Номер провадження № 22-ц/785/205/13

Головуючий у першій інстанції Барвенко

Доповідач Федорова А. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,

при секретарі: Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 травня 2012 року та додаткове рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 червня 2012 року за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, з участю третьої особи Відділу держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, з участю третьої особи Відділу держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

Уточнивши позовні вимоги, позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4. При житті 24 жовтня 2007 року вона склала заповіт, згідно з яким заповіла належний їй житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в рівних частках кожному; земельну ділянку площею 5,45 га, розташовану на території Красносільської сільської ради Комітернівського району Одеської області - ОСОБА_3- в розмірі 2,00 га і ОСОБА_2 -в розмірі 3,45 га. У встановлений законом строк вони звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини и отримали свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок. Однак нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки, які їм заповіла ОСОБА_4

Посилаючись на ці обставини, позивачі просили задовольнити їх позовні вимоги, визнати за ОСОБА_3 і ОСОБА_1, за кожним, право власності на земельну ділянку, площею 510 кв.м., що складає 1\2 частину від земельної ділянки, загальною площею 1020 кв.м. (0,1020 га); визнати право власності в порядку спадкування на земельну ділянку, площею 5,45 га: за ОСОБА_3- на земельну ділянку, площею 2,00га, за ОСОБА_2- на земельну діляку площею 3,45 га, в дробовому співвідношенні.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Представник третьої особи Відділу держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області вважав позовні вимоги необґрунтованими з тих підстав, що не встановлено коло спадкоємців, та після відчуження спадкодавцем частини земельної ділянки не були встановлені нові межові знаки земельної ділянки, яка залишилася у власності відчужувача.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 і ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 червня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3,ОСОБА_1 і ОСОБА_2

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, і які правові норми регулюють ці правовідносини.

Рішення суду та додаткове рішення цим вимогам закону не відповідають.

Встановлено, що предметом даного спору є спадкове майно - земельні ділянки, площею 0,102 га і 5,45 га, які належали ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, і які вона заповіла позивачам: ОСОБА_3.(сину), ОСОБА_1 і ОСОБА_2(онукам).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачі не довели своїх вимог, не надали суду матеріали спадкової справи і відомості щодо кола осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Суд дійшов до висновку, що нотаріус правильно відмовив позивачам у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтв про право на спадщину: на земельну ділянку, площею 0,102 га, у зв'язку з тим, що після відчуження частини земельної ділянки спадкодавець не відновила межі земельної ділянки та не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, що залишилася у її власності, та на земельну ділянку, площею 5,45 га, через те,що нотаріус і суд позбавлені можливості самостійно визначити розмір часток у вигляді арифметичного дробу. Відмову в задоволенні позовних вимог суд обґрунтував і тим, що у справі немає доказів віднесення позивачів до першого ступеня споріднення щодо спадкодавця, тому суд позбавлений можливості визначити розмір ставки оподаткування об'єктів спадщини.

Проте, такі висновки суду є необґрунтованими і не відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4. На день її смерті відкрилася спадщина на майно, яке належало їй на праві приватної власності: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1; земельна ділянка, виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 1020 кв.м., на якій розташований житловий будинок; земельна ділянка, площею 5,45 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

При житті 24 жовтня 2007 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла житловий будинок з надвірними спорудами та відповідною земельною ділянкою ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в рівних частках кожному, а земельну ділянку, площею 5,45 га, - ОСОБА_3 в розмірі 2,00 га, і ОСОБА_2 в розмірі 3,45 га.

Спадкоємці за заповітом ОСОБА_3 (син спадкодавця) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (онуки спадкодавця) прийняли спадщину і звернулися до нотаріуса з відповідними заявами у встановлений законом строк. Дочка спадкодавця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини, і вимог про право на обов'язкову частку у спадщині не заявляла (спадкова справа, а.с.128-172)

27 вересня 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом кожний на 1\2 частину житлового будинку, розташованого на земельній ділянці, площею 1020 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Листом за № 2160/02-14 від 19 жовтня 2011 року державний нотаріус Савицька О.В. відмовила ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,102 га (1020 кв.м.) з тих підстав, що ОСОБА_4 при житті здійснила відчуження частки земельної ділянки, площею 0,060 га від загальної земельної ділянки, площею 0,1620 га, та не отримала новий державний акт на змінену земельну ділянку.

Листом за №2156/02-14 і № 2157/02-14 від 19 жовтня 2011 року державний нотаріус Савицька О.В. відмовила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 5,45 га, через те, що у заповіті розмір часток у спадщині не вказаний у вигляді арифметичного дробу.

Таким чином, право позивачів на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом не визнано.

