№ справа:5/0107/289/2012Головуючий суду першої інстанції:Гнусарев

№ провадження:11/0190/1426/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Кунцов В. О.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКапустіної Л.П.,

СуддівКунцова В.О., Соловйова М.В.,

За участю прокурораАблякімової З.В.,

засудженого захисника потерпілої представника потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 19 грудня 2012 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Нижнегорського району, с. Михайлівка, громадянин України, одружений, працюючий начальником відділу забезпечення ПАТ «Кримський вино-коньячний завод», з вищою освітою, одружений, проживаючий: АДРЕСА_1, раніше не судимого

визнаний винним та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України до 200 годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1850,66 грн. витрат, пов'язаних з її лікуванням, 3500 грн. за правову допомогу, 8 000грн. моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_7 за наступних обставин.

ОСОБА_5 08.05.2012р. приблизно о 18год., знаходячись за місцем свого проживання, у дворі АДРЕСА_1, в ході конфлікту з ОСОБА_7, який виник на грунті тривалих особистих неприязних стосунків, схопив двома руками зі спини ОСОБА_7, штовхнув її крізь вхідні двері в коридор належного її будинку № 18, внаслідок чого потерпіла впала на підлогу, вдарившись лівим боком. Своїми необережними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому медіального виростку лівої великої мілкової кістки з переходом на мищелкове піднесення, які відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров'я.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким виправдати його у вчиненні злочину, за який він засуджений, мотивуючи тим, що ударів він їй не наносив, а зачинив у кімнаті її будинку, закривши за нею двері, де саме вона впала та отримала ушкодження йому невідомо, показання свідків, які суд поклав в основу обвинувального вироку сумнівні, показання потерпілої ОСОБА_7 неправдиві. Показання свідків, які безпосередньо знаходились поруч в момент конфлікту та пояснювали, що він не бив та не штовхав потерпілу, судом необґрунтовано не взяті до уваги.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою апеляцію та його останнє слово, в якому він просив поставити щодо нього виправдувальний вирок, його захисника ОСОБА_6, що підтримав апеляційні вимоги свого підзахисного, потерпілу ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8, які заперечували проти її задоволення, а також прокурора, який підтримав їх думку, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Не дивлячись на невизнання своєї вини засудженим ОСОБА_5, вона об'єктивно підтверджена сукупністю зібраних доказів по справі, яким судом дана належна правова оцінка.

Доводи засудженого в апеляції про те, що показання потерпілої ОСОБА_7 суперечливі, необґрунтовані.

Так, потерпіла ОСОБА_7 дала аналогічні та послідовні показання як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, згідно яким 08.05.2012р. вона перебувала у себе вдома, за адресою: АДРЕСА_1 приблизно о 18 год. почула шум у дворі, коли відкрила двері будинку, побачила групу молодих людей, з якими також був ОСОБА_5, які носили шифер. З метою перешкодити цьому вона стала на шифер (висотою 30-40 см) і почала питати у них, що вони роблять, на що вони ніяк не реагували, тільки ОСОБА_5 сказав, що йому необхідно прибрати шифер. Вона випустила собаку, а молоді люди, крім ОСОБА_5, вибігли з двору. Після цього, ОСОБА_5 підійшов до неї, схопивши її обома руками за обидва її передпліччя сильним ривком, круговим рухом скинув її з шиферу, від чого вона впала на землю, а він завдав їй кілька ударів ногою в область куприка. Вона піднялася з землі, а ОСОБА_5 став їй викручувати руки та силою штовхати в будинок, від чого вона впала в коридорі на ліву частину тіла. ОСОБА_5 закрив вхідні двері в будинок, при цьому своїми ногами відштовхував її ноги, коли закривав двері. Перебуваючи в приміщенні будинку, вона доповзла до стаціонарного телефону і подзвонила в міліцію /а.с. 29/.

Показаннями на досудовому слідстві і в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 підтверджено, що 08.05.2012 року, вона перебувала у себе у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2, почула шум, вийшла на двір і побачила що у дворі будинку, де проживає ОСОБА_7, знаходяться люди, серед яких був ОСОБА_5 ОСОБА_7 знаходилася у себе на подвір'ї та стояла на шифері, хтось хватав її за руки, вона кричала щоб її не чіпали. Як ОСОБА_7 впала на землю не бачила. Потім з двору вибігли зазначені молоді люди, вона почула як хтось кричав "затягуй її в будинок!". Потім, приблизно через 15 хвилин, вона вийшла з двору і побачила, що там вже нікого немає. Надалі вона дізналася про те, що ОСОБА_7 була побита у себе у дворі ОСОБА_5 /ас. 52/.

Згідно показань на досудовому слідстві і в суді свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, підтверджено, що в ході конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який відбувся приблизно о 18.00 год. 08.05.2012 року за адресою: АДРЕСА_1, вони бачили як ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_7 і вона від цього впала в пройму вхідної двері свого будинку. Після цього ОСОБА_5 став закривати двері, де в цей час перебувала ОСОБА_7 вони не бачили, але остання дуже сильно кричала /а.с. 50, 51/.

Показаннями на досудовому слідстві і в суді свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 за якими приблизно о 18.00 год. 08.05.2012 року вони на прохання ОСОБА_5 приїхали за адресою: АДРЕСА_1, допомогти перенести шифер. ОСОБА_7 перешкоджала їм, кинулася на ОСОБА_5 з палицею, при цьому останній вихопив у неї з рук палицю, щоб уникнути отримання травми. ОСОБА_5 взяв ОСОБА_7 під плечі, і супроводжував її в будинок, після чого закрив за нею двері і тримав їх руками. ОСОБА_7 перебуваючи в приміщенні будинку, заспокоїлася і припинила сваритися, а ОСОБА_5 закрив собаку і вони продовжили переносити шифер. Після того як вони перенесли шифер, відразу поїхали додому. /а.с. 72,73/.

Дослідженими в ході судового слідства протоколом допиту експерта ОСОБА_14, яка підтвердила висновки експертизи та додатково пояснила, що згідно з висновком № 365 від 14.09.2012 року гр. ОСОБА_7 заподіяні ушкодження у вигляді закритого перелому медіального виростка лівої великогомілкової кістки з переходом на мищелкове піднесення, синець в області грудної клітини зліва, обох верхніх кінцівок. Беручи до уваги морфологічні особливості ушкоджень їх локалізацію, характер, дані відтворення обстановки та обставин події від 03.10.2012 року, з участю потерпілої ОСОБА_7 і фототаблиці до нього, слід вважати, що закритий перелом медіального виростка лівої великогомілкової кістки з переходом на мищелкове піднесення утворилися в результаті не прямої травми, тобто в результаті різкого бічного відхилення лівої гомілки з наступним падінням потерпілої на площині (з висоти власного зросту), синці на обох верхніх кінцівках утворилися в результаті дії тупого предмета (предметів) з обмеженою діючою поверхнею, в даному випадку можливо пальців рук. Синець в області грудної клітини зліва утворився в результаті дії тупого предмета як і при ударі. Ушкодження могли утворитися за тих умов, про які розповіла і показала при відтворенні обстановки та обставин події гр. ОСОБА_7 /а.с. 71/.

Даними протоколу очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 підтверджені їх попередні показання щодо обставин події злочину /а.с. 54,55/.

Даними протоколу очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_12, в ході якої обидва підтвердили свої попередні показання /а.с. 92-94/.

Даними протоколу очної ставки між потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_13 підтверджені їх попередні показання /а.с. 95-97/.

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілої ОСОБА_7, в ході якого остання детально описала та показала про обставини спричинення їй засудженим тілесних ушкоджень /а.с. 56-70/.

Висновками судово-медичної експертизи КРУ "Бюро СМЕ" № 365 від 14.09.2012 року підтверджено, що у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому медіального виростка лівої великогомілкової кістки з переходом на мищелкове піднесення, які відносяться до середнього за критерієм тривалого розладу здоров'я, згідно п.2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року. Синці грудної клітини зліва, обох верхніх кінцівок не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень /а.с. 45-48/.

Аналіз викладених доказів обґрунтовано дав підстави суду зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 128 КК України та правильно кваліфікувати його дії за вказаною статтею кримінального закону, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Судова колегія погоджується з критичною оцінкою, яка дана судом першої інстанції показанням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 в тій частині, що ОСОБА_5 не завдавав потерпілій будь-яких пошкоджень, оскільки вони є друзями засудженого. Крім того, матеріали щодо правдивості їх показань виділені в окреме провадження постановою слідчого від 17.10.2012р., після перевірки яких буде прийняте відповідне процесуальне рішення (а.с. 98-101).

Крім того, як вбачається з показань усіх допитаних по справі свідків, в т.ч. і ОСОБА_12 з ОСОБА_13, а також самого засудженого, потерпіла мала задовільний стан здоров'я, будь-які тілесні ушкодження в неї відсутні, вільно пересувалась, про що свідчить поведінка останньої, яка перешкоджала перенесенню шиферу, ставши на нього ногами, що при наявності виявлених в неї тілесних ушкоджень, описаних у висновку судово-медичної експертизи, було б неможливим.

Таким чином, не визнання ОСОБА_5 своєї вини вірно розцінено судом як намагання уникнути відповідальності за вчинений внаслідок злочинної недбалості, злочин. Тем більше він сам не заперечує, що заштовхнув потерпілу у її будинок та зачинив там, оспорюючи той факт, що ОСОБА_7 внаслідок саме його дій падала та отримала тілесні ушкодження. Однак, його доводи спростовуються дослідженими судом доказами у їх сукупності, показаннями потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, висновками СМЕ та ін., які є послідовними та логічно доповнюють один одне.

Можливість отримання потерпілою тілесних ушкоджень в інший спосіб виключена, оскільки до конфлікту з ОСОБА_5 у потерпілої будь-яких пошкоджень не було, вона ходила та відпускала собаку, штовханина відбувалася у потерпілої тільки з ОСОБА_5. Після того, як ОСОБА_5 закрив ОСОБА_7 в будинку, він разом зі своїми друзями продовжив переносили шифер, ніякої сварки у домоволодінні, при який ОСОБА_7 могла отримати тілесні ушкодження не було. Спричинення потерпілою самій собі саме таких тілесних ушкоджень виключена.

За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що штовхаючи ОСОБА_7, яка є особою похилого віку, 1942 року народження, ОСОБА_5, 1988 року народження, не передбачав, але повинен був та міг передбачити, діючи з більшою обачністю по відношенню до потерпілої, можливість настання шкоди для її здоров'я.

Щодо покарання, призначеного ОСОБА_5, то суд виконав вимоги, передбачені ст.. 65 КК України, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується задовільно (а.с. 106), за місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 161), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.104-105), одружений, раніше не судимий (а.с.103), обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання відсутні.

Отже, призначене покарання у виді громадських робіт передбачене санкцією статті кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме досягненню мети покарання.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про те, що справу розглянуто повно та всебічно, істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування вироку, як про це просить засуджений в апеляції, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 362, 365-366 КПК України (в редакції 1961р.), п. 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції 13.04.2012р.), колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 19 грудня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_5 - без зміни.

Судді

В.О. Кунцов Л.П.Капустіна М.В.Соловйов