№ справа:118/3779/2012Головуючий суду першої інстанції:Паніна Павліна Євгенівна

№ провадження:11/0190/2205/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. Ф.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.,

Суддів Корольова М.П., Радіонова І.І.,

За участю прокурораСулейманової Д.Н.,

при секретарі засуджених захисників потерпілого представника потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу по апеляціям засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_15 та прокурора,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Рівне, Рівненської області, громадянин України, маючий вищу освіту, що працював дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим, одружений, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 368 КК України і йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 365 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки, а також штрафом у розмірі 8500 гривен;

- за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 368 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки та конфіскацією всього особистого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворішим йому остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки, а також штрафом у розмірі 8500 гривень та конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ст. 54 КК України його позбавлено спеціального звання - лейтенант міліції.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець смт. Миколаївка, Сімферопольського району, АР Крим, громадянин України, маючий вищу освіту, що працював старшим оперуповноваженим ВКМСД Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим, не одружений, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2

визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 368 КК України і йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 365 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки, а також штрафом у розмірі 8500 гривен;

- за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 368 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки та конфіскацією всього особистого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворішим йому остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки, а також штрафом у розмірі 8500 гривень та конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ст. 54 КК України його позбавлено спеціального звання - капітан міліції.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець м. Кенчелі, Азербайджан, громадянин України, маючий вищу освіту, що працював старшим оперуповноваженим ВКМСД Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим, не одружений, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3

визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 368 КК України і йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 365 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки, а також штрафом у розмірі 8500 гривен;

- за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки без конфіскації всього особистого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворішим йому остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, органах державної влади та міського самоврядування, пов'язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки, а також штрафом у розмірі 8500 гривень та без застосування конфіскації всього особистого майна.

Згідно із ст. 75 КК України його звільнено від основного покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки без застосування конфіскації.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої системи.

На підставі ст. 54 КК України його позбавлено спеціального звання - лейтенант міліції.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_15 30000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виправдано за ст. 307 ч. 2 КК України у зв'язку з недоведеністю у скоєнні злочину.

Згідно вироку, 07.12.2011 року близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, діючи за попередньою змовою, під приводом виконання оперативно-розшукових заходів, не повідомили керівництво Центрального РВ СГУ ГУ МВС України в АР Крим про проведення даних заходів, з метою вимагання грошових коштів, перевищуючи владу і службові повноваження, без складання процесуальних документів незаконно затримали жителя Сімферополя ОСОБА_15 При цьому ОСОБА_8 і ОСОБА_9, застосувавши фізичне насильство, заламали йому руки, повалили на землю, стали завдавати удари ногами і руками в область голови і грудної клітки, чим заподіяли ОСОБА_15 легкі тілесні ушкодження.

В цей час ОСОБА_10 на автомобілі ВАЗ 2115 перекрив рух автомобіля потерпілого ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, оглянув салон автомобіля і у відсутність понятих провів особистий огляд свідка ОСОБА_17, який знаходився у вищезгаданому автомобілі ВАЗ 21099.

Застосувавши насильство до ОСОБА_15, зломивши його волю до опору, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 незаконно, у відсутності понятих провели огляд його особистих речей, в ході якого виявили і вилучили паспорт громадянина України, підкинули на місце затримання пакет, загорнутий в білу серветку, з невстановленою речовиною, при цьому не складали процесуальних документів, пов'язаних із затриманням і виявленням вказаної речовини, не викликали слідчо-оперативну групу Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим для проведення огляду місця події і фіксації слідів злочину, після чого зажадалии у ОСОБА_15 5000 гривень за відмову у порушенні кримінальної справи відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ст. 307 КК України. Продовжуючи свою злочинну діяльність вони примусили потерпілого вийти на зв'язок з родичами для того, щоб вони передали 5000 гривень для вирішення питання про відмову у порушенні кримінальної справи.

Близько 20 години 07.12.2011 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 посадили потерпілого в автомобіль ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 і доставили його з місця затримання із с. Перового Сімферопольського району на вул. Воровського в м. Сімферополі на автостоянку біля магазина «Red Scorpio», де були затримані співробітниками оперативної групи Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим.

В апеляції прокурор просить вирок Сімферопольського районного суду АР Крим скасувати. Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним, тому що висновки суду не відповідають обставинам справи, при призначенні покарання суд неправильно застосував кримінальний закон та призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особам засудженим. Просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 винними по всім епізодам обвинувачення і призначити покарання у виді позбавлення волі.

В апеляції захисник ОСОБА_14 просить вирок Сімферопольського районного суду АР Крим скасувати у частині визнання винним ОСОБА_9 за ст. 365 ч. 2, ч. 2 ст. 15 та ст. 368 ч. 3 КК України. Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним.

