Справа № 2-542/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі: судді Бечко Є.М.

при секретарях Очерет О.В., Широян В.В.

за участю представника позивача

ОСОБА_1 , сторін,

представника відповідачів ОСОБА_2

Ю.В. представника третьої особи

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про продовження строку на прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності,

встановив:

Позивачка просить визнати поважними причини пропуску строку на прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_8 та продовжити його, визнати частково недійсним видане 05.03.2003 року на ім'я ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину № 1-903, визнати за нею право власності на 5/24 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.03.2003 року померла її мати ОСОБА_8, якій на праві власності належало 5/12 частин будинку по вул. Седнівській,

21 кв. 2 у м. Чернігові. Після смерті матері спадкоємцями залишались вона та її

рідний брат ОСОБА_9 Заповіту мати не залишала, тому спадщину вони

повинні були отримувати за законом. Зазначила, що 21.08.2003 року, ще до

закінчення шести місяців з дня смерті матері звернулася до Першої

Чернігівської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини, повідомивши,

що спадкоємцем є ще брат, де сказали, що повідомлять коли необхідно буде

з'явитись для оформлення спадщини і вона почала чекати.

Після смерті брата 04.06.2006 року їй стало відомо, що він отримав свдоцтво про право на спадщину на вказаний будинок лише на себе одного, умисно приховавши від нотаріуса про наявність її як ще одного спадкоємця, незаконно тим самим позбавивши її долі у спадщині.

Також дізналась, що заява, яку вона подавала у нотаріальну контору в 2003 році загублена і не зареєстрована у встановленому порядку. Зазнчила, що від спадщини вона не відмовлялась і тому має право на рівну частину у спадковому майні.

У судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позов не визнали, зазначили, що позивачка не приймала участі у догляді за хворою матір'ю та, крім того, пропустила строк позовної давності.

Представник Першої Чернігівської державної нотконтори в останнє судове засідання не з'явилась, про розгляд справи сповіщалась належно, в попередньому судовому засіданні підтвердила факт звернення позивачки з заявою, однак через помилку у зазначенні імені померлої та через незвернення позивачки вона не була призвана до спадкування.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явились.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд, доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2003 року померла ОСОБА_8, якій на праві власності належало 5/12 частин будинку по вул. Седнівській, 21 у м. Чернігові (а.с. 37).

Після смерті матері спадкоємцями за законом є позивачка ОСОБА_4 та її рідний брат ОСОБА_9

Наявність заповіту в судовому засіданні не встановлена.

З матеріалів справи вбачається, що, 18.08.2003 року, ще до закінчення шести місяців з дня смерті матері позивачка звернулася до Першої Чернігівської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини, повідомивши, що спадкоємцем є ще брат, однак у заяві помилково зазначено, що 02.03.2003 року померла ОСОБА_10.

З викладеного випливає, що позивачка своєчасно звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але з вини працівників нотконтори було допущено помилку, а отже не може бути застосовано норму, що регулює правовідносини щодо продовження строку на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в зв'язку з чим у даній частині позовних вимог належить відмовити.

Позивачка просить визнати частково недійсним видане 05.03.2003 року на ім'я ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину № 1-903, однак, відповідно до положень ст. ст. 1301, 1302 ЦК України за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право власності, в зв'язку з чим нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину та, крім того, свідоцтво на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, лише якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, або в інших, встановлених законом випадках.

Враховуючи, що відповідно до ст. 5 ЦК України регулювання правовідносин здійснюється на основі чинного законодавства в задоволенні

даної позовної вимоги та відповідно і до вимоги про визнання права власності у порядку спадкування належить відмовити.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Оскільки після смерті матері ОСОБА_4 зверталася до нотконтори з заявою про прийняття спадщини, суд вважає, що позивачка не пропустила строк позовної давності для звернення з вимогою про визнання права власності, про що зазначили відповідачі, однак з підстав та у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 88, 209, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 267, 1220, 1261, 1268, 1269, 1272, 1300, 1301 ЦК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.