Справа № 2-737/2012 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.

Провадження № 22-ц/780/1226/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 01.03.2013

У Х В А Л А

іменем України

28 лютого 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та застосування наслідків недійсності правочинів,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 29 травня 2008 року між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір, за яким він отримав кошти в сумі 166532 доларів США на споживчі потреби терміном на 10 років із розрахунку 14 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком і третьою особою ОСОБА_4 29 травня 2008 року укладено договір іпотеки належних їй будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1. Посилався, що умови укладеного кредитного договору щодо видачі кредиту у доларах США суперечать цілій низці нормативно-правових актів та порушують його права і охоронювані законом інтреси. Вказував, що єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня, а тому надання кредиту і його оплата в іноземній валюті є валютними операціями і згідно ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» потребують отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, яка у банку відсутня, що свідчить про незаконність укладеного договору. Вважав, що на підставі ст.203, 215, 227 ЦК України кредитний договір слід визнати недійсними. Вказував, що у зв'язку із недійсністю кредитного договору, підлягає визнанню недійсним договори іпотеки. Просив визнати недійсними: кредитний договір від 29 травня 2008 року, договір іпотеки від 29 травня 2008 року та застосувати наслідки недійсності правочинів та виключити з державного реєстру іпотек запис про іпотеку та заборону відчуження майна.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити в повному обсязі,

- 2 -

посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, їх неявка згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки на підставі ст.ст.203, 215, 227 ЦК України, суд обгрунтовував свої висновки недоведеністю позовних вимог і як наслідок відсутністю передбачених законом підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ст.227 ЦК України правочин юридичної оосби, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2008 року між позивачем і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір, за яким позивач отримав готівкою кошти в розмірі 170000 доларів США на споживчі потреби терміном на 10 років із розрахунку 14 % річних із одночасною сплатою комісії 3468 доларів США (а.с.11-22). В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та майновим поручителем ОСОБА_4 29 травня 2008 року укладено договір іпотеки належних останній будинку і земельної ділянки площею 0,1332 га по АДРЕСА_1 (а.с.23-29).

Також судом встановлено, що укладений сторонами кредитний договір з додатками відповідає діючому цивільному законодавству, містить всі суттєві умови, повну і детальну інформацію про права і обов'язки його учасників, порядок отримання і повернення кредиту, розмір платежів, відповідальність сторін.

Відповідно до п.15.7 кредитного договору перед його підписанням банк надав ОСОБА_2 в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, а також інформацію, передбачену «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджену постановою Правління НБУ 10 травня 2007 року (а.с.20).

Крім того, судом встановлено, що на момент видачі кредиту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» мав банківську ліцензію НБУ № 10 від 11 жовтня 2006 року з дозволом № 10-4 від 11 жовтня 2006 року на право здійснення валютних операцій та додатком до дозволу з переліком таких операцій (а.с.148-150).

За таких обставин, з урахуванням того, що кредитний договір та договір іпотеки відповідають актам цивільного законодавства, докази про укладення вказаних договорів

- 3 -

внаслідок відсутності відповідного дозволу (ліцензії) відсутні, то суд обгрунтовано відмовив у визнанні їх недійсними.

Доводи апеляційної скарги про те, що видача кредиту в іноземній валюті є порушенням законодавства, не грунтуються на законі.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного кнтролю».

Статтею ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Тобто у разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Як вище вказувалося на момент видачі кредиту у доларах США ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» мав банківську ліцензію НБУ з дозволом на здійснення валютних операцій, а тому видача кредиту у валюті відповідає вимогам закону.

Решта доводів апеляційної скарги не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову про визнання правочинів недійсними.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

- 4 -

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________