ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
01 лютого 2013 р. № 20/5005/1257/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Заріцької А.О.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Козир Т.П.,
Малетича М.М.,
Панової І.Ю.
розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 13.09.2012
у справі№ 20/5005/1257/2012
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада"
доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції
проприпинення правовідношення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровською апеляційного господарського суду від 02.07.2012, у задоволенні позову про припинення правовідношення, згідно укладеного договору поруки від 23.08.2006 № 014/3175/190, відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2012 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012 залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.09.2012 у справі № 20/5005/1257/2012 у якій просить скасувати дану постанову, та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про припинення правовідношення за договором.
Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 13.06.2006 у справі № 9/459пн, від 08.11.2011 у справі № 5021/267/2011, від 13.12.2011 у справі № 11429/3-17, від 08.11.2011 у справі № 37/311-04, від 20.09.2006 у справі № 15/241пн, ухвали Верховного Суду України від 13.07.2006 у справі № 9/431пн та від 02.08.2006 у справі № 9/459пн мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 13.09.2012 у справі № 20/5005/1257/2012, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про припинення правовідносин за договором поруки з огляду на відсутність підстав для його припинення, передбачених статтею 559 ЦК України та виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, враховуючи відсутність підстав для визнання грошових вимог відповідача погашеними відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки станом на час прийняття оскаржуваних рішень, провадження у справі №Б29/334-09 про банкрутство позивача перебувало на стадії розпорядження майном і ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів (в якій зазначається про визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів заявлених після закінчення строку встановленого для їх подання або не заявлених взагалі), не приймалась.
Водночас, у постанові від 13.06.2006 у справі № 9/459пн, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову про припинення правовідносин зі стягнення грошових коштів за наказом господарського суду Луганської області від 07.03.2002 зі справі № 6/5, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що дані грошові вимоги є погашеними відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та припинились на підставі статті 598 ЦК України.
Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.
Постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2011 у справі № 5021/267/2011, від 13.12.2011 у справі № 11429/3-17 та від 08.11.2011 у справі № 37/311-04, на які посилається заявник, не можуть бути доказами неоднакового застосування одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки предметом судового розгляду в справі № 20/5005/1257/2012, про перегляд постанови у якій просить заявник, є припинення правовідносин за договором поруки, в той час як предметом позову у справі № 5021/267/2011 є стягнення заборгованості по наданій поворотній фінансовій допомозі та розірвання договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, у справі № 11429/3-17 - стягнення вартості неоплаченої електроенергії, пені та 3% річних, у справі № 37/311-04 - визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду України від 28.11.2006 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2006 у справі № 15/241пн та рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2006, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на нечинність постанови Вищого господарського суду України від 20.11.2006 у справі № 15/241пн, на яку посилається заявник, вона не може розглядатись як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що до судових рішень, на які в заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, оскільки згідно з пунктом 1 рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року №8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "найвищий судовий орган", "вищий судовий орган", "касаційне оскарження", які містяться у статтях 125, 129 Конституції України, визначення у частині другій статті 125 Конституції України Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції". Тому не може братися до уваги посилання заявника на ухвали Верховного Суду України від 02.08.2006 у справі № 9/459пн та від 13.07.2006 у справі № 9/431пн.
З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116- 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" у допуску справи № 20/5005/1257/2012 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяА.Заріцька
Судді Т.Данилова
Т.Козир
М.Малетич
І.Панова
KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)