Судове рішення #28219301

Справа № 1013/6209/2012 Головуючий у І інстанції Кісілевич П.І.

Провадження № 22-ц/780/1255/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 50 01.03.2013



У Х В А Л А

іменем України


28 лютого 2013 року м.Київ


Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» про стягнення заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и л а :


У червні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що вона працювала у відповідача ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» на посаді начальника виробництва із 1996 року. Наказом відповідача від 28 травня 2012 року її звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КзпПУ. Вказувала, що при звільненні відповідач не провів з нею розрахунку, заборгувавши 28849 грн., що включає заробіток за квітень-травень 2012 року, грошову компенсацію за невикористану відпустку. У зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь заробітну плату в сумі 28849 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.


Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути із відповідача на користь позивачки заробітну плату в розмірі 23152,93 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити задоволити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.


Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

- 2 -


Задовольняючи позов частково та стягуючи борг по заробітній платі, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач на порушення вимог закону своєчасно не виплачував позивачці заробітну плату, мав перед нею борг по заробітку, на порушення вимог закону не виплатив позивачці належний їй розрахунок при звільненні.

Відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд послався на те, що позивачка поновлена на роботі рішенням суду від 30 серпня 2012 року, а відтак підстави стягувати середній заробіток відсутні.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до положень ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення, Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду начальника виробництва. Наказом відповідача № 83-к від 28 травня 2012 року позивачку звільнено з роботи за п.1 ст.40 КзпПУ у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с.3).

Також судом встановлено, при звільненні позивачки відповідач не провів з нею розрахунку та не виплатив їй заборгованість по заробітку за квітень-травень 2012 року, а також компенсацію за невикористану відпустку, що призвело до порушення її прав, які підлягають до захисту (а.с.18,23). Під час розгляду справи відповідач виплатив позивачці 5696,07 грн. (а.с.22).

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив позов частково і стягнув на користь позивачки борг по заробітку, належний при звільненні в розмірі 23152,93 грн.


Доводи апеляційної скарги про те, що у відношенні відповідача гоподарським судом порушено справу про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому, стягуючи кошти із відповідача, суд порушив вимоги ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» необгрунтовані.

Відповідно до ч.6 ст.12 вказаного Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Отже суд правильно стягнув заробітну плату.

Колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні посилання апелянта на те, що вирішуючи спір суд не з'ясував законність звільнення позивачки, зокрема не з'ясував чи дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві. Дані обставини не стосуються предмету спору і не підлягають з'ясуванню, поскільки в даній справі позивачка не оскаржує законність свого звільнення, а просить стягнути заборгованість по заробітку при звільненні.


З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

- 3 -


Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -


у х в а л и л а :


Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.






Головуючий : ___________________







Судді : ___________________ ________________


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація