№ справа:1-48/11Головуючий суду першої інстанції:Михайлов

№ провадження:11/190/261/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЯзєва С.О.

СуддівДорошенко Т.І., Опанасюка О.Д.

За участю прокурораМатвійчук С.Л.

засудженого захисників потерпілогоОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 січня 2011 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Грушине Первомайського району Харківської області, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.4 ст.187 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.3 ст.289 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

У відповідності зі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.70 КК України відповідно на 12 та 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їм майна.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальних збитків 5995 грн. та моральної шкоди 300000 грн., по 152998 на користь кожного з потерпілих.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в рівних частках в дохід держави судові витрати по справі у вигляді витрат на проведення експертиз в загальній сумі 9564,86 грн., по 3188,30 грн. з кожного.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_7, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинили розбійний напад та вбивство ОСОБА_11, заволодівши належним йому майном та використовуваним транспортним засобом при наступних обставинах.

31.01.2010 року, приблизно о 23-00 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_9 прибули на пр. Кірова у м. Сімферополі в район зупинки громадського транспорту «площа ім. Куйбишева», де діючи за попередньою змовою, спільно та злагоджено між собою згідно заздалегідь розробленого плану, запропонували ОСОБА_11, що керував автомобілем ГАЗ-3110, реєстраційний номер НОМЕР_1, перевезти їх у с. Мазанка Сімферопольського району, де, приблизно о 24-00 год., біля будинку АДРЕСА_1, діючи спільно та узгоджено, з метою вчинення розбійного нападу та заволодіння майном, умисного вбивства, застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, напали на ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_9 схопив його за руки, а ОСОБА_5 завдав кілька ударів кулаком по голові й обличчю. ОСОБА_11 зробив спробу втекти від нападників, однак ОСОБА_5 та ОСОБА_9 наздогнали його і стали наносити численні удари по голові та тулубу. Подавивши волю потерпілого до опору, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 посадили ОСОБА_11 на заднє сидіння автомобіля ГАЗ-3110, реєстраційний номер НОМЕР_1, після чого незаконно заволоділи цим автомобілем, здійснивши рух до с. Ізобільне Нижньогірського району АР Крим.

01.02.2010 року, приблизно о 02-00 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у с. Ізобільне зустрілися з ОСОБА_7, після чого на вищевказаному автомобілі прибули до недобудованого будинку на околиці села, де приблизно у 200 м від зазначеного місця витягли потерпілого з машини, при цьому ОСОБА_7 забрав у нього мобільний телефон «Нокіа-6233». Діючи спільно та злагоджено, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 з метою припинення подальших спроб потерпілого до опору, стали наносити численні удари ногами по голові та тулубу ОСОБА_11, внаслідок чого потерпілий знепритомнів. Взявши ОСОБА_11 під руки вони довели його до бетонної труби діаметром 1,5 м, розташованої в 30-ти метрах від стовпа лінії електропередач №19 на околиці с. Ізобільне та помістили потерпілого в дану трубу.

У цей же день, приблизно о 03-00 год., ОСОБА_5 витяг з капюшона вдягненої на ньому куртки тканинний шнурок та разом з ОСОБА_7 заліз у трубу, а ОСОБА_9 залишився на поверхні труби спостерігати за навколишнім оточенням. Перебуваючи у трубі, ОСОБА_7 освітлював простір за допомогою ліхтаря, а ОСОБА_5 накинув тканинний шнурок на шию ОСОБА_11 із силою здавив органи шиї петлею, в результаті чого від механічної асфіксії в результаті удавлення петлею настала смерть потерпілого.

Убивши ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 заволоділи його майном на загальну суму 2995 грн., після чого зробили спробу виїхати з місця вчинення злочинів на автомобілі потерпілого, проте не змогли витягти його з бруду та залишили у полі на околиці с. Ізобільне.

В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи правильності кваліфікації своїх дій та доведеності вини, просить вирок в частині призначення покарання змінити, призначивши йому покарання на певний строк.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що призначена судом вища міра покарання у виді довічного позбавлення волі є необґрунтовано суворою та не відповідає його особі.

На думку апелянта, при призначенні покарання суд першої інстанції у повній мірі не врахував явку з повинною, сприяння розкриттю злочину, його молодий вік, а також вчинення ним злочину вперше.

Визначаючи обставини, які обтяжують покарання, суд не правильно прийшов до висновку про його знаходження під час вчинення умисного вбивства у стані алкогольного сп'яніння. Алкогольні напої він закінчив вживати не пізніше 19-00 год. 31.01.2010 року, вбивство ОСОБА_11 було вчинено 01.02.2010 року, приблизно о 03-00 год., тобто через 8 годин після вживання алкоголю. Проміжок часу у 8 годин свідчить про скоєння ним вбивства не у стані алкогольного сп'яніння.

На думку апелянта, всупереч вимог ст.67 КК України суд врахував в якості обставин, які обтяжують покарання, скоєння ним особливо тяжких злочинів, непоправимі наслідки у вигляді смерті потерпілого, що настала виключно внаслідок лише його дій, відсутність каяття у вчиненому.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляції та доповнення до неї і в останньому слові просив їх задовольнити, захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляції засудженого, прокурора та потерпілого ОСОБА_8, які просили апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України 1960 року.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів, за які він засуджений, знайшла своє підтвердження у ході судового засідання та підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, що не оспорюється в апеляції.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Зокрема суд правильно встановив, що вчинені ОСОБА_5 злочини в силу ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких.

За місцем проживання та навчання засуджений ОСОБА_5 характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, раніше не судимий.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності обставин, які пом'якшують покарання засудженого.

Так, за матеріалами справи ОСОБА_5 протягом досудового слідства визнавав пред'явлене йому обвинувачення частково, намагаючись знизити ступінь своєї вини та пом'якшити відповідальність, у судовому засіданні відмовився давати показання, при перегляді відеозапису відтворення обстановки та обставин події злочину за його участю заявив, що не впізнає особу, яка приймає в ньому участь. Дані обставини не можуть свідчити про те, що засуджений сприяв розкриттю злочинів. Явку з повинною ОСОБА_5 написав, будучи фактично викритим у вчинених злочинах, розуміючи, що зібрані докази вказують на його причетність

За таких обставин, доводи апелянта про те, що судом не враховані обставини, які пом'якшують його покарання, такі як явка з повинною та сприяння розкриттю злочинів, не знайшли свого об'єктивного підтвердження.

В якості обставини, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_5, суд обґрунтовано визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, що знайшло свої підтвердження матеріалами кримінальної справи. При допиті в ході досудового слідства в якості підозрюваного засуджений ОСОБА_5 давав показання, згідно з якими напередодні злочинів він вживав міцні алкогольні напої: горілку у кількості приблизно 450 гр та розчинений спирт у кількості 50 гр. (т.1 а.с.187-196) Як у ході досудового слідства, так і у суді першої інстанції засуджений ОСОБА_9 підтверджував знаходження ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння. (т.8 а.с.56) Крім того, в доповненні до апеляції засуджений визнав, що напередодні вчинення злочинів, не менш ніж як за вісім годин до вбивства потерпілого, він вживав алкогольні напої у приблизній кількості 500 гр.

Доводи засудженого ОСОБА_5 щодо неправильного застосування кримінального закону в частині визнання в якості обставини, яка обтяжує покарання, вчинення ним умисного вбивства потерпілого у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими, оскільки ця обтяжуюча покарання обставина застосована судом до сукупності всіх злочинів, вчинених засудженим.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, активну роль та ступень участі ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, підвищену суспільну небезпеку вчиненого, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на певний строк та необхідності призначення довічного позбавлення волі, що відповідає вимогам кримінального закону та загальним принципам призначення покарання. Підстав для застосування до ОСОБА_5 покарання на певний строк колегія судів не вбачає.

Молодий вік засудженого ОСОБА_5 та перше притягнення до відповідальності не є достатніми підставами для пом'якшення призначеного йому покарання.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що безумовно тягнуть скасування вироку, у справі не встановлено.

За таких обставин, апеляція засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 365-366 КПК України 1960 року колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 січня 2011 року у відношенні ОСОБА_5 - залишити без змін.

Судді

Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Опанасюк О.Д.