не передбачене чи не розцінюється кримінальним законом як злочин ( не є винним і суспільно небезпечним (не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі).

Проте, погоджуючись з наявністю факту зруйнування будинку АДРЕСА_1, досудове слідство не встановило яка особа конкретно причетна до його зруйнування, і чому дії цієї особи не можуть розцінюватися як злочин, та не прийняло щодо цієї особи відповідного процесуального рішення.

Виходячи з цього, посилання прокурора, як на незаконне рішення суду 1-ї інстанції, на те, що зазначене в постанові суду формулювання про необхідність встановити осіб, причетних до зруйнування будинку ОСОБА_5, є неконкретним, колегією суддів розцінюється як необґрунтоване.

Приймаючи рішення про закриття справи на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України (1960 р.) слідчий мотивував це тим, що «між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 склалися відносини, які регулюються нормами цивільно-правового законодавства».

Таке рішення слідчого жодним чином не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи, оскільки будь-яких доказів цивільно-правових відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, з приводу жилого будинку АДРЕСА_1, немає.

Висновок слідчого про те, що знесений будинок нікому не належав і не міг нікому належати після смерті ОСОБА_5, оскільки ніде не був зареєстрований, суперечить доказам, наявним у матеріалах кримінальної справи - договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідченого секретарем виконавчого комітету Літкінської сільської ради 01.10.1985 року, та довідці №289 Літківської сільської ради від 25.02.2009 р., згідно якої будинок АДРЕСА_1, за записами в погосподарській книзі Літківської сільської ради за 2006-2010 роки, належав ОСОБА_5.

Ці та інші докази могли бути підставами для визнання права власності на спадкове майно за спадкоємцями ОСОБА_5

За обставин, коли досудовим слідством постанова про закриття кримінальної справи винесена без дотримання вимог ст..213 і 214 КПК України (1960 р.) вона визнаватися законною не може, про що вірно зазначив суд 1-ї інстанції у своїй постанові від 05.02.2013 року.

З огляду на наведене посилання апелянта, як на незаконність постанови суду, на те, що в ній не вказано які саме слідчі дії та оперативно-розшукові заходи необхідно виконати після відновлення досудового слідства у справі, не можуть вважатися переконливими, оскільки скасована постанова слідчого за свої змістом не відповідає вимогам ст..214 КПК України (1960 р.), а її висновки - зібраним в ході розслідування справи доказам.

Керуючись ст..ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 р.) апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляцію прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області залишити без задоволення, а постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2013 року про задоволення скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області про закриття кримінальної справи від 02.11.2012 року - залишити без змін.

Головуючий -

Судді -