Апелянт вказує, що у матеріалах справи є порушення кримінального процесу, дізнання було одностороннім та неповним, слідчі дії були проведені слідчим з перевищенням їм його посадових повноважень.

Апелянт просить звернути увагу, що при постановленні вироку судом не були враховані обставини, які можуть впливати на покарання.

В апеляції потерпілий ОСОБА_15 просить вирок Сімферопольського районного суду АР Крим скасувати, постановити новий вирок та призначити ОСОБА_10 покарання без застосування ст.ст. 69, 75 КК України та призначити усім засудженим покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України з реальним відбуттям покарання у вигляді позбавлення волі. Свої доводи мотивує тим, що вирок постановлений з порушенням кримінально-процесуального закону, призначене судом покарання не відповідає тяжкості скоєних злочинів та особам засуджених.

В апеляції захисник ОСОБА_11 просить вирок Сімферопольського районного суду АР Крим скасувати та кримінальну справу у відношенні ОСОБА_8 закрити у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу злочину. Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним та необґрунтованим.

В апеляції засуджений ОСОБА_8 просить вирок Сімферопольського районного суду АР Крим скасувати у частині визнання його винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч. 2, 368 ч. 3 КК України, кримінальну справу відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу злочину. Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним та необґрунтованим.

Апелянт вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та при постановленні вироку має місце порушення норм процесуального права.

В апеляції засуджений ОСОБА_9 просить вирок Сімферопольського районного суду АР Крим скасувати у частині визнання його винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч. 2, 368 ч. 3 КК України та постановити новий вирок, яким виправдати його. Свої доводи мотивує тим, що у матеріалах справи є порушення кримінального процесу, дізнання було одностороннім та неповним, слідчі дії проведенні слідчим з перевищенням ним його посадових повноважень.

Апелянт вказує, що при постановленні вироку були враховані не всі докази та обставини справи.

Заслухав доповідача, провівши судове слідство і дебати, в яких прокурор підтримав апеляцію потерпілого і державного обвинувача, представник потерпілого підтримав апеляцію державного обвинувача і апеляцію потерпілого, засудженні і їх захисники підтримали свої апеляції і заперечили проти апеляцій державного обвинувача та потерпілого, надав останнє слово засудженим, перевіривши доводи апеляцій та матеріали справи, колегія дійшла висновку про те, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи прокурору АР Крим для організації додаткового розслідування за наступних підстав.

Згідно вимогам ст. 22 КПК України (1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого.

Згідно вимогам ст.ст. 131, 132 КПК України (1960 року) притягнення особи як обвинуваченого можливе лише коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, при цьому постанова слідчого про притягнення цієї особи як обвинуваченого має бути мотивованою, у неї повинно бути зазначено злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому.

З цього виходить, що постанова про притягнення особи як обвинуваченого повинна бути викладена таким чином, щоб обвинувачення було конкретним і відповідало фактичним обставинам справи.

По даній кримінальний справі ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ці вимоги закону виконані не в повному обсязі, досудове слідство проведено однобічно, ряд обставин, що мають значення по справі, не з'ясовані, ряду встановлених обставин органи досудового слідства не дали належної оцінки, а постанова про притягнення ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як обвинувачених викладені у спосіб, який позбавив суд першої інстанції можливості постановити законний і обґрунтований вирок.

Так, у обвинуваченні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначено, що 07 грудня 2011 року вони під приводом проведення оперативно-розшукових заходів затримали потерпілого ОСОБА_15

Оскільки з показань обвинувачених і свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 по справі є дані про те, що оперативна інформація про незаконний обіг наркотичних засобів відносно ОСОБА_15 була зареєстрована 07.12.2011 року, органам досудового розслідування було необхідно більш ретельно перевірити показання обвинувачених і свідків про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виїхали у с. Перово саме з такою метою - реалізації оперативної інформації відносно конкретної особи.

Проте органи досудового слідства ці обставини не з'ясували і пред'явили обвинувачення таким чином, що із його зміста неможливо встановити чи дійсно, згідно з обвинуваченням, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заздалегідь умовились скоїти злочин, затримати безпідставно потерпілого, побити його, обвинуватити у тому, чого він не скоїв і вимагати з нього хабар, чи, навпаки, вказані особи виконували свої службові обов'язки, намагаючись розкрити злочин, але при цьому перевищили владу і службові повноваження та вимагали хабар у потерпілого.

В обвинуваченні, крім того, відсутні дані про те, де, коли і за яких обставин відбулася змова між ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на скоєння злочину.

Згідно обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 при незаконному затриманні ОСОБА_15 застосували фізичне насильство до потерпілого, звалили його на землю, побили, заподіявши тілесні ушкодження.

Після цього ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 незаконно провели догляд особистих речей потерпілого, вилучили у нього паспорт громадянина України на його ім'я і «умисно підкинули йому полімерний пакет з речовиною, у склад якої входить психотропна речовина амфетамін, який привезли з собою на автомобілі «Шкода Октавія» реєстраційний номер НОМЕР_2».

Далі у обвинуваченні є зазначення про те, що «після виявлення і вилучення наркотичної речовини обвинувачені зажадали у ОСОБА_15 5000 гривень за відмову у порушенні кримінальної справи відносно нього за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, перевозка або збут наркотичних речовин».

Як виходить з цього обвинувачення, слідчі органи не встановили де, коли, за яких обставин обвинувачені придбали амфетамін, з якою метою і хто саме привіз його до місця злочину, яка роль кожного з них у цьому злочині з урахуванням того, що ОСОБА_10 приїхав на місце наступного затримання не в автомобілі «Шкода Октавія», на якому, згідно обвинувачення, був привезений амфетамін.

Органами досудового слідства не вказано, хто саме з трьох обвинувачених підкинув психотропний засіб потерпілому і за яких саме обставин це відбулося.

Органами досудового слідства не встановлено і в обвинуваченні не вказано які саме дії ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 свідчать, на думку органів розслідування і державного обвинувача, про збут психотропних речовин.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також прекурсорів потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми реалізації всупереч законам «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою, тощо).

Як виходить з вказаної постанови під збутом розуміється реалізація, у даному випадку психотропної речовини, тобто збуту з однієї сторони відповідає придбання психотропної речовини іншою стороною.

Застосувавши не передбачений законом термін «підкинули» психотропну речовину, органи досудового розслідування поставили під сумнів кваліфікацію цих дій обвинувачених як збут психотропних речовин.

Обвинувачення ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по даному епізоду також суперечливе: вказавши, що спочатку обвинувачені підкинули психотропну речовину потерпілому, а потім виявили її, органи досудового слідства не послалися на обставини, які б свідчили про те, що саме у потерпілого було виявлено і вилучено психотропну речовину.

Разом з тим, з матеріалів кримінальної справи виходить, що згідно протоколу огляду місця події полімерний пакет з порошкоподібною речовиною виявлено не в потерпілого ОСОБА_15, а на місці його затримання після того, як його доставили у відділ внутрішніх справ.

Коли і хто залишив на місці події цей пакет, органи досудового слідства не встановили і у постанові про притягнення ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як обвинувачених не зазначили.

За таких обставин неконкретне обвинувачення позбавляло суд можливості зробити правильний висновок про те збули чи не збули підсудні психотропний засіб, «підкинули» потерпілому чи виявили у нього психотропну речовину, є чи не має в їх діях склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Пред'явивши ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення у замаху на отримання хабара, органи досудового розслідування також неконкретно сформулювали обвинувачення, не вказали які конкретні дії обіцяли обвинувачені виконати на користь потерпілого і чи мали вони можливість згідно зі своїми службовими повноваженнями такі дії виконати.

Як виходить з матеріалів справи, захисники і обвинувачені звертали увагу на недоліки, неповноту і неправильність досудового розслідування, у своїх клопотаннях просили закрити справу у зв'язку із відсутністю достатніх доказів.

У судовому засіданні захисником ОСОБА_12 за такими ж підставами заявлено клопотання про повернення справи на додаткове розслідування. Суд відмовив у задоволенні клопотання, але разом з вироком виніс окрему постанову на ім'я прокурора Автономної Республіки Крим, у якій вказав на порушення кримінально-процесуального закону по справі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на досудовому розслідуванні і недбалість у оформленні матеріалів справи. З оглядом на викладене суд першої інстанції обґрунтовано вказав на сумнів у доведеності вини ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у збуті психотропних речовин.

Таким чином, судова колегія вважає, що порушення вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства, неповнота досудового слідства позбавили суд першої інстанції можливості постановити законний і обґрунтований як обвинувальний, так і виправдувальний вирок відносно ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у зв'язку з чим вирок відносно ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягає скасуванню у повному обсязі.

У зв'язку із скасуванням вироку, також підлягає скасуванню окрема постанова суду відносно ОСОБА_21 і ОСОБА_22

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України ( 1960 року) і п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_15 та прокурора задовольнити частково.

Вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_8., ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасувати у повному обсязі.

Справу ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 направити прокурору АР Крим для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без змін.

Окрему постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року відносно свідків ОСОБА_22 і ОСОБА_21 скасувати

Судді

Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Радіонов І.І.