Справа № 1013/7406/12 Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.

Провадження № 22-ц/780/1279/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 01.03.2013

У Х В А Л А

іменем України

28 лютого 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 20 лютого 2008 року між банком і відповідачкою було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальниці кредит для придбання нерухомого майна в розмірі 132072,61 швейцарських франка строком на 24 роки із сплатою за користування коштами плаваючої відсоткової ставки, яка обраховується за формулою. Вказував, що за умовами кредитного договору відповідачка мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків станом на 11 лютого 2010 року має прострочену заборгованість в сумі 1834,36 швейцарських франків по кредиту і 3668,41 франків за відсотками. Письмова вимога банку про погашення боргу відповідачкою не виконана. Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, просив стягнути з відповідачки на користь банку борг за кредитом станом на 11 лютого 2010 року в розмірі 959015,34 грн., з яких 926225,55 грн. - тіло кредиту, 32789,79 грн. - відсотки, 42268,87 грн. - пеня, 75 грн. - штраф та судові витрати.

У зв'язку із заміною кредитора у спірних правовідносинах згідно положень ст.37 ЦПК України позивач ПАТ «ОТП Банк» замінений на ТОВ «ОТП Факторинг Україна», який подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, де просив стягнути з відповідачки на користь товариства борг за кредитним договором станом на 15 жовтня 2012 року в розмірі 5228940940,97 грн., з яких 1057518,56 грн. - тіло кредиту, 263707,37 грн. - відсотки, 3907715,04 грн. - пеня та судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в позові, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обстаивн справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

- 2 -

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачка ОСОБА_2 не виконує передбачені кредитним договором обов'язки по поверненню отриманих кредитних коштів шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону, умов кредитного договору та договору про відступлення права вимоги є підставою для дострокового стягнення на користь нового кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна заборгованості в повному обсязі.

Також суд прийшов до висновку, що наявність виконавчого напису про звернення стягнення на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки, який не виконаний, не перешкоджає застосуванню позивачем іншого способу захисту прав у вигляді стягнення кредитних коштів з боржника.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно статей 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За положеннями статей 512-514,516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання. До нового кредитора переходять у повному обсязі права первісного кредитора у зобов'язанні. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачка отримала в банку для придбання нерухомості кредит готівкою в розмірі 132072,61 швейцарських франків строком на 24 роки із сплатою за користування коштами плаваючої відсоткової ставки (а.с.5-9). Повернення кредиту згідно п.1.5 кредитного договору було передбачено шляхом внесення позичальницею щомісячних платежів за кредитом і відсотками відповідно до графіку платежів (а.с.7).

Встановлено, що позичальниця ОСОБА_2 порушила обов'язки по поверненню кредиту, погашала кредит нерегулярно, а з січня 2010 року припинила погашення кредиту, має прострочену заборгованість. Письмова вимога банку про необхідність дострокового поверенння кредиту, направлена відповідачці 15 жовтня 2009 року, залишена без задоволення (а.с.11-12).

- 3 -

Також, судом встановлено, що 5 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого банк відступив товариству право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором, укладеним 20 лютого 2008 року з позичальницею ОСОБА_2 (а.с.214-221). Згідно п.4.1 договору банк передав товариству всі кредитні документи, що підтверджують права нового кредитора і обов'язок боржника, а також направив позичальниці цінним листом повідомлення від 15 листопада 2010 року про відступлення права вимоги за кредитним договором, зазначивши про необхідність виконання всіх зобов'язань на користь товариства (а.с.216-223).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, невиконання відповідачкою ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 20 лютого 2008 року на користь нового кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» порушує його права, які підлягають до захисту, а тому суд обгрунтовано задоволив позов і стягнув із відповідачки на користь позивача борг за кредитним договором в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна» свого статусу як фінансової установи, яке надає йому право вимоги за кредитним договром, безпідставні і спростовуються наявним в матеріалах справи, витягом із статуту, в п.2.1 якого чітко вказано, що товариство є фінансовою установою (а.с.224). Такі доводи в тому числі спростовуються свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і довідкою ЄДРПОУ, в якій вказано код та вид діяльності, зокрема: фінансова діяльність, фінансове посередництво, надання кредитів (а.с.225-226).

Необгрунтовані посилання апелянта на недоведеність наданого позивачем розрахунку боргу, поскільки, збільшуючи позовні вимоги, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надав суду відповідний розрахунок боргу, процентів та пені (а.с.230), в якому чітко і доступно наведені як належні до сплати суми, так і фактично сплачені позичальником, а також строки сплати. Вказаний розрахунок боргу відповідачкою не спростований. Крім того, позивач надав повну виписку із особового рахунку позичальниці ОСОБА_2 на 13 аркушах, де відображено весь рух коштів за період із 20 лютого 2008 року по 19 жовтня 2012 року, кожний із аркушів завірений печаткою (а.с.232-245).

Колегія суддів не знаходить підстав для застосування строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, на що посилається апелянт у скарзі, поскільки всупереч вимогам ч.3 ст.267 ЦК України відповідачка чи її представник до ухвалення рішення не зробили в суді першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності при вирішенні спору, що стверджується відсутністю такої заяви в технічному записі судового засідання та відсутністю в матеріалах справи відповідної письмової заяви.

Доводи апелянта щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки у вигляді пені, колегія суддів вважає безпідставними, поскільки положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача (п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»). Поскільки відповідачка чи її представник не зробили в суді першої інстанції заяви про зменшення розміру пені, то підстави для зменшення розміру пені відсутні.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

- 4 -

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________