За правилами ч.1 ст.3 та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Право на захист цивільних прав та інтересів визначено статтями 15,16 ЦК України, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, а також інші способи, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 1216,1217,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з матеріалів справи, право приватної власності спадкодавця ОСОБА_4 на зазначені земельні ділянки посвідчено Державним актом 111-ОД № 086078 від 20 листопада 2003 року про передачу землі, площею 5,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державним актом ЯА № 290468 від 13 квітня 2005 року, виданим на земельну ділянку, площею 0,1620 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Встановлення в натурі меж спірних земельних ділянок, прийом земельних ділянок в натурі підтверджено відповідними актами, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

За договором купівлі-продажу земельної ділянку від 19 квітня 2005 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_8 і ОСОБА_9 земельну ділянку, площею 0,060 га, яка є частиною земельною ділянки, площею 0,1620 га, відповідно до плану, що є невід'ємною частиною цього договору. Цей договір зареєстрований в Красносільській сільській раді за № 428 від 16 травня 2005 року. 26 серпня 2005 року ОСОБА_8 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,060 га.

Згідно з додатком до акта встановлення в натурі меж земельної ділянки від 30 червня 2005 року встановлені в натурі межі придбаної ОСОБА_8 земельної ділянки, в якому також зазначені межі землі ОСОБА_4 (а.с.21-22,210-212)

Дійсно за життя ОСОБА_4 не оформила новий державний акт на змінену земельну ділянку, однак при цьому у її власності залишилася земельна ділянка, площею 1020 га, на якій розташований житловий будинок, про що зазначено у свідоцтвах про право на спадщину на житловий будинок, виданих позивачам ОСОБА_3 і ОСОБА_1

Таким чином, на момент відкриття спадщини право на зазначену земельну ділянку належало спадкодавцеві і не припинилося внаслідок її смерті. Неотримання державного акта на змінену земельну ділянку не позбавляє спадкодавця права власності на залишену частину земельної ділянки, а спадкоємців - права спадкувати майно, яке залишилося на момент відкриття спадщини.

Посилання у рішенні на те, що не встановлено коло осіб, яке має право на обов'язкову частку у спадщині, суперечить матеріалам спадкової справи, в якій є заява дочки спадкодавця ОСОБА_6, яка відмовилася від спадщини. Інші особи, які вважають себе спадкоємцями ОСОБА_4, якщо такі є, до нотаріальної контори не зверталися і не заявляли своїх прав на спадкове майно.

Необґрунтованим є висновок суду про те, що неможливо визначити розміри часток земельної ділянки, площею 5,45 га, у вигляді арифметичного дробу.

Згідно з державним актом від 20 листопада 2003 року земельна ділянка, яка передана ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, має загальну площу 5,45 га. На підставі державного акта у заповіті площа земельної ділянки також зазначена 5,45 га, від якої спадкодавець заповів ОСОБА_3-2,00 га, ОСОБА_2-3,45 га. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу і зареєстрований у спадковому реєстрі. Зазначення у заповіті площі земельної ділянки в га заміст арифметичного дробу не позбавляє спадкоємців права на спадщину та отримання кожним з них свідоцтва про право на спадщину за заповітом із визначенням часток у спадщині згідно з ч.2 ст.1296 ЦК України.

Тому частка кожного зі спадкоємців у вигляді арифметичного дробу складає: 2,00 га від 5,45 га = 40/109ч. 3,45 га від 5,45 га = 69/109 ч., і ці вимоги підлягають задоволенню.

Висновок суду щодо необхідності встановлення розміру податку при вирішенні даного спору не заснований на законі, оскільки питання про сплату спадкоємцями податку до бюджету вирішується після отримання спадщини в порядку, визначеному ст.174 Податкового Кодексу.

Крім того, суд не звернув увагу на те, що відповідачі у справі - Красносільська сільська рада Комінтернівського району Одеської області та Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області не заперечували проти позовних вимог, не оспорювали права позивачів на спадкове майно - земельні ділянки. Проти апеляційних скарг відповідачі також не заперечують.

За таких обставин підстави для відмови в задоволенні позовних вимог відсутні. Невизнані права спадкоємців за заповітом ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Рішення суду та додаткове рішення не відповідають вимогам ст.ст.212,213,214 ЦПК України, підлягають скасуванню на підставі п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 травня 2012 року та додаткове рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 червня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_10, ОСОБА_3 до Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, з участю третьої особи Відділу держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3, за кожним, право власності на земельну ділянку площею 510 кв.м., що складає 1\2 частину від земельної ділянки загальною площею 1020 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 3,45 га, що складає 69/109 частин від земельної ділянки, загальною площею 5,45

га, розташованої на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, що складає 40/109 частин від земельної ділянки загальною площею 5,45 га, розташованої на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Є.Федорова

Судді: А.П. Заїкін

М.В. Процик