ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 р. | № 12/60-20/98 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма З-Т”, м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2006
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006
зі справи № 12/60-20/98
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма З-Т”
до спеціалізованого державного підприємства “Укрспец’юст” Міністерства юстиції України, м. Київ,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Чорний Сергій Анатолійович (далі –СПД Чорний С.А.), м. Івано-Франківськ,
про стягнення 227 965 грн.
та зустрічним позовом спеціалізованого державного підприємства “Укрспец’юст” Міністерства юстиції України (далі –СДП “Укрспец’юст”)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма З-Т” (далі –ТОВ “Фірма З-Т”)
про визнання авторського договору недійсним,
за участю представників:
позивача – не з’явився,
відповідача –Ковальчук Ю.В.,
третьої особи –не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2005 зі справи скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду України від 09.02.2006 відмовлено в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.
Предметом судового розгляду є:
- вимоги ТОВ “Фірма З-Т” про стягнення з СДП “Укрспец’юст” боргу за авторським договором від 20.10.2003 № 20 про передачу невиключного права на використання комп’ютерної програми “Система електронного обліку документів” (далі –Договір) у сумі 100 000 грн., 3 % річних у сумі 8 141,10 грн., 36 615,27 грн. збитків від інфляції, 75 000 грн. штрафу за неправомірне використання комп’ютерної програми, 37 500 грн. штрафу за несвоєчасну виплату авторської винагороди, а всього 257 256,37 грн. (з урахуванням доповнення позовних вимог, т. 2, а.с. 124 –126);
- вимоги СДП “Укрспец’юст” за зустрічним позовом про визнання недійсними Договору та правочину на виконання Договору, вчиненого шляхом складання акта про передачу невиключного права на використання комп’ютерної програми “Система електронного обліку документів” від 20.10.2003 (далі –Акт).
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.05.2006 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 (колегія суддів у складі: Алданова С.О. –головуючий суддя, судді Дзюбко П.О., Шипко В.В.), у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково: Договір визнано недійсним з моменту його укладення; в частині визнання недійсним Акта провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).
Прийняті рішення з посиланням на частину першу статті 227 Цивільного кодексу України мотивовано відсутністю у ТОВ “Фірма З-Т” майнового авторського права на надання іншим особам дозволу на використання комп’ютерної програми “Система електронного обліку документів” та необхідністю припинення провадження у справі в частині визнання недійсним Акта через те, що акт прийому-передачі в даному випадку не є правочином, а лише засвідчує факт передачі і прийняття товару.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Фірма З-Т” просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову і відмову в задоволенні зустрічного позову.
СДП “Укрспец’юст” подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 17.10.2003 СПД Чорним С.А. і ТОВ “Фірма З-Т” укладено договір № 19 купівлі-продажу комп’ютерної програми “Система електронного обліку документів”, відповідно до умов якого позивач придбав зазначену комп’ютерну програму разом з виключними майновими правами на неї, за що сплатив третій особі 278 000 грн.;
- у тексті згаданого договору від 17.10.2003 № 19 не визначено, які саме виключні права передаються СПД Чорним С.А., що згідно з частиною восьмою статті 33 Закону України “Про авторське право і суміжні права” свідчить про відсутність факту передачі третьою особою позивачеві виключних прав на використання твору (комп’ютерної програми “Система електронного обліку документів”) та на дозвіл або заборону його використання;
- 20.10.2003 сторонами укладено Договір, відповідно до умов якого позивач передав відповідачеві невиключне право на використання комп’ютерної програми в обумовлених обсягах і протягом визначеного строку на всій території України, а відповідач зобов’язався виплатити авторську винагороду (пункт 1.1);
- ТОВ “Фірма З-Т”, яке не є власником прав на комп’ютерну програму “Система електронного обліку документів”, не подано доказів порушення або оспорювання його прав з боку СДП “Укрспец’юст”.
Причиною даного спору є питання про відповідність Договору вимогам закону та про можливість притягнення СДП “Укрспец’юст” до відповідальності за неналежне виконання договірних зобов’язань.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Попередні судові інстанції у прийнятті рішення зі справи виходили з того, що передача майнових прав на комп’ютерну програму за договором від 17.10.2003 № 19 не відбулася. При цьому апеляційною інстанцією з посиланням на приписи статті 101 ГПК України відмовлено позивачеві в прийнятті додаткової угоди від 17.10.2003 № 1 до договору від 17.10.2003 № 19 (подавалася на підтвердження відповідності договору приписам частини восьмої статті 33 Закону України “Про авторське право і суміжні права”) через те, що ТОВ “Фірма З-Т” не обґрунтовано неможливість подання цього додаткового доказу суду першої інстанції.
Проте СПД Чорного С.А., прав і інтересів якого безпосередньо стосується питання про передачу ним майнових авторських прав за договором від 17.10.2003 № 19, до участі у справі залучено лише апеляційним судом (ухвалою від 13.06.2006, т. 3, а.с. 23 –24), тоді як пояснення СПД Чорного С.А. з приводу обставин укладення договору від 17.10.2003 № 19 та додаткової угоди № 1 до нього (які підпадають під визначення доказів у розумінні статті 32 ГПК України, т. 3, а.с. 58 –59) взагалі залишилися без судового дослідження та оцінки, що є порушенням прав третьої особи, передбачених статтями 22, 27 ГПК України.
За таких обставин судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи статті 101 ГПК України та безпідставно відмовлено в прийнятті та дослідженні додаткової угоди від 17.10.2003 № 1 до договору від 17.10.2003 № 19.
Водночас всупереч вимогам статті 11112 ГПК України в частині обов’язковості вказівок касаційної інстанції суд першої інстанції під час нового розгляду справи не виконав вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2005 з даної справи:
- щодо дослідження оригіналів Договорів (подані сторонами копії мають розбіжності стосовно осіб, які їх підписали з боку СДП “Укрспец’юст”);
- в частині дослідження питання досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов (укладеності) Договору.
До того ж суд першої інстанції, визнавши недійсним Договір з огляду на відсутність у ТОВ “Фірма З-Т” відповідних майнових прав на твір, не лише без наведення будь-якого обґрунтування вийшов за межі позовних вимог СДП “Укрспец’юст” (зустрічний позов мотивовано відсутністю у заступника керівника СДП “Укрспец’юст” повноважень на підписання Договору та Акта), але й залишив без дослідження доводи сторін з приводу подальшого схвалення СДП “Укрспец’юст” Договору (стосовно підписання Договору, Акта і затвердження Інструкції користувача керівником СДП “Укрспец’юст”; щодо часткової сплати СДП “Укрспец’юст” 50 000 грн. на виконання умов Договору; стосовно відсутності довіреності на отримання цінностей за Договором і накладної на їх передачу).
Зазначені порушення не було усунуто й судом апеляційної інстанції.
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма З-Т” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 зі справи № 12/60-20/98 